Історіографія
Микола Жарких
– А де ж історіографія? – спитає читач. – Адже відомо всім, що кожна поважна історична праця мусить починатись із розгляду того, що сказав по обраній темі Геродот, потім – що сказав Фукідід, Таціт та Діон Кассій – і так перебрати усіх, аж до класиків сучасної української історичної науки К. К. Дубини, Ю. Ю. Кондуфора та В. Г. Сарбея. Де ж аналіз їх поглядів?
На це я можу відповісти словами класика антирадянського літературознавства Аркадія Белінкова: «Все, що потрібно для дослідження творчості письменника – це гарне видання його творів» («Сдача и гибель советского интеллигента», якщо хто не знає джерела цитати).
Таке видання завдяки зусиллям С. Пташицького (1907) та М. Улащика (1975, 1980) ми маємо – так навіщо мені знати, що думали про ці тексти інші автори? Я маю перед собою тексти і дослідив їх співвідношення, і це було предметом моєї роботи.
І от тепер, коли дослідження закінчено і походження кожного епізоду в кожному літописі з’ясовано – тепер з висоти досягнутою розуміння можна і подивитись на те, що писали попередники. При цьому особлива увага буде приділена саме їх помилкам – для того, щоб наступні читачі не наступали на уже пройдені граблі.
Я не ставлю собі за мету розглянути всі книги, всі статті, всі рецензії і всі принагідні згадки – я збираюсь обмежитись тільки монографіями і статтями, спеціально присвяченими «литовським» літописам. Інші праці будуть розглядатись дуже вибірково.
Для полегшення орієнтації читача я виділятиму слушні твердження зеленим тлом, а помилкові (на мою думку) – жовтим тлом.
Висновки
1. Хоча повний набір текстів, необхідних для дослідження, був опублікований в 1907 році, досі ніхто з дослідників не запровадив раціональної класифікації текстів і не побачив у розглядуваних літописах двох незалежних традицій.
2. Сильно перебільшувалась роль Смоленська у літописанні 15 ст., натомість применшувалась або замовчувалась роль Вільно.
3. Значну увагу дослідники приділили схоластичному питанню про авторів літописів, – його не можна позитивно вирішити через відсутність вказівок у текстах.
4. Значним недоліком (особливо для праць останнього століття) є ігнорування або недостатнє залучення польських історичних творів 16 ст., якими користувались автори 16 ст. у Великому князівстві Литовському.
5. Тому можна вважати, що проведена мною робота є актуальною і подає нове (раціональне) освітлення предмета.