Компілятивні твори

Микола Жарких

Від середини 16 ст. литовські літописці у пошуках матеріалів для історії Литви почали звертатись до друкованих польських хронік. По мірі поширення європейської (латинської) освіти ці твори ставали все доступнішими, і з їх використанням виникла група творів, яку можна назвати компілятивними.

Задачею цього розділу буде з’ясувати, які «литовські» і «білоруські» літописи було використано у цих компіляціях.

Висновки

1. Розглянуті нами компілятивні твори діляться на дві хронологічні групи: до хроніки Стрийковського включно і після неї. Твори першої групи використовували рукописи «литовських» літописів, твори другої групи уже ніяких літописів не уживали, а користались виключно з друкованих праць Гваньїні та Стрийковського.

2. Ніяких слідів «білоруських» літописів у цих творах нема – тільки «литовських».

3. Найбільший інтерес компіляторів викликав «Баснословний початок Литви», який у майже кожному творі зазнавав видозмін.

4. По мірі переходу від баснословних часів до історичних все більшу частину тексту компілятори запозичували з польських хронік; для часу від 15 і навіть від кінця 14 ст. ці відомості рішучо переважають те, що було узято з «литовських» літописів.

5. Ніяких нових джерел для історії Литви, окрім польських хронік, компілятори не мали і не використали.

6. Основна закономірність розвитку розглянутих творів – перетворення літописного жанру (як скарбниці достовірних відомостей про минуле) на жанр історичний (як збірки цікавих, захоплюючих оповідань з тенденцією прославлення великих предків), тобто перетворення документального твору на художній.

7. З урахуванням художності викладу ці твори можуть бути джерелом для історії літератури, історії суспільної та історичної думки, але не можуть служити джерелом для з’ясування подій минулого.