Нові імена (№ 1 – 28)
Микола Жарких
Подивимось тепер, що нового дає текст Введенського синодика для розуміння імен князів, розібраних нами на підставі Любецького синодика.
У висновках вживаються ті самі позначення:
– Цифра (1) і зелене тло – виділено осіб, ототожнення яких не викликає ніяких сумнівів.
– Цифра (2) і жовте тло – виділено осіб, ототожнення яких можливе завдяки простим, вірогідним припущенням.
– Цифра (3) і червоне тло – виділено осіб, ототожнення яких вимагає складних, маловірогідних припущень.
– Цифра (4) і жовто-гаряче тло – виділено осіб, відомих тільки із ПКК.
Тут ми пропускаємо записи, для яких ВС не дає нічого нового – для них наш аналіз ЛС залишається в силі.
1. В. кн. Константина Мстислава Чернігівського…
У ВС ми маємо кращий текст, а в ЛС – зіпсований. Тому ми можемо більш упевнено говорити, що це – кн. Мстислав Володимирович. Але треба одразу зауважити – і тут, і надалі для всіх записів, кваліфікованих нами як «певні» (1) або «допустимі» (2) – ці твердження означають лише особу самого князя і не поширюються на решту деталей запису.
Так, в даному конкретному випадку ми не можемо бути певними ані щодо християнського імені «Костянтин», ані щодо «княгині Настасії».
Висновок: князь Мстислав Володимирович († 1036) (1).
3. В. кн. Михаїла Чернігівського, і княгиню його Феофанну
До того, що сказано в статті про Любецький синодик, додам, що по ім’я Феофани зовсім необов’язково було ходити аж до Візантії 11 ст. – ми маємо його ближче, у тому ж ВС (розділ 280; розділ 379-2-6; розділ 538-2-39).
4. В. кн. Георгія Київського
Як я і припускав, цей запис ЛС виявився зіпсованим, тут об’єднано два сусідніх записи ВС. Георгій Київський може означати:
– кн. Ярослава (Георгія) Володимировича (Мудрого, † 1054);
– кн. Всеволода Ольговича († 1146), який здогадно мав християнське ім’я Георгій;
– кн. Юрія Володимировича († 1157) (Долгорукого), на тій підставі, що Юрій – це простонародна форма нормативного грецького імені Георгій.
Висновок: запис не вдається пояснити (3).
5. В. кн. Всеволода Київського, во іноках Кирила
В ЛС цей Кирил перетворився на Гавриїла (ми бачимо, що автор ЛС цілком міг би працювати «науковим співробітником» в Національному заповіднику «Софія Київська» – там люблять такі трансформації імен і навіть публікують їх як «науку»). Це ім’я може стосуватись:
– кн. Всеволода Ярославича († 1093);
– кн. Всеволода Ольговича († 1146);
– кн. Всеволода Святославича († 1215) (Чермного).
Звичайно, спокусливо побачити тут саме Всеволода Ольговича – от і в Кирилівській церкві є великий цикл розписів, присвячених св. Кирилу. Але я не історик і давно вже не маю ніякого стосунку до Національного заповідника «Софія Київська», тому мені такі дитячі забавки не личать. Жоден із згаданих нами Всеволодів не приймав чернецтва (детально – в моїй роботі «Звичай постриження правителя в ченці»), тому інока Кирила слід вважати вигадкою автора ПКК.
До речі, якщо вже у нас зайшла мова про Кирилівську церкву в Києві – не вірте фантазіям, буцімто її побудував кн. Всеволод Ольгович. Він помер у Києві, а похований був у Вишгороді. Тобто мертвого князя везли з Києва попри місце майбутньої Кирилівської церкви і… повезли далі, бо цієї церкви на той час не існувало навіть у проекті. Якби церква існувала хоч у якомусь вигляді (бодай недобудована), її фундатора могли б поховати в ній (як Мстислава в 1036 р. в недобудованому Спаському соборі в Чернігові).
Висновок: запис не вдається пояснити (3).
6. В. кн. Романа
Оскільки визначення «Київський» додано в ЛС, ототожнення з Романом Ростиславичем († 1180) скасовується. Це міг бути будь-який інший Роман:
– кн. Борис-Роман Володимирович († 1015) (святий мученик);
– кн. († 1571) (хіба він не князь? хіба він не Роман?).
Всього різних князів Романів можна назбирати зо три десятки.
Висновок: запис не вдається пояснити (3).
9 † 10. В. кн. Василя
У ВС ми маємо одразу два записи про «великого князя Василя», тоді як в ЛС Василь № 10 помилково приєднаний до Всеволода № 11. В Москві в різний час правили чотири Василя (не відкидаємо Василя Шуйського – він теж був цар і великий князь). Але титул «великий» стосовно князя в ПКК нічого не вартий (скоро побачимо). Інших князів Василів Вікіпедія знає понад 40.
Висновок: запис не вдається пояснити (3).
11. В. кн. Всеволода, нареченого у святому хрещенні Гавриїла
Цей запис, звільнений від зайвого «Василя», ми можемо більш упевнено пов’язувати з літературним князем Всеволодом-Гавриїлом з новгородської уставної грамоти для церкви св. Івана на Опоках, сфальшованої в кінці 14 ст. Докладніше – № в коментарі до ЛС.
Висновок: можна вважати цього князя запозиченим із пізнього письмового джерела (6), але в реальності він не існував (3).
18. В. кн. Костянтина Олега Чернігівського
і синів його Давида, і Гліба, і Олександра
Оскільки у ВС цей князь атестований Олегом, а не Ольговичем, можна повторити наш пошук тепер стосовно Олега.
Олег Інгваревич († 1258) мав тільки одного сина Романа і випав із нашого змагання. Залишається знову Олег Святославич († 1115), котрий мав синів Всеволода, Ігоря та Святослава. Еврика?
Християнське ім’я Олега невідоме. його вважають Михаїлом на підставі того ж таки ЛС та написів на печатках (котрі, на мою думку, не дають ніяких підстав для категоричних тверджень). І Всеволод зовсім не схожий на потрібного нам Давида. А Ігор – на Гліба. Та й Святослав, між нами, фізиками-теоретиками кажучи, не надто подібний до Олександра. Деякі спільні літери є, але не більше.
Висновок: невідомі князі, вигадані в ПКК (4).
21. Князя Михаїла княгиню Євдокію
Оскільки цей запис іде за добре відомим Михайлом Всеволодовичем Святим, спокусливо вважати Євдокію його жінкою. Але ми скоро побачимо, до для автора ПКК вигадати княгиню – це найпростіша річ.
В ЛС писар додав слово «і» – і, даруйте, за каламбур! – утворив ще одного князя Михаїла. За жінку цьому новоствореному Михаїлу він дав Олену, яка у ВС записана нижче (№ 23). Натомість безгосподарна Євдокія приписана в жінки кн. Борису (ВС № 22). Думаю, все це – просто непорозуміння і плутанина в ЛС.
Висновок: особа, відома тільки з ПКК (4).
22. Кн. Бориса Володимира Святославича
Цей князь, позбавлений у ВС своєї «княгині Євдокії» (№ 21), знову привернув мою увагу. В попередньому розгляді я поставився до нього надто поблажливо й ліберально, не розглянувши всіх можливостей. А з огляду на численні випадки плутанини в ПКК не можна відкинути й такого варіанта: «Кн. Бориса – сина Володимира Святославича». Тобто святого Бориса († 1015) і рівно ж святого Володимира († 1015).
Висновок: запис не вдається пояснити (3).
27. Великого князя Антонія Володимира Ігоревича і Петронеллу
На те, що в одному списку він великий, а в другому – просто князь, не звертаємо уваги. А от Петронелла – то вже щось цікаве! Писар ЛС, замість очікуваного додавання «і княгиню його» – відкинув це католицьке ім’я. Перегляд показав, що ім’я Petronella набуло поширення від кінця 17 ст. і вживається досі, натомість давня форма Petronilla епізодично вживалась в 4 – 14 ст. і нині цілком вийшла з ужитку.
Із числа Петронілл найбільш відома іспанська (1184 – 1251), але як вона влучила в автора ВС? Адже вона не була героїнею якого-небудь літературного твору, та й інших літературних героїнь з таким іменем не видно. шанується як свята мучениця – але виключно у католицькій церкві.
Отже, якщо не не якась банальна описка – маємо інтригуючий слід католицького впливу («Житія святих» Петра Скарги?) на ПКК. Цей вплив, ясна річ – дуже пізній, не раніше за кінець 16 ст., а більш імовірно – часу Петра Могили, 2 чв. 17 ст.
Ще одну Петронеллу я знайшов у довіднику Ю. Вольфа – княжну Петронеллу Дмитрівну Масальську, католицьку черницю (жила, орієнтовно, в 1 пол. 17 ст.) [Вольф, с. 252]. Також у 1642 – 1655 роках відома княжна Петронелла Стефанівна Четвертинська [Вольф, 44]. Десь у цей же час (1 пол. 17 ст.) відома Петронелла Петрівна Потій (онука Іпатія Потія, уніатського митрополита) [Несецький, ]. В 4 чв. 16 ст. відома Петронелла Станіславівна Суходольська, а Петронелла Олександрівна Суходольська була, мабуть, її племінницею [Несецький, ]. Також маємо звістку з 1 пол. 17 ст. про Петронеллу Василівну Воронич [Несецький, ].
Тут містяться плани одразу двох історичних романів. В першому треба відправити князя Володимира Ігоревича в Іспанію – битись на лицарському турнірі і служити графіні Коменж (вони ж, прецінь, сучасники!). В другому романі треба вивести хлопця простого селянського роду, котрий закохався у княжну Петронеллу Масальську, а оженитись їм було неможливо через різницю суспільного стану. І от він пішов у ченці Печерської лаври і записав свою недосяжну (і померлу) кохану в синодик.
Висновок: не бачу підстав сумніватись в особі Володимира Ігоревича (1). Петронеллу треба вважати вигадкою ПКК (3).
У 2020 році цікаву статтю про ПКК опублікував Вадим Стависький [Ставиский В. Введенского синодика Киево-Печерской Лавры. – Ruthenica, 2020 г., т. 16, с. 166 – 171]. В ній В. С. демонструє незнайомство і літературою предмета і не згадує моеї роботи про ВС, опубліваної на два роки раніше. Але це – факт із його біографії, і я тим не журюся.
Я не слідую поганим прикладам і розглядаю всі нові статті, котрі торкаються зачеплених мною тем – незалежно від того, чи їх автори згадують про моє існування, чи ні.
В. С. розглядає власне запис про Петроніллу і цілком незалежно від мене приходить до висновку:
Все вышеуказанные обстоятельства появления в поминальной записи ВС имени Петрониллы для обозначения жены князя Владимира Игоревича, как и присвоение ему крестильного имени Антоний, указывают на то, что они являются домыслом составителя ВС [с. 170].
Як бачимо, воно навіть вийшло на краще, що В. С. не читав моєї роботи – виходить, він незалежно повністю підтверджує мій висновок, зроблений раніше. Навіть запропонована ним орієнтовна дата вигадки цілком збігається із моєю пропозицією. В науці це зветься верифікація істини – коли різні дослдіники різними шляхами приходить до того самого висновку.
З іншим положенням В. С.:
Следует предполагать, что Хлебниковский список был единственным источником для автора ВС при составлении им древней части помянника ввиду того, что другие его источники определить не удаётся [с. 170 – 171]
– погодитися ніякою мірою неможливо. Системне вивчення ВС, проведене мною, показало велику кількість безсумнівно використаних джерел, серед яких Хлебниківський список, якщо й був використаний, то дав незначну частку інформації. Словом, «труды мои читать надо», як казав незабутній професор Вибігайло.
Доповнено 25 жовтня 2021 р.
28. В. кн. Олега Чернігівського, во іноках Павла…
Єдиний Олег, який реально княжив у Чернігові (недовгий час і то захватним правом) – це Олег Святославич († 1115), котрому ми умовно присудили третє місце в ЛС. Але на визначення Чернігівський у ПКК покладатись не можна, бо в ньому зазначено значно більше чернігівських князів, ніж реально правили в Чернігові. Якщо вважати це означення як належність до чернігівського дому, то там Олегів відомом немало (ми вже переглядали їх). Всі записи про чернецтво князів у ПКК – вигадки.
Висновок: запис не вдається пояснити (3).