Дві традиції літописання
Великого князівства Литовського
Микола Жарких
Літописи, складені на території Великого князівства Литовського в кінці 14 – 16 ст., очевидним чином діляться на дві групи.
Перша з них докладно розповідає про князів Палемона, Кунаса та Монтвіла, але нічого не знає за князів Кия, Аскольда й Олега. Цій групі я даю умовну назву «Литовських літописів».
Друга група розповідає про Кия зі Щеком та Хоривом, Аскольда з Діром, Олега з Ігорем – натомість нічого не знає про Палемона та його синів Борка, Кунаса і Сперу. Цій групі я даю умовну назву «Білоруських літописів».
Поділ на групи є об’єктивним, а дані мною назви – умовними. Однак вони відбивають основну тенденцію творів кожної групи, наголошуючи на провідній ролі литовців і русинів відповідно. До того ж територія побутування цих літописів обмежувалась литовськими й білоруськими землями, включаючи східну Білорусію (Смоленщину), але не поширювалась на землі сучасної України. Я не можу знати, приживуться ці назви чи ні, але в даній статті прошу пам’ятати про такі визначення.
В роботі буде розглянуто походження і розвиток цих двох традицій літописання.
Київ, 1 травня – 12 листопада 2016 р.