Введенський синодик
Микола Жарких
Синодик Введенської печерної церкви у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври (далі скорочено ВС) опублікував у 2007 році Олексій Кузьмук [Лаврський альманах, 2007 р., т. 18; при цій нагоді висловлюю щиру вдячність пану Олексію, котрий надіслав мені е-копію цієї публікації. В тексті роботи це видання буде цитуватись із зазначенням сторінок: ВС, с. 15]. При публікації відновлено правильний порядок аркушів, переплутаний під час виготовлення оправи в 1 пол. 18 ст., тому в подальшому я буду посилатись на сторінки публікації, а не рукопису.
Згідно з археографічним описом О. Кузьмука, синодик писався від середини 1650-х років (1654 р.?) до 5.05.1694 р. Дослідник слушно добачає у його складі дві логічних частини – історичну, яка була написана за єдиним планом на початку роботи над синодиком, та оригінальну – записи, які вносились до синодика по мірі надходження (ми будемо звати цю частину поточною, оскільки багато оригінального, неповторного чи вперше записаного є в обох частинах синодика). Значення історичної частини Кузьмук оцінює так:
Вступну частину варто розглядати як своєрідний історичний твір-довідник, який в іменах та родах церковних та світських можновладців відображає візію вітчизняної історії, що існувала у Києво-Печерському монастирі в середині 17 ст. [с. 8]
Отже, це джерело для історіографії та історії суспільної думки 17 ст., а не для конкретної історії попередніх століть (як часто, але цілком неправильно вважають генеалоги).
Завданням дослідження буде з’ясування структури ВС, джерел, використаних при його укладанні, та його значення як історичного джерела. За прикладом дослідження Печерського синодика я розбиваю текст ВС на розділи, керуючись заголовками в самому тексті, та блоки – логічні частини розділів. Нумерація розділів дана мною, вона суцільна по тексту; нумерація блоків починається заново в кожному розділі.
Вважаю приємним обов’язком висловити подяку всім своїм колегам, які допомагали мені в цій роботі. Перш за все – Олексію Кузьмуку, котрий постійно терпляче відповідав мені на різні запитання щодо синодика. Далі (за абеткою) – Дмитру Вортману, Олександру Галенку, Наталі Сінкевич, Валентину Стецюку, Віктору Талаху і – last not least! – Вірі Ченцовій. Всім – моя щира вдячність.
Київ, 15 серпня – 4 грудня 2017 р.; 3 січня – 12 квітня 2018 р.