Період паростків (до 1907 р.)

Микола Жарких

Період паростків (тобто накопичення первинного матеріалу) розпочався від публікації «Хроніки» М. Стрийковського в 1582 р. і продовжувався до 1907 року, колу С. Пташицький надрукував 17-й тому «Полного собрания русских летописей» з майже повною колекцією текстів літописів Великого князівства Литовського.

Тому вчені, які працювали у цей період, з об’єктивної причини не могли прийти до певних остаточних висновків – у їх розпорядженні ще не було усього необхідного матеріалу. Оцінювати їх зусилля в цілому слід поблажливо, але висунуті ними помилкові положення не перестають від того бути помилковими.

Автор теорії, що Земля має форму книша, звісно, зробив певний крок вперед у порівнянні з теорією, що Земля має форму млинця, але сама по собі теорія книша є помилковою.

В розглядуваному періоді, як і в кожному періоді зростання чого б то не було, можна виділити свій «період бурі й натиску». Таким для літописання Великого князівства Литовського була 2 половина 19 ст., коли досить часто відкривались і публікувались нові списки. Цей потік став вичерпуватись на початку 20 ст., що й було підставою видання збірника літописів, який став рубежем нового етапу.

Висновки

1. Найбільшою об’єктивною перепоною, яка стояла перед дослідниками в цьому періоді, була мала кількість виявлених і опублікованих текстів. Усі автори слушно на це нарікали і всі висловлювали побажання, щоб число текстів збільшилось.

2. Говорячи про «литовські літописи», автори переважно мали на увазі ВітЛ, але ніхто не зумів сказати це виразно. Про «білоруські» (в моєму розумінні терміну) літописи вони писали тільки сумарично, помилково «пришиваючи» їх до текстів ВітЛ. Ця неясність предмету дослідження драматично позначилась на висновках усіх авторів.

3. Ніхто з авторів не зумів подати правильного поділу ВітЛ на окремі повісті, а тому і не міг з’ясувати співвідношення списків ВітЛ.

4. Розглянуті автори безмірно перебільшували роль Смоленська і митрополита Герасима у формуванні літопису.

5. Немало уваги було приділено Лит1Л, але ніхто не звернув уваги на запозичення в цьому літописі з польських хронік.

6. В цілому при наявності певної кількості вірних спостережень всі роботи цього періоду являють собою первісний хаос, в якому вірні положення є рідкісними вкрапленнями у масу помилкового. Було дуже мало надії, що еволюційним шляхом, пересіюванням праць і відкиданням помилок, удасться прийти до більш раціональних поглядів.

Досить докладний огляд дрібнішої літератури цього періоду подані у книзі Ф. Сушицького (1930), до якої і слід звертатись за подальшими вказівками.