Сказання про Михайла і Федора
(кін. 13 – 17 ст.)
Микола Жарких
Наступний етап вшанування пам’яті Михайла і Федора представлений розлогим «Сказанням», якому я присвятив названу вище окрему роботу. Це сказання було написане в кінці 13 ст. на підставі записів Лаврентіївського та Іпатіївського літописів. Оскільки матеріалу для повноцінного житія ці записи не давали, була написана урізана версія, котру в агіографії звуть «стражданням» (житіє, зосереджене виключно на мученицькій загибелі святого). Додатковими матеріалами тут послужила Біблія та житія давніших святих.
«Сказання» не дає нічого для біографії Михайла, але має значення як пам’ятка літератури та історіографії, котра поставила на твердий грунт тезу «Михайло і Федір – святі мученики за віру». З фактичного боку це була неправда, але така неправда, котра людям минулого (і частково сучасного) здавалась кращою за правду: є і в наш час люди, тверді у вірі, готові пожертвувати життям заради переконань – не самі тільки запроданці та перекинчики (я нітрохи не жартував, коли писав, що доцільно співставити «Сказання» із «Повестью о настоящем человеке» Бориса Полевого).
Для спеціального питання про церковне вшанування Михайла і Федора істотно, що «Сказання» первісно входило як додаткова стаття до складу Києво-Печерського патерика Феодосіївської редакції [Милютенко Н. И. . – Труды отдела древнерусской литературы (Спб.), 2016 г., т. 64, с. 190]. Це – читання, корисне для душі (душеспасительное), але ще не визнання святості.
Далі, дуже скоро це «Сказання» було втягнуто до Пролога (детальніше – у названій книзі О. Лосевої), і найдавніші списки такого складу походять з 1 пол. 14 ст. У Пролозі всі персонажі – святі, і в такий спосіб Михайло і Федір уже незаперечно були прирівняні до інших святих Пролога.
Далі, в 15 ст. це «Сказання» почали вписувати до Міней – уже чисто богослужбових книг. У тому ж 15 ст. було складено і церковну службу Михайлу і Федору. Орієнтовно в 1470-х роках славний агіограф Пахомій Серб переробив цю службу, створивши нову її редакцію [Карбасова Т. Б., Милютенко Н. И. над агиографическим циклом, посвященным Михаилу и Феодору черниговским. – Труды отдела древнерусской литературы, 2019 г., т. 66, с. 211 – 242].
Складання і переробка церковної служби не було чисто літературною вправою, воно диктувалось практичною потребою. Виходить, що станом на кінець 15 ст. статус святих мучеників було визнано за Михайлом і Федором повністю, в межах всієї Московської митрополії.
На цьому місці важливо наголосити – всі названі літературні твори були написані і побутували в межах північно-східних руських князівств, з яких склалась Московська держава Івана 3-го та його наступників. У розглядуваний час ніяких слідів пам’яті про Михайла в Чернігові чи деінде на території сучасної України нема.