Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Хронологія

Микола Жарких

Діаграма співіснування

Граничні дати

Тверді дати

Послідовність формування ВС

Темп наповнення ВС

Суперечності у датах

Глибина історичної пам’яті

Діаграма співіснування

Аналіз зібраних даних почнемо з хронології, а хронологію – з діаграми співіснування. Всупереч своєму звичаю розміщувати розділи знизу вгору, тут довелось розміщувати їх згори вниз, так що розділи ВС, написані вище по тексту, стоять вище за розділи, написані нижче по тексту. Це вс через те, що датованих розділів у ВС дуже багато, і вони не уміщуються на одній діаграмі – її довелось поділити на 7 частин. Звертаю увагу, що масштаб по осі часу (по горизонталі) на кожній діаграмі свій, щоб менше було порожнього простору і краще було видно невеликі відмінності в датах.

Блакитним тлом виділено розділи, які повторюють ПС; піщаним тлом виділено розділи, які повторюють ПС з доповненнями. Червоними кільцями виділено тверді дати, вказані в тексті ВС. Решта розділів (зелений колір) датовані на підставі хронології життя згаданих осіб, тобто на підставі джерел, зовнішніх щодо ВС.

Хронологія розділів 1 – 100

Хронологія розділів 1 – 100

Хронологія розділів 101 – 200

Хронологія розділів 101 – 200

Хронологія розділів 201 – 300

Хронологія розділів 201 – 300

Хронологія розділів 301 – 700

Хронологія розділів 301 – 700

Хронологія розділів 701 – 1000

Хронологія розділів 701 – 1000

Хронологія розділів 1001 – 1200

Хронологія розділів 1001 – 1200

Хронологія розділів 1201 – 1435

Хронологія розділів 1201 – 1435

Граничні дати

Ми бачимо, що найраніша дата у ВС міститься в 1-у розділі. Це – 306-й рік, коли почалась каденція константинопольського патріарха Митрофана. Не треба думати (як це часто роблять «професійні історики»), що уже в цьому році в печері св. Антонія на київських горах сидів якийсь чернець і занотував це призначення, поклавши цим початок Введенському синодику. Ні, такі давні дати – наслідок використання писемних джерела, про які ми ще поговоримо.

Найпізніша дата – 1724 р. – міститься у 6-у розділі (переяславські єпископи). Це дата смерті єпископа Кирила Шумлянського.

Те, що найпізніші приписки до ВС не переходять рубежа 1724 р., добре видно з 15-го розділу. Там згадано царевича Олексій Петровича (вбитого у 1718 р.), а не згадано імператора Петра 1-го, який помер на початку 1725 р. Отже, в цей час поповнення ВС уже повністю припинилось.

Перша тверда дата – 1 березня 1654 р. – міститься в розділі 78 (князі Волконські), остання – 5 травня 1694 р. – у розділі 1434.

Розглядаючи останню з діаграм співіснування, можна побачити, що масове поповнення ВС, коли упродовж одного календарного року ми мали цілу серію твердих дат – закінчується на 1402-у розділі, в 1691 р. Розділи 1403 – 1435 можна вважати приписками до ВС, зробленими у 1691 – 1694 рр., але можна не мати сумніву, що більшість записів за ці і наступні роки робилась уже в якомусь наступному синодику, наразі невідомому.

Тому можна думати, що ВС писався упродовж 37 років, від 1654 до 1691 р.

Тверді дати

Випишемо тепер усі тверді дати з ВС в наступну таблицю (жовтим тлом виділено розділи, які випадають із хронологічної послідовності)

Розділ Тверда дата
78 1 березня 1654 р.
256 1610 р.
261 5 жовтня 1640 р.
264 5 травня 1656 р.
426 1645 р.
477 1647 р.
496 1650 р.
520 1651 р.
535 серпень 1652 р.
550 1656 р.
597 1656 р.
600 1657 р.
645 1672, 1673 р. – приписки на полі
650 1673 р.
703 13 листопада 1688 р. – приписка
704 1669 р.
708 6 вересня 1685 р. – приписка
709 1671 р.
714 15 серпня 1671 р.
723 1671 р.
725 1671 р.
730 1673 р.
737 1672 р.
739 1 вересня 1672 р.
744 23 жовтня 1672 р.
746 19 квітня 1673 р.
749 20 травня [1673 р.]
756 9 серпня 1673 р.
766 1673 р.
786 1674 р.
794 1674 р.
834 6 березня 1676 р.
846 1 травня 1676 р.
850 10 червня [1676 р.]
864 1677 р.
871 1677 р.
877 1677 р.
881 1678 р.
884 1679 р.
899 1679 р.
913 1679 р.
923 1679 р.
929 1682 р. – приписка
930 1680 р.
940 1680 р.
962 1681 р.
1035 1682 р.
1054 1682 р.
1058 1683 р.
1059 1651 р.
1082 1683 р.
1085 1683, 1684 рр.
1090 26 вересня 1683 р.
1093 1684 р.
1105 1684 р.
1108 1684 р.
1109 1684 р.
1110 1684 р.
1112 1684 р.
1114 1684 р.
1120 1685 р.
1121 1685 р.
1127 24 березня 1685 р.
1128 квітень 1685 р.
1130 10 квітня 1685 р.
1131 1651 р., 25 січня 1686 р.
1133 20 квітня 1685 р.
1146 1685 р.
1159 1685 р.
1164 1685 р.
1165 1685 р.
1169 вересень 1685 р.
1170 вересень 1685 р.
1173 23 вересня 1685 р.
1176 20 лютого 1686 р.
1178 20 грудня 1685 р.
1180 1686 р.
1182 1686 р.
1192 1686 р.
1194 6 травня [1686 р.]
1196 22 травня 1686 р.
1211 29 серпня 1686 р.
1214 8 червня 1686 р.
1217 1686 р.
1218 10 липня 1686 р.
1230 2 серпня 1686 р.
1243 11 липня 1687 р.
1250 22 листопада 1686 р.
1253 [22 листопада 1686 р.]
1259 22 квітня 1687 р.
1260 1687 р.
1261 1687 р.
1263 4 липня 1687 р.
1272 1687 р.
1312 17 червня 1688 р.
1341 11 грудня 1688 р.
1342 17 січня 1689 р.
1345 1690 р.
1346 1690 р.
1360 5 серпня 1689 р.
1369 17 січня 1690 р.
1370 1690 р.
1371 22 січня 1690 р.
1402 1691 р.
1434 5 травня 1694 р.

Щоб зробити ці дані більш наочними, нанесемо їх на наступні діаграми, де по горизонталі відкладається номер розділу, а по вертикалі – дата.

Тверді дати (усі)

Тверді дати (усі)

Дати з другої половини ВС (від розділу 600) варто роздивитись докладніше – на наступній діаграмі:

Тверді дати (розділи 600 – 1402)

Тверді дати (розділи 600 – 1402)

Дати, котрі явно належать до приписок, виразно лежать вище основної лінії дат на діаграмі, тобто можна не мати сумніву, що вони вписані пізніше, і власне є датами зроблених приписок. Червоними стрілками на останній діаграмі (і жовтим тлом у таблиці) позначено перебивки у послідовності дат, коли після більш пізньої дати знову йдуть дати раніші.

Послідовність формування ВС

Можна думати, що безпосереднім поштовхом до започаткування ВС був перехід України під владу московського царя на початку 1654 р. 24 лютого 1654 р. загін російського війська [Грушевський М. С. Історія України-Руси, т. 9, розділ 7]. У переліку київських воєвод зазначено, що першими були призначені боярин князь Федір Семенович Куракін та боярин князь Федір Федорович Волконський; вони прийняли Київ 1 березня 1654 р. [Щербина В.И. Киевские воеводы, губернаторы и генерал-губернаторы в 1654 – 1775 гг. – Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, 1892 г., т. 6, отд. 2, с. 139]. В київському «Синопсисі» (видання 1674 р.) маємо розділ «Про повернення назад на перше царственне буття богоспасаємого граду Києва», де вказана та сама дата – 1 березня 1654 р. [Синопсис Київський / І. В. Жиленко. – К.: 2002 р., с. 83] І саме цим же 1-м березня – датовано запис Ф. Ф. Волконського у ВС (розділ 78), у якому зроблено преамбулу про перехід Києва під владу московського царя (єдиний випадок на весь ВС). Можна зробити висновок, що ця дата вважалась офіційною датою переходу Києва під владу московського царя.

Я припускаю, що власне московські воєводи привезли і поминальні списки правителів Росії (розділи 14 – 15). Для належного оформлення поминання царських предків було започатковано новий синодик, який ми вивчаємо. Для нього було зібрано значну масу історичних даних, котрі у ВС упорядковані заново: духовні особи, від вищих чинів до нижчих (розділи 1 – 10), правителі (розділи 11 – 15), князі (розділи 16 – 83), пани (розділи 84 – 256).

На цьому, на мою думку, запас матеріалів, доступний писарю ВС у 1654 р., вичерпався, і далі почалась поточна частина, у якій теж подекуди зустрічаються і патріархи, і єпископи, і пани, але вже в порядку надходження нових відомостей, тобто в поточному (або літописному) порядку. В той же час пошуки матеріалів з давніших часів продовжувались, і по мірі їх віднайдення вони вносились до ВС упереміш із поточними записами. Найбільш виразними прикладами, котрі містить «відскоки» до попередніх часів, є розділи 256 (1610 р.), 261 (1640 р.) та 1059 (1651 р.).

Таким чином, можна припускати, що поточна частина ВС охоплює розділи 256 – 1435. Всі показники для історичної, або ретроспективної частини (розділи 1 – 255) та поточної, або літописної частини (розділи 256 – 1345) треба аналізувати окремо.

Темп наповнення ВС

Отже, в поточній частині ВС міститься 1180 розділів і 14142 імені, що дає в середньому на 40 років (1654 – 1694) по 354 імені на рік. Якщо ми припустимо, що розділ 1402 з датою 1691 р. записано на самому початку року, то для періоду 1654 – 1690 рр. маємо 13726 імен (в середньому 381 ім’я на рік), а для епілогу (розділи 1402 – 1435, 1691 – 1694 рр.) – 416 імен, в середньому 104 імені на рік.

Виразне зменшення інтенсивності записів в 1691 – 1694 рр. показує, що виділення цієї частини ВС має чітку підставу. Записи в цей час додавались до ВС вряди-годи (можливо, вносились також доповнення в записані раніше розділи).

Подивимось тепер, наскільки рівномірно вносились записи в основній частині ВС (розділи 256 – 1401). На підставі твердих дат можна поділити розділи наступним чином:

Рік Розділи Число розділів Число імен
1654 – 1670 256 – 708 453 8412 (в середньому 495 на рік)
1671 709 – 736 28 202
1672 737 – 745 9 106
1673 746 – 785 40 251
1674 – 1675 786 – 833 48 269 (в середньому 135 на рік)
1676 834 – 863 30 191
1677 864 – 880 17 139
1678 881 – 883 3 24
1679 884 – 929 46 290
1680 930 – 961 32 173
1681 962 – 1034 73 455
1682 1035 – 1057 23 178
1683 1058 – 1092 35 278
1684 1093 – 1119 27 188
1685 1120 – 1179 60 651
1686 1180 – 1258 79 511
1687 1259 – 1311 53 615
1688 1312 – 1341 30 151
1689 1342 – 1368 27 317
1690 1369 – 1401 33 325
1691 – 1694 1402 – 1435 34 416 (в середньому 104 на рік)

Накреслимо для наочності діаграму з цієї таблиці:

Темп наповнення ВС

Темп наповнення ВС

З таблиці та діаграми видно, що ВС більші інтенсивно наповнювався в перший час після початку, а від 1671 р. потік імен помітно знизився, і тільки 4 рази зрівнювався з потоком на початку. Особливо несприятливим випав 1678 рік, коли було додано тільки 24 імені. Можна думати, що в цей час ВС не мав постійного писаря, і записи вносились випадково. Також на діаграмі досить виразно бачимо епілог поповнення ВС у 1691 – 1694 рр.

Тепер за зразком Печерського синодика можна запропонувати орієнтовний розподіл розділів ВС по роках, на підставі інтерполяції та твердих дат (вони виділені півжирним):

Рік Розділи
1654 256 – 259
1655 260 – 270
1656 271 – 285
1657 286 – 300
1658 301 – 313
1659 314 – 333
1660 334 – 351
1661 352 – 369
1662 370 – 396
1663 397 – 438
1664 439 – 457
1665 458 – 485
1666 486 – 533
1667 534 – 572
Рік Розділи
1668 573 – 603
1669 604 – 664
1670 665 – 708
1671 709 – 736
1672 737 – 745
1673 746 – 785
1674 786 – 810
1674 811 – 833
1676 834 – 863
1677 864 – 880
1678 881 – 883
1679 884 – 929
1680 930 – 961
1681 962 – 1034
Рік Розділи
1682 1035 – 1057
1683 1058 – 1092
1684 1093 – 1119
1685 1120 – 1179
1686 1180 – 1258
1687 1259 – 1311
1688 1312 – 1341
1689 1342 – 1368
1690 1369 – 1401
1691 1402 – 1415
1692 1416 – 1418
1693 1419 – 1425
1694 1426 – 1435

Суперечності у датах

Маючи таку масу твердих дат, можна було би сподіватись, що вони вишикуються у послідовний ряд – від раніших до пізніших. Але, як видно з наведених діаграм, справа стоїть складніше. Отже, розглянемо дещо детальніше епізоди, які суперечать запропонованій хронологічній схемі формування ВС.

1. В історичній частині ВС, написаній, на мою думку, в 1654 р., маємо пізніші дати: 1721 р. (розділ 5), 1724 р. (розділ 6), 1718 р. (розділ 15). Їх слід вважати пізнішими (власне – найпізнішими) приписками до ВС. Щодо чернігівських єпископів (розділ 5) це видно із поданого вище фрагменту рукопису.

2. Значно складніше виглядає розділ 76 – князі Огінські. Там поминають Олександра Богдановича Огінського (76-1-6, † 1671 р.), а іменування його «хорунжим троцьким» повністю виключає можливість згадки якогось іншого Олександра. Так само нема сумнівів щодо тіуна троцького Самуїла Богдановича Огінського (76-1-7, † 1657 р.) та княжни Аполонії Богданівни (76-4-3, † 1657 р.).

Навіть цих безспірних випадків досить, щоби переконатись – тут маємо системні згадки осіб, які померли після 1654 р. Як воно так сталось, що цей розділ потрапив у ранню частину ВС – сказати з упевненістю я не можу. Можна тільки звернути увагу, що в рукописі цей 76-й розділ займає цілком аркуш 29 звор. Можна припустити, що він був залишений чомусь порожнім, а пізніше, шукаючи, куди б притулити запис князівської родини, його заповнили записом Огінських.

3. Подібну проблему маємо із розділом 78 – запис князя Ф. Ф. Волконського. Він містить тверду дату 1 березня 1654 р., але в ньому згадано убитого князя Тимофія. Я не знаю іншого убитого Тимофія Волконського, окрім того, що загинув у Конотопській битві 1659 р. Але я уже зауважив, що імена з цього розділу майже не піддаються ототожненню, і може бути, що у ВС записаний якийсь інший Тимофій, не згаданий у довіднику Власьєва.

4. Ще одне утруднення створює запис князя Матвія Щербатова (79-2). Серед Щербатових відомий тільки один Матвій Мефодійович, остання згадка про якого датована аж 1671 роком.

Можна було би припустити, що в рукописі сучасні аркуші 29 та 30, котрі містять розділи 73 – 80, були переписані пізніше і вставлені замість первісних аркушів. Припущення досить химерне, і щоб перевірити це, треба обстежувати рукопис.

5. Так само забігає наперед (у порівнянні з інтерполяційною таблицею) запис про смерть єпископа Зосими Прокоповича з твердою датою 5 травня 1656 р. (розділ 264).

6. Розділ 426 з твердою датою 1645 р. відповідно до інтерполяційної таблиці міг бути вписаний до ВС у 1663 році. Можливо, що цей розділ належить до записів, зроблених на окремих аркушах і вписаних пізніше.

7. Зазначена тільки що можливість має явне підтвердження у розділі 477 – там переписано імена з пергаментного аркуша, знайденого у 1647 р. в одній з гробниць Успенського собору.

8. Так само і тверда дата 1650 р. у розділі 496, на мою думку, позначає рік, коли померли зазначені в розділі ченці. А до запису його у ВС дійшло, за інтерполяційною таблицею, у 1666 році.

9. Ще один подібний запис із твердою датою 1651 р. маємо в розділі 520 (теж вписаний до ВС орієнтовно у 1666 р.).

10. Великий за обсягом розділ 535 подає імена ченців лаври, померлих під час епідемії в серпні 1652 р. Цей розділ міг бути внесений до ВС у 1667 р.

11. Так само тверда дата 1656 р. в розділі 550 позначає, на мою думку, час запису на окремому аркуші, а до ВС він був внесений орієнтовно у 1667 р.

12. Те саме можна сказати і про розділ 597 з твердою датою 1656 р. та розділ 600 з датою 1657 р. Вони могли бути додані у ВС орієнтовно в 1668 р.

13. Складніше зрозуміти тверду дату 1673 р. в розділі 650, котрий, за запропонованою інтерполяцією, мав би належати до 1669 року.

14. Розділ 704 з твердою датою 1669 р. трохи «відстає» від інтерполяційної дати 1670 р. Так само, як і вище, можна припустити внесення запису з окремого аркуша дещо пізніше.

15. Розділ 730 з твердою датою 1673 р. випадає з ряду сусідніх твердих дат, які належать до 1672 року. Тут можна припустити просто описку писаря.

16. Розділ 1131 з твердою датою 25 січня 1686 р. потрапив між записами від 10 квітня 1685 р. (розділ 1130) та 20 квітня 1685 р. (розділ 1133). Цей розділ займає цілий арк. 125 звор., і так само як в епізоді 2, можна припускати, що це порожнє місце було заповнене трохи пізніше.

17. Так само «забігають наперед» розділи 1176 з твердою датою 20 лютого 1686 р. (вписаний між розділами з датами 23 вересня та 20 грудня 1685 р.) і 1243 з твердою датою 11 липня 1687 р. (вписаний між розділами з датами 2 серпня та 22 листопада 1686 р.).

18. Розділ 1360 з твердою датою 5 серпня 1689 р. «відстає» на один рік – перед ним і після нього йдуть записи 1690 р.

Якщо випадки «відставання» дат від темпу наповнення ВС (6 – 12, 14, 18) можна відносно легко пояснити у той спосіб, що там позначено дати поминальних записів (внесених до ВС пізніше), то випадки «випередження» пояснити значно складніше. Я добре усвідомлюю, що запропоновані мною гіпотези слабкі й висунуті ad hoc, для кожного випадку окремо. Над цими питаннями ще треба далі працювати.

О. Алексеєв, досліджуючи синодик Макарієва Унженського монастиря (2 вв. 17 ст.), відзначив, що частина пізніх записів у ньому вписана недбалим скорописом на вільних місцях між ранішими записами [Алексеев А. И. Древнейший синодик Макариева Унженского Троицкого монастыря. – Вестник церковной истории, 2007 г., № 4 (8), с. 6]. Це добре пояснює порушення хронології, котрі виникнуть, якщо не звертати уваги на цю особливість.

Але у ВС, як ми бачили на фотокопії сторінки з чернігівськими єпископами, навіть найпізніші дописки імітують почерк основної частини записів, і може бути, що частина пізніших дописок лишилась непоміченою. Втім, це тільки припущення, і тільки один з можливих напрямків пояснення хронологічних розбіжностей у ВС.

Також у двох випадках (розділи 703, 708) маємо пізніші приписки до тексту, у яких відзначено смерть ініціаторів записів.

Глибина історичної пам’яті

Цей показник у ВС кардинально відрізняється для історичної та літописної частин. Історична частина, як ми бачили, написана на підставі Печерського синодика, і тому для неї показники глибини пам’яті практично не відрізняються від ПС: середня глибина пам’яті – 49 років (проти 41 у ПС), середньоквадратичне відхилення – 46 років (проти 42 років у ПС).

В поточній частині ми маємо тільки 22 розділи, для яких вдається визначити глибину пам’яті. Кардинальне зменшення числа таких розділів – це перша особливість даної частини ВС. Середня глибина пам’яті – всього 6.33 роки, а середньоквадратичне відхилення – 16 років. Медіана ж розподілу лежить між 22 та 25 роками, тобто точно така сама, як у ПС.

Повторю те, що писав про ПС: в умовах дуже великого розмаху вибірки (що відбилося на дуже великому значенні середньоквадратичного відхилення) медіана є кращим, більш стійким показником, ніж середнє значення.

Отже, ми можемо вважати, що в 2-й половині 17 ст., коли писалась поточна частина ВС, глибина історичної пам’яті не змінилась і так само складає в середньому одне покоління.