Розділи 1351 – 1400

Микола Жарких

1351. Рід Дмитра Кониці з града Почепа (с. 109)

Дмитра, Леонтія, Євдокію.

1352. Рід пана Филипа Чернеченка,
асавула полку Харківського (с. 109)

Іоана, Омеляна…

Далі кілька десятків імен не можна прочитати – заклеєні шматком паперу.

Про Филипа Чернеченка наука нічого не може сказати, генеалогія козацьких родів не досліджена.

1353. Рід Яска Рибалки Стельмаховича (с. 109)

Параскевію, мл Христину.

1354. Рід Ксенії Мишевської (с. 109)

Іоана, Катерину, Ксенію.

1355. Рід дяка Леонтія Уланова (с. 109)

Схимника Олександра, ієрея Данила, ієрея Іоана, Андрія, Ульяна (!), Устину, Устину, Марію, Марфи (!), Фоми (!), Дмитра, Агафоника і їх рідних.

1356. Рід монаха Мефодія Шитика
з граду Глухова (с. 109)

Федора, Марію, Дмитра, Ірину, Єліферія.

1357. Рід Гаврила Літинського з града Києва (с. 109)

8 імен чоловіків і жінок впереміш.

1358. Рід Мартина Коробенка з граду Глухова (с. 109)

(1) 18 імен чоловіків і жінок впереміш.

(2) З імені дописані пізніше.

1359. Рід Федора Авраменка Білецького
з Переволочного (с. 109)

Авраама, Анну, Марію.

1360. Бурмістра Ніжинського. АХПΘ [1689] місяця августа дня Є [5]. Рід пана Ієремії Кониського (с. 109)

20 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо ієромонаха Йосифа (в 2-й позиції), Соломонію – во інокинях Серафиму (10), ієромонаха Кіпріана (11), ієромонаха Йова (12).

Чи не міг бути оцей Ієремія Кониський якимось предком нашого письменника (він же ніжинець родом)? До речі, вище (у розділі 522) ми бачили ієродиякона Йосифа Кониського з Густині.

1361. Се рід Олександра Кумця з Києва (с. 109)

Самуїла, Олексія, Марію, Агафію, Матрону.

1362. Рід і поминання раба божия Іоана Лазаревича Горленка і жени його Анни з Прилуки (с. 109)

(1) 20 імен чоловіків і жінок впереміш.

(2) Стефана, младенця Пантелеймона, младенця Стефана, младенця Федора, Анну (дописані пізніше).

Іван Лазаревич Горленко згадувався в 1686 – 1687 рр. [Модзалевский, 1, 303]. Цікаво, що у записі немає імені його батька – Лазаря, убитого в 1687 р. (а запис однозначно зроблено пізніше, у 1689 або 1690 роках). Дружина його – Анна Петрівна Кудар – мабуть згадана в позиції (2-5), тобто померла після 1690 р., що трохи доповнює відомості Модзалевського.

1363. З Глухова вдова (с. 109)

Феодосію.

1364. Рід монаха Германа Семеновича,
послушника Печерського (с. 109)

19 імен чоловіків і жінок впереміш.

1365. Рід Федора Савича,
дзвонника Печерського (с. 110)

17 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо ієрея Якова (16).

1366. Рід Іоана Безпалого з града Воронежа (с. 110)

11 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо младенця Федора (5).

Маємо від 1649 р. звістки про уманського козака Івана Федоровича Безпалого, в 1658 р. – уманського полковника, в 1659 р. – наказного гетьмана і генеральний суддя при Юрії Хмельницькому. Остання згадка про нього належить до 1662 р. [Кривошея В.В. . – К.: 2008 р., с. 94, 139, 140]. З розпису роду, внесеного в кінці 18 ст. до родовідної книги Новгород-Сіверського намісництва, видно, що Іван мав сина Дем’яна, онука Прокопа та праонука Івана (нар. 1717, жив у 1787 р. у Кролевці) [там же, с. 140].

Інший рід Безпалих пов’язаний із Зіньковом [там же, с. 165 – 166, 233]. Якийсь Безпалий був послом до Туреччини від Брюховецького (1668 р.) [там же, с. 193]. Все це досить далеко від «нашого» Івана Безпалого.

Цікавішою виглядає згадка про воронізького наказного сотника Івана Безпалого [там же, с. 228] – на жаль, невідомого часу, і як часто буває у наших козакознавців, без посилання на джерело. У ВС він не названий навіть козаком, але наш синодик систематично ігнорує існування козацтва, і можна думати, що багато записів людей нетитулованих належать козакам.

1367. Рід пана Николая Грембецького,
сотника Ройського (с. 110)

33 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо младенця Федора (16), ієрея Петра (32).

Микола Грембецький був (Чернігівського полка) в 1689 – 1692 рр., саме до цього часу і належить запис у ВС.

1368. Рід інокині Марини Демидихи,
бурмистрихи Київської (с. 110)

(1) 11 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо іноку Євфимію (2), ієрея Андрія (5).

(2) 7 імен чоловіків і жінок впереміш – дописані пізніше.

1369. Року АХЧ [1690] місяця януарія дня ЗІ [17].
Сіє поминання преставившихся отців і братії у святій обителі цій (с. 110)

Ієромонаха Іоасафа, ієромонаха Каліста, ієромонаха Іосія, ієромонаха Іону, ієромонаха Сисоя, монаха Макарія, монаха Мисаїла, монаха Євстафія, монаха Ісидора, монаха Филимона, монаха Єрмолая, ієромонаха Варлаама, ієромонаха Михайла, ієромонаха Галактіона, ієромонаха Йосифа, монаха Касіана, монаха Германа, монаха Ніла, ієродиякона схимника Михайла, монаха Йова, монаха Галактіона, монаха Геронтія, монаха Ігнатія, монаха Стефана, ієромонаха Віктора, ієромонаха Йова, ієромонаха Пахомія, боголюбивого єпископа Дамаскина (28), ієродиякона Варахію, ієродиякона Сосипатра, монаха Іоаникія, монаха Конона, монаха Якова, монаха Манасію, монаха Федосія, монаха Діонісія.

Щодо рідкісного імені єпископа Дамаскина Віра Ченцова вказала мені справу «Мая 26. Приезд в Москву македонского Елецкого епископа Дамаскина за милостинею [7197 = 1689 г.]» [Російський державний архів давніх актів, ф. 52, оп. 1, 1689 р., спр. 8]. Титул Єлецький, я думаю, означає записаний з усної мови Велецький – єпископ у македонському місті . Велеська єпархія постійно згадується у переліках єпархій Охридської архієпископії – від 1580-х років до кінця 17 ст. [Снегаров И. История на Охридската архиепископис-патриаршия. – София: 1995 г., т. 2, с. 175 – 178], перелік її єпископів обіймає час від 1648 до 1767 р. [там само, с. 214 – 215]. Думаю, що ця назва була в Москві мало відома, тому й записана з деяким спотворенням.

Єпископа Дамаскина серед велеських єпископів немає, але у переліку маємо велику лакуну від 1684 до 1714 років, котра якраз припадає на цікавий для нас час. Тому можна уявити собі справу так, що єпископ Дамаскин відвідав Москву в середині 1689 р. і по дорозі назад зупинився у Києво-Печерській лаврі. Тут він помер і записаний у загальному поминанні ченців, померлих у 1689 році (попереднє таке поминання – розділ 1341 – датоване 11 грудня 1688 року). На підставі зазначених двох згадок, думаю, можна доповнити перелік єпископів Велеса.

Інші можливості такі: єпископ Дамаскин Пелагонійський відомий у 1631 – 1634 рр. [Снегаров, 2, 239], тобто за 56 років до згадки у ВС. Думаю, це занадто рання дата, йдеться про іншу особу. Інших єпископів на ім’я Дамаскин відомо , але всі вони – з пізнішого часу, нам не підходять.

1370. Року АХЧ [1690]. Сіє поминання ієромонаха Іларіона, на тот час строителя на печері преподобного Антонія (с. 110)

32 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо ієромонаха Іларіона (1), інокиню Анатолію (2), інокиню Матрону (3), інокиню Петронію (4), інокиню Анатолію (5), інокиню Олександру (6).

1371. Року АХЧ [1690] місяця януарія дня КВ [22].
Рід раба божия Василя, винника нашого зі Стародуба (с. 110)

6 імен чоловіків і жінок впереміш. «Нашого» – треба думати, Києво-печерської лаври.

1372. Рід раба божого Григорія Корчаниці
з Києва (с. 110)

Григорія, Євдокію, Катерину.

1373. Рід Олени Григорієвої з Пирятина (с. 110)

6 імен чоловіків і жінок впереміш.

1374. Рід пана Василя Бабича з Києва (с. 110)

Василя, Євдокію.

Таких панів в довідниках Бонецького й Модзалевського немає.

1375. Общий (с. 110 – 111)

(1) 38 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інокиню Марфу (7), Леонтія (з шпиталя Сміловського – приписано на полі; 21), Павла (з Ромна; 30), Євфимія (з Ромна; 34).

(2) 35 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо Максима (з Бортнич; 1), Костанну (! 2), ієрея Марка (з монастиря Михайлівського; 3), Максима (з Києва; 7), Єпістимію (з шпиталя Печерського; 9), Іоана (з Чернігова з Любе[ча?] старця Олиш[івського?] 15), Февронію (з Печерського; 27), інокиню Феодосію (з монастиря Михайлівського; 36).

Шпиталь Сміловський – думаю, у селі сучасного Роменського району Сумської області.

1376. Рід схимниці Матрони і схимниці Марії
з монастиря паненського Печерського (с. 111)

Схимницю Матрону, схимницю Марію, схимницю Анфію.

1377. Зі Львова (с. 111)

Василя, Агафію.

1378. Рід монаха Леонтія Філяковського,
послушника Печерського (с. 111)

13 імен чоловіків і жінок впереміш.

1379. Рід Гаврила Савича,
послушника обителі Печерської (с. 111)

6 імен чоловіків і жінок впереміш.

1380. Рід схимонаха Герасима Печерського,
сапожника (с. 111)

9 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо схимонаха Герасима (1).

1381. Рід Іванихи з Прилуки (с. 111)

Іоана, Параскевія, Марію.

1382. Рід Ксенії з Ніжина (с. 111)

Іларіона, Малахія.

1383. Рід Агафії з Прилуки Гладкої (с. 111)

Іоана, Акилину.

1384. Рід Олени, крамарки Лохвицької (с. 111)

(1) Євстафія.

(2) Марину, Леонтія, Анастасію, Тетяну, Марію (дописані пізніше).

1385. Рід Ірини удови, дворнички нашої
у Лищичах в Стародубівщині (с. 111)

Семена, Феодосію, Ірину, Сергія, Василя.

– село в Стародубському полку, нині – в Унечанському районі Брянської області Росії.

1386. Рід Ігнатихи Зубихи, удови з Олшаної (с. 111)

Михайла, Катерину, Ігнатія, Зиновію.

В Україні є три містечка , вибрати між ними не можна.

1387. Рід Ісайї Дубини Лупташовича
з села Поридуби з-під Ковля (с. 111)

Іоана, Іоана, Тетяну.

– село, нині Старовижівського району Волинської області.

1388. Рід пана Василя Кириловича,
сотника Опошнянського (с. 111)

Кирила, Марію, Любов.

Василь Кирилович був в 1687 – 1695 рр., якраз у час запису до ВС.

1389. Рід Анни Твердохлібихи з Сенчі (с. 111)

Левкія, Анну.

1390. Рід Іоана Потапова сина,
козака Донського (с. 111)

6 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо іноку схимницю Дорофею (3).

1391. Рід Михайла Сіденка,
жителя Глухівського (с. 111)

Іоана, Катерину, Олексія, Андрія, Феодору.

1392. Рід Стефана Росохацького,
жителя Печерського (с. 111)

Стефана, Олену.

1393. Рід інокині Марфи
монастиря Печерського (с. 111)

Григорія, Анну, Агрипину.

1394. Рід Павла і Григорія Івоновичів Политиков, козаків і жителів Полтавських (с. 111)

11 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо младенця Григорія (6), младенця Василя (7), младенця Петра (8), младенця Федора (9).

Павло був убитий у Полтавській битві (1709 р.), Григорій помер у 1711 р. [Модзалевский, 4, 116].

1395. Рід Агафії Никифорової з Києва (с. 111)

Агафію, Євдокію, Вассу.

1396. Рід Йосифа Григоровича з Полтави (с. 112)

Григорія, Євдокію, Йосифа.

1397. Рід Юрія Васильовича з Полтави (с. 112)

Юрія, Марію.

1398. Рід пана Каленика Гавриловича
з Коропа (с. 112)

22 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо ієромонаха Каліста (1), ієромонаха Маркіана (2), ієромонаха Феофілакта (3), младенця Іоана (8), младенця Федора (13), младенця Андрія (14), младенця Іоана (15).

1399. Рід пана Самуїла Товстенка з Прилуки (с. 112)

23 імені чоловіків і жінок впереміш.

1400. Рід ієрея Василя Бомажненка з Немирова
свято-Михайлівського (с. 112)

18 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо ієромонаха Євстафія (1), ієрея Євстафія (2). Судячи з прізвища – можна скоріше думати про Немирів вінницький, ніж про львівський.