Хроніка Литовська і Жмойтська (1588 р.)
Микола Жарких
У повищому аналізі «литовських» літописів ми ніде не згадували і не використали Лит8Л, і тепер настав час про нього поговорити. Після прочитання «Хроніки» Стрийковського виявилось, що говорити багато і не треба: Лит8Л є дуже нездалим скороченим руським перекладом цієї хроніки (ХС).
1. За зразком давніших «литовських» літописів відкинуто весь початок ХС, аж до початку БПЛ. На залежність від ХС вказують такі характерні деталі як дві версії походження Палемона [ПСРЛ, 1975 г., т. 32, с. 15, 16 – далі тільки сторінки за цим виданням], «Міндовг, Вітень і Гедимін скинули руське ярмо» (с. 17). На с. 45 міститься пряме посилання: «О том Стрийковський, лист 477».
2. Скорочення полягають у відкиданні всього «наукового апарату» Стрийковського і значної частини епізодів, які не стосуються історії Литви.
3. Нездалість перекладу видна з таких місць як «Мстислав Слуцький» (с. 21) замість Луцький, твердження, що Кейстута убили у Варшаві (с. 64), що Скригайло був охрещений як Костянтин (с. 71) – список таких шедеврів можна продовжувати.
4. Якусь хворобливу безпорадність автор перекладу показує у хронології, відмінній від Стрийковського. Проголошення Ягайла великим князем литовським датовано 1392 роком (с. 63) замість 1387, польським королем – 1396 (с. 65) замість 1387, війна за Мстиславль датована 1397 роком (с. 66) замість 1386, облога Городна – 1399 роком (с. 67) замість 1390 – і так до самого кінця. Навіть останній запис – коронація Сигізмунда 3-го – датований 1588 роком (с. 127) замість 1587.
5. Самодіяльність автора Лит8Л, його намагання «збагатити» і «покращити» текст – безпорадні і бездарні. Наприклад, в БПЛ згадано за князя Сперу, від якого отримало назву озеро Спера. В Лит8Л читаємо, що в тому озері колись спіймали велику рибу з одним пером, яка мала у довжину 5 ліктів (с. 17). Отак «поліпшено» пояснення назви озера. Така сама вигадка – смерть Фоми Ізуфова (с. 71), і багато інших.
6. Єдина значна вставка у текст Стрийковського – це «Сказання про Мамаєве побоїще» (с. 45 – 60) у його найпізнішій і найгіршій «Ольгердовій» редакції [ПСРЛ, 1959 р., т. 26, с. 328 – 341; також окремий список ]. Але автору Лит8Л мало було тих неоковирностей, які нагороджені в цій редакції – він датував битву 1371-м роком. Треба ж щось своє внести!
7. Переклад зі Стрийковського продовжується до с. 88. Починаючи від звістки про ремонт великої церкви у Києво-Печерському монастирі, текст Лит8Л уже не слідує так тісно за Стрийковським, хоча залежність, мабуть, зберігається. Я не вважав за потрібне для моєї теми її простежувати далі.
8. Отже, в Лит8Л не використано ніяких «литовських» літописів, а тільки Стрийковського. Відповідно до цього і до зроблених вище спостережень і значення цього твору ми можемо визначити як нікчемне «історичне джерело», котре до того ж позбавлене художнього таланту Стрийковського. Повний занепад традиції «литовського» літописання краще показати не можна. Не дивно, що виходити з таким «товаром» проти Стрийковського було неможливо, і природно, що Лит8Л не мала ніякого впливу на подальшу історіографію.