Хронологія

Микола Жарких

Спробуємо тепер подивитись на хронологічні вказівки ПС, визначити глибину його історичної пам’яті та час написання окремих розділів.

Для цього ми маємо не так мало даних, треба тільки правильно ними скористатись. Хронологічні вказівки, як і географічні, складаються зі згадок в тексті ПС та з хронологічних даних про осіб, яких можна вважати безспірно ідентифікованими.

Граничні роки

Для встановлення року, коли розпочалось писання ПС, ми маємо досить чітку вказівку у передмові: старий синодик згорів під час татарського нападу на Київ, котрий стався 1 вересня 1482 р.

Далі автор писав про себе, що він через деякий час звільнився з полону і розпочав роботу над новим синодиком. Оцей час можна оцінити на кілька місяців, котрі були потрібні, щоб полоненого відпровадили до Криму і звідти його викупили.

Таким чином, початок роботи над ПС слід класти на 1483 рік, у якому була написана передмова, історична (ретроспектива) частина (розділи 1 – 5) і розпочато поточні записи.

Кінцевим роком заповнення ПС слід вважати 1530 рік. 16 жовтня 1530 р. помер князь Костянтин Іванович Острозький і був похований у Печерському монастирі. Можна припускати, що його ім’я внесли до поминальної книги, але це був уже не ПС – імені князя в ПС ми не бачимо (не можна погодитись з Л. Войтовичем, котрий вважав «Пом’яник К. І. Острозького» (розділ 373) записом для поминання самого померлого князя Костянтина).

Також в ПС ми не маємо поминальних записів таких відомих осіб, як князь Федір Михайлович Вишневецький († 1533 р.), князь Андрій Олександрович Сангушко († 1534 р.), Остафій Дашкович († 1535 р.), князь Юрій Іванович Дубровицький († 1536 р.), князь Ілля Костянтинович Острозький († 1539 р.), князь Іван Михайлович Вишневецький († 1542 р.), князь Семен Богданович Одинцевич († 1542 р.), князь Юрій Семенович Олелькович († 1542 р.). Я вибрав з довідника Ю. Вольфа тільки таких князів, для яких певно відомі роки смерті, котрі померли у найближче десятиліття після 1530 р. і родичі яких уже були раніше записані до ПС.

Відсутність цих значимих імен – це не просто мовчання (котре, як і кожен аргумент «від умовчання», є дуже слабким доказом). Відсутність цілої серії очікуваних імен – це прояв певної системи, найпростіше пояснення котрої полягає в тому, що ПС перестав поповнюватись у 1530 році.

З цим узгоджуються дати 1538 і 1540 рр., які ми бачили в епілозі ПС (розділах 416 і 417). В ці розділи нові імена потрапляли лише випадково, а основна маса нових імен вписувалась до нового синодика, котрий, треба думати, було розпочато десь в 1531 р.

Хронологічні вказівки в тексті

Випишемо тепер всі хронологічні позначки з тексту ПС і спробуємо прив’язати їх до конкретних років. В стовпчику «Дата» значення в квадратних дужках (ось так: [1502 р.]) реконструйовані на підставі інтерполяції (про яку будемо говорити нижче). Півжирним виділено твердо встановлені дати.

Із таблиці можна побачити, що поточна частина ПС (розділи 6 – 415) за кількістю хронологічних позначок досить виразно ділиться на три частини: в розділах 6 – 186 їх дуже мало, в розділах 187 – 276 – багато, по декілька позначок на рік, і в розділах 277 – 415 їх також досить мало.

Перша тверда дата стосується початку 7025-го (1517) року – розділ 188. Ця вказівка чомусь не привернула уваги дослідників. На її підставі згадку про Рідзво Христове в попередньому, 187-у розділі можна датувати 25 грудня 1516 р., і далі, орієнтуючись на потворні згадки Різдва, проставити наступні роки до 1524-го.

Значний інтервал від Великодня 1519 р. (206) до наступної згадки Успіння (223), на мою думку, захоплював більше ніж рік, і Успіння (223) слід відносити до 1520-го, а не 1519-го року.

Так само бачимо значний інтервал між згадкою св. Дмитра (264 – 19 жовтня 1523 р.) і наступною згадкою Різдва (272). Тут я також припускаю, що це Різдво стосувалось уже наступного, 1524 р.

Тверда дата в розділі 242 – Зішестя св. духа 9 червня – вказує на 1522 рік, що узгоджується зі зробленими мною хронологічними припущеннями. Ця дата також не привернула уваги дослідників.

Натомість привернула увагу дата в розділі 386 – Зішестя св. духа 24 травня. С. Голубев розв’язав її як 24 травня 1526 р. [С. Г., 9], але це – помилка обчислення. Є. Вітте звернула увагу на помилку і запропонувала дати 1507, 1518, 1591, 1602 рр. [Є. В., 6], що підтверджується і моїм календарем.

Є. Вітте не висловилась рішуче на користь якоїсь із цих дат, але всі попередні хронологічні вказівки вона відносила до 1495 – 1502 років [Є. В., 4 – 5], тобто можна думати, що запис в розділі 386 вона відносила до 1507 р.

Але цього ніяк не може бути. Перед цим розділом іде розділ 373 з пом’яником князя Костянтина Острозького. Розбираючи його, я зазначив, що він не міг виникнути раніше за 1522 р., у якому, по-перше, К. Острозький став троцьким воєводою, по-друге, померла його дружина Тетяна (373-69).

Таким чином, розділ 386 був вписаний до ПС після 1522 р., і для розв’язання дати не підходять ані 1507, ані 1518 роки. На підставі інтерполяційної формули рік цього розділу можна визначити як 1529-й, коли день св. духа припадав на 17 травня, а на 24 травня – на тиждень пізніше – припадав початок Петрівського поста. Думаю, що писар помилився в розрахунку; оскільки простіше помилитись у числі дня, ніж у назві свята, я припускаю тут 17 травня 1529 р.

Але будь-що-будь цей запис містить помилку, котру можна якось пояснювати, але вона не додає нам конкретної інформації.

Інтерполяційні формули

В наведеній вище таблиці хронологічних позначок циклічно повторюються три основних свята – Різдво, Великдень та Успіння. На цій підставі ми можемо визначити, скільки імен вписувалось до ПС упродовж року і приблизно визначити темпи його наповнення.

(Ми пам’ятаємо, що Великдень коливається від року до року в межах 40 днів, тому інтервал «від Великодня до Великодня» не зовсім співпадає з роком. Але коливання в обліковому періоді в межах 11 %, як скоро упевнимось, не є істотним).

Таким чином, ми маємо 16 річних відліків для числа вписаних імен (там, де позначено інтервали в 2 і 3 роки, я примусово ділю число імен на це число років). Я розумію, що зазначені в таблиці інтервали перекриваються, і тому ці відліки не є повністю незалежними з точки зору математичної статистики. Але у нас нема іншого виходу, як ними скористатись.

На підставі цих відліків ми можемо визначити середнє значення X = 186 імен на рік і середньоквадратичне відхилення σ = 51 (ім’я на рік). Більшість наших відліків (13 із 16) лежать у межах від X – σ (135) до X + 2σ (288). Тому мінливість показника «число імен на рік» слід визнати досить високою.

Далі, в цілому за 48 років (1483 – 1530) записано близько 14 000 імен, що рає нам середній темп 292 імені / рік. Він значно перевищує темп для розглянутого вище інтервала 1517 – 1524 рр., тому доцільно визначити середній темп окремо для кожної з трьох частин ПС:

Середній темп для першої частини можна визначити як X + 1.74σ, а для третьої як X + 6.21σ. Відповідно до ми можемо вважати розбіжність середніх значень для 1-ї та 2-ї частин випадковою (різниця не перевищує 3σ), але в 3-й частині темп наповнення ПС істотно зростає.

Керуючись середніми значеннями із попередньої таблиці, ми можемо встановити такі приблизні формули для обчислення дати того чи іншого запису:

де R означає рік, а Y – накопичене число імен від початку частини. З наведеної вище оглядової таблиці можна побачити, що, наприклад, на початку 9-го розділу накопичена сума складає 77 імен (8 + 24 + 45 для розділів 6, 7, 8 відповідно).

На підставі цих інтерполяційних формул можна обчислити наступну хронологію розділів ПС:

В цій таблиці зроблено дві поправки проти даних інтерполяційних формул – з огляду на хронологічні позначки в тексті.

1, 76-й розділ з огляду на вказівку «2 лютого» приєднано до 1502-го року, тоді як за інтерполяційною формулою він мав би належати до 1501 р.

2, початок 1529-го року покладено на розділ 344, помічений 1-м січня (за інтерполяційною формулою він мав би припадати на 358-й розділ).

Історичні особи і глибина пам’яті

Починаємо цей розділ, як завжди, з діаграми співіснування тих осіб, яких вдалося ідентифікувати. Всього виявити хронологічні вказівки для 89 розділів:

Загальна діаграма співіснування осіб, згаданих в ПС

Тверді дати позначено стрілками

Тут ми бачимо, що найбільшу глибину історичної пам’яті – від кінця 10 ст. – досягнуто в 9-у розділі за рахунок однієї особи – князя Володимира Святославича, хрестителя Русі. Ніяких наступних князів аж до Ольгерда синодик не знає, тому можна сміливо твердити, що ніяких письмових джерел з історії Київської Русі в Печерському монастирі на той час (1483 р.) не було.

Наступна група осіб, котра різко виділяється на загальному тлі – це ченці Печерського монастиря (розділ 1), запозичені, як я уже писав, з Печерського патерика.

Якщо ми виключимо з діаграми ці два розділи, котрі різко виділяються, отримаємо наступну діаграму в крупнішому часовому масштабі:

Діаграма співіснування осіб 14 – 16 ст., згаданих в ПС

Тверді дати позначено стрілками

Ми бачимо, що із 87 розділів, показаних на цій діаграмі, тільки 15 розділів (17 %) згадують осіб, що діяли в 14 ст. За часом запису цих розділів до ПС останнім є «Пом’яник Острозького» (розділ 373), записаний, згідно нашої хронологічної таблиці. в 1529 році. Цей пом’яник, як я уже відзначав, має свою власну внутрішню хронологію.

Решта 14 розділів, котрі заглиблюються в 14 ст., зосереджені в початковій частині ПС (до розділу 114, записаного, орієнтовно, в 1505 р.).

Пізніші розділи, як і слід було очікувати, поступово пересуваються на діячів 15 ст., потім – на кінець 15 ст. і нарешті – на початок 16 ст.

Розподіл розділів за глибиною пам’яті наступний:

Середня глибина історичної пам’яті – 41 рік, але її середньоквадратичне відхилення – 42 роки (за рахунок кількох розділів з глибиною понад 125 років).

В умовах, коли у вибірці присутні кілька значень, що різко виділяються на загальному тлі (це наш випадок), замість середнього значення можна користуватись медіаною розподілу, котра якраз дорівнює 25 рокам (половина всіх розділів має глибину до 25 років, а друга половина – понад 25 років).

Отже, найпоширеніша глибина пам’яті не перевищує одного покоління, і зрідка досягає 3 поколінь, що можна вважати типовим для усної пам’яті.

Розділи, котрі показують більшу глибину пам’яті, змушують припускати використання якихось письмових джерел.

Історичні особи і реконструкція хронології

Зведено тепер в одну таблицю хронологічні спостереження, зроблені нами під час читання ПС, і співставимо їх з обчисленими вище інтерполяційними датами.

У стовпчику «Узгодженість» проставляємо такі оцінки:

– Повна – співпадіння років або різниця на 1 рік;

– Дуже добра – інтерполяційна дата пізніша за кінцеву на 2 – 10 років;

– Добра – інтерполяційна дата пізніша за кінцеву (більше ніж на 10 років);

– Погана – інтерполяційна дата значимо раніша за кінцеву.

Всього із 83 записів повна узгодженість дат має місце в 11 випадках (13 %), дуже добра – в 37 випадках (46 %), добра – в 29 випадках (35 %), погана – в 6 випадках (7 %).

Отже, в цілому запропоновані нами інтерполяційні дати «дуже добре» узгоджуються із датами життя згаданих осіб.

Суперечності в датуванні

Розглянемо детальніше ті факти, котрі не вкладаються у запропоновану хронологію.

1. В розділі 386 запис про Сошествіє св. духа не піддається інтерпретації, треба припускати помилку писаря у визначенні числа дня.

2. В розділі 62 міститься поминальний запис княгині Марії (62-31); якщо вважати її дружиною кн. Семена Олельковича, то вона померла в 1501 р., тоді як наша розрахункова дата запису – 1499 р.

3. В розділі 88 поминається князь Дмитро Путятич, котрий помер на початку 1505 р., а розрахункова дата – 1503 р.

4. Анастасія Каленикова (167-2) згадана в документах як ще жива в 1513 р., а розрахункова дата – 1510 р. В цих трьох випадках розбіжності не такі великі, і можна думати, зумовлені річними коливаннями числа вписаних імен (інтерполяція згладжує ці коливання).

5. Княгиня Анна (318-7) померла не раніше 1531 р., а розрахункова дата – 1527 р. Чи справді це та сама Анна Крошинська, яку ми знаємо з документів?

6. Про Чешейка Гриньковича є звістки 1515 і 1531 рр., отже, він помер не раніше 1531 р. Чи справді це та сама особа, що й записаний в ПС Григорій Чешенков (359-1)?

7. Князь Володимир Іванович (400-1-2) помер у 1545 чи 1546 роках – якщо це справді той князь Володимир Іванович Горський, котрий відомий нам з документів. Можна припускати помилку писаря, як в оповіданні Чехова «».

Найбільш серйозними мені видаються пункти 5 та 7, але їх, на мою думку, не досить, щоб відмовитись від запропонованої мною хронології, котра спирається на десятки фактів.

Таким чином, погляд Є. Вітте, що від ПС збереглися уривки, котрі охоплюють період від 1480 до 1591 рр. і до того ж не впорядковані хронологічно [Є. В., 7], можна вважати повністю спростованим.

Приписки

Ті приписки на полях, які вдалося датувати на підставі їх змісту, не виходять за рамки хронології ПС (приписка кн. Семена Юрійовича Гольшанського з родиною (10-12 – 10-14, 56-21 – 56-23), бл. 1516 р.; кн. Федора Івановича Корецького (24-5), бл. 1512 р.; кн. Дмитра Івановича Красного (88-1), бл. 1507 р.).

Остання приписка, до того ж явно датована, стосується Данила Нечая, загиблого в 1651 році (розділ 80). З цього можна зробити висновок, що ПС на той час активно використовувався (хоча й не поповнювався), читався, і ченці пригадали, що в глибині ПС захований запис роду Нечаїв, до якого приєднали й Данила.

Пізніших приписок виявити не вдалося.