Нові імена (№ 82 – 97)
Микола Жарких
82. Кн. Дмитра Новгородського,
що прийняв ангельський образ, Святославля
Визначення Святославля, котре є у ВС, але опущене у ЛС, змінює ситуацію. Якщо про «Дмитра Новгородського» нічого не можна було сказати, то відшукати князя Дмитра Святославича, котрий прийняв чернецтво, зовсім не важко. Він княжив у Юр’їві-Польському і помер у 1269 р. Літописні згадки про його постриження зібрані в статті «Звичай постриження правителя в ченці».
Як ми вже бачили на прикладі Михайла Олександровича (№ 60), перефарбованого з тверських у чернігівські, автор ПКК приписав цьому історичному князю міфічне «Новгородське князівство». Отже, наша ідея – рухатись «ленінським курсом», тобто відшукувати кандидатів на місця в ПКК за іменем та батьком, виявляється плідною.
Висновок: міфічний князь, сконструйований з уламків Дмитра Юр’ївського († 1269) (3).
86. Кн. Теретереєві, що полишив беззаконну віру
і возлюбив правовірну Христову віру
Ім’я цього загадкового Теретерея нагадує нам про болгарського царя Георгія Тертера († 1308..1309), який начебто походив із половців. Тобто сам Георгій або хтось із його предків таки прийняли православну віру. Тертером називали також його сина Федора-Святослава та його онука Георгія 2-го. Чи мав цей болгарський рід якесь відношення до розглядуваного запису – нині сказати не можна, можна тільки зауважити, що середньовічні руські джерела (наприклад, Хронограф) таких болгарських царів не знають.
Висновок: відомий тільки з ПКК (4).
89. Кн. Івана Володимира Івановича,
і сестру його княгиню Олену, Київського
Князів Іванів Івановичів одна тільки Вікіпедія знає дванадцять, обирай будь-якого за смаком. Всі вони жили у Великоросії в 14 – 16 ст., тобто по хронології підходять.
А от князів Володимирів Івановичів наука до купи поки що не звела. Я ж знайшов їх небагато:
– чисто «родовідний» князь Володимир Іванович Оболенський (здогадно, 1 пол. 15 ст.) [Власьев Г. А. Потомство Рюрика. – Спб., 1906 г., т. 1, ч. 2, с. 254];
– князь Володимир Іванович Бахтеяров-Ростовський († 1617).
Ім’я Володимир не було популярним у 13 – 18 ст., більше поширене у 19 – 20 ст., тому й претендентів не багато. Думаю, що жоден з цих Іванів / Володимирів нам не підходить, можна припускати, що цей запис зіпсовано і тут зведено до купи кількох осіб.
Ніякої «путивльської династії київських князів» із цих записів виводити не можна (принаймні, у тверезому стані).
Висновок: відомий тільки з ПКК (4).
90. Боярина Михаїла Андрійовича Упирчика і сина Івана Блуда
А от боярин Упирчик і син (неясно, чий) Блуд – так і просяться на сторінки історичного роману!
Від старорежимного воєводи Блуда (977 р.) тут лишилось хіба ім’я, але й це запозичення – дуже сумнівне, бо ПКК нічим не показує знайомства з найдавнішим літописом. Роду Упир / упирчик у довіднику Бонецького немає [Boniecki A. Poczet rodów w w.ks.Litewskim w 15 i 16 ww. – Warszawa: 1887].
Висновок: відомий тільки з ПКК (4).
91. Кн. Андрія Вручського
і сина князя Василя, убитого в Путивлі
Слово Вручського всі розуміють як Овруцького і записують цього Андрія у правителі Овруча. Це, ясна річ, повна фантастика, максимум, що можна допустити – що якийсь невідомий науці князь Андрій володів якимось невідомим науці хутором біля Овруча.
З князями Василями Андрійовичами ситуація краща:
– чисто «родовідний» князь Василь Андрійович Вяземський (здогадно, 1 пол. 13 ст.);
– баснословний князь Василь Андрійович Суздальський († 1309), відомий тільки з літописів 16 ст.;
– рівно ж баснословний князь Василь Андрійович Пожарський (здогадно, 4 чв. 14 ст.), відомий тільки з родоводів;
– чисто «родовідний» князь Василь Андрійович Щербатий Оболенський (здогадно, 1 пол. 15 ст.) [Власьев Г. А. Потомство Рюрика. – Спб., 1906 г., т. 1, ч. 2, с. 254];
– князь Василь Андрійович Ногтев (з дому Шуйських, відомий у 1495 – 1529 роках);
– князь Василь Андрійович Ногтев-Ноготок (з дому Оболенських, відомий у 1515 – 1538 роках);
– князь Василь Андрійович Микулинський (з тверського дому, відомий у 1512 – 1540 (помер) роках);
– князь Василь Андрійович Сицький (з ярославського дому, † 1568);
– князь Василь Андрійович Звенигородський (відомий у 1576 – 1616 роках);
– князь Василь Андрійович Голіцин († 1652).
Звичайно, жоден з них не відповідає «нашому» Василю Андрійовичу – я тільки хотів показати, що ця комбінація імен досить поширена, і вигадування ще одного князя з таким іменем не могли викликати підозри. «Границю треба переходити непомітно, краще за все – у натовпі».
Висновок: відомий тільки з ПКК (4).
93. Кн. Михаїла Трубецького
Як бачимо, тут нема по-батькові Андрійович (це додано у ЛС). Але це не змінює нашого висновку, бо єдиний відомий науці Михайло Трубецький – це князь Михайло Андрійович Трубецький († 1556).
Я не думаю, що писар ЛС звірявся з родовідними книгами – скоріше можна припустити випадковий пропуск у ВС та існування кращого, повнішого протографа.
Висновок: можна прийняти ототожнення з князем, померлим у 1556 р. (1).
94. Кн. Юрія Торуського
Тут текст ВС кращий за ЛС, що підтверджує наш попередній
Висновок: можна прийняти цього князя за Юрія Торуського (6), але не можна визнати реальності його існування (3).
97. Кн. Івана Івановича Отпавлия, і княгиню Феодосію, і синів його
Можна думати, що наступні князі Ярослав (№ 98) та Василь (№ 99) – сини цього загадкового Отпавлія. Про кількість князів Іванів Івановичів ми вже згадували вище (№ 89), вони нам ні на що не надаються.
А от померлий перед 1505 роком князь Ярослав Іванович Глинський може в нашому господарстві знадобитись! (Тут ми вже рухаємось шляхом відомої Коробочки.) Він мав молодшого брата Василя († 1538). Їх батько – Іван Семенович Глинський відомий у 2 пол. 15 ст., помер у 1504 р. [Вольф, с. 89].
Найкраще відомий з них Іван Семенович, про Василя є тільки одна документальна згадка. Ярослав же відомий виключно з родоводів [ВОИДР, 1851 г., т. 10, с. 158, 85].
Ясна річ, така гіпотеза передбачає сильне псування цього запису при переписуванні, тому до відшукання інших копій ми робимо
Висновок: записи не вдається пояснити (3).