Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Розділи 33 – 40

Микола Жарких

33. Рід князів Масальських, князя Василя (с. 25 – 26)

Після відхилення від плану ПС в розділі князів Острозьких укладач ВС повернувся до плану ПС в цьому розділі, котрий слідує 63-у розділу ПС: князя Іоана (ПС 63-1-1), князя Данила (ПС 63-3-1), князя Данила (ПС 63-5-1). Із них, як я вже писав з приводу ПС, тільки перший є власне Масальським, а другий те третій, відділені від першого блоками нетитулованих імен (пропущеними, як звичайно у ВС), до Масальських не належать.

Але на цьому князі із 63-го розділу ПС вичерпались, і укладач ПС продовжив свій перелік «Масальських» іменами з наступних розділів: князя Михайла (ПС 65-2-1), князя Семена (ПС 65-2-2), князя Федора (ПС 78-1-1 – у ПС він атестований Полубенським, це проігноровано у ВС), князя Давида (ПС 78-3-1).

Далі ВС переходить до 216-го розділу ПС (Рід князя Василя Масальського). Оцей Василь, як ми бачимо, поставлений у ВС в заголовку розділу: схимника князя Мисаїла (ПС 216-1-1), князя Петра (ПС 216-1-2), князя Петра (ПС 216-1-3). На цих трьох іменах 216-й розділ ПС вичерпався, і далі бачимо у ВС князя Юрія (ПС 221-1-1), князя Іоана (ПС 222-1-1), князя Васіана (ПС 222-1-2).

Далі ВС відходить від тексту ПС і використовує якесь неясне мені інше джерело: князя Юрія, князя Тимофія, князя Іоана, князя Филипа, княгиню його Анну і сина їх князя Іоана, схимницю княгиню Євпраксію.

В ПС є один князь Тимофій і 4 Филипа, але жоден з них не має такого супроводу, як тут. Маємо в ПС 6 княгинь на ім’я Євпраксія, але жодна з них не названа черницею. Можна думати, що це імена з часу, пізнішого за ПС, але певно, що вони – не Масальські (імені Филипа серед Масальських немає [Вольф, 257]).

34. Рід князя Воротинського (с. 26)

Наступним князівським розділом після Масальських у ПС іде оцей рід (83-й розділ), з якого переписано 4 імені (нетитуловані імена, розміщені в ПС між ними, як завжди, зігноровані).

Далі із 86-го розділу ПС переписано князя Івана Андрійовича Шутича Мезецького (ПС 86-0) та князя Іону (ПС 86-1-1, при цьому визначення інока у ВС опущено).

35. Рід князя Дмитра Івановича Путятича,
воєводи Київського (с. 26)

Назва розділу відповідає 88-у розділу ПС. Далі переписано імена із цього розділу, від ПС 88-2 до 88-31 (пропущено князя Василя ПС 88-13, думаю, випадково). Як завжди, пропущено жінок.

36. Рід князя Юрія Пінського (с. 26)

Назва розділу відповідає 93-у розділу ПС. Далі переписано 4 імені князів із цього розділу, до яких приєднано князя Романа (ПС 94-2-1) і ще 4 імені не з ПС: князя Олександра, князя Іоана, князя Льва, князя Бориса. Імена поширені, нічого про них сказати не можна, окрім того, що вони не належать до князів Пінських.

37. Рід князя Мамая Львовича (с. 26)

Далі в ПС ідуть князівські розділи 101 (Корецькі – уже використані вище, в розділі 23) та 106 (Рід князя Івана Жеславського – він у ВС пропущений, оскільки містить тільки одне жіноче ім’я). Наступним в ПС є 109-й розділ (Рід князя Василя Мамая Львовича), назва якого у скороченні переписана до ВС. В ньому маємо два імені – князя Льва (ПС 109-1-1) та князя Василя (ПС 109-0 або ПС 111-2-1). Слава богу, нічого нового!

38. Рід княгині Ульяни, князя Івана Юрійовича Лугвеновича (с. 26)

Назва розділу повністю відповідає 114-у розділу ПС, але перше ім’я – Ольгерда (ПС 114-1) укладач ВС опустив. Далі йдуть три імені (ПС 114-2 – 114-4), а четверте – князя Михайла ми зустрічаємо значно нижче (ПС 123-2-1). Але й тут немає нічого нового.

39. Рід князя Івана Юрійовича з Москви (с. 26)

Далі в ПС іде князівський розділ 134 (Сангушка), уже використаний в розділі 28. Наступним після цього в ПС є 147-й розділ, назва якого переписана до ВС, так само як і три імені князів (ПС 147-1 – 147-3).

Цікаве починається далі: князя Іоана царевича, і сина його князя Василя, другого сина князя Іоана. Титулом «царевич» в 17 ст. не розкидались, це – син царя, і ніхто більше! У царя Івана 4-го Грізного був син Іван (1554 – 1581), але в нього дітей не було. Інший царевич Іван (1666 – 1696) від 1682 р. титулувався царем (Іваном 5-м), синів у нього не було, тільки доньки. Знову бачимо, що ці дані не пасують до добре відомих осіб з московського правлячого дому.

Хіба би це був скорочений і зіпсований 148-й розділ ПС: князя Іоана Юрійовича (ПС 148-1), княгиню його Євдокію (ПС 148-2), і сина його князя Василя (ПС 148-3), другого сина його князя Іоана (ПС 148-4).

Якщо припустити, що царевича написано помилково замість Юрієвича, то справа прояснюється, але за помилку в царському титулі в 17 ст. належала смертна кара, і якби у Москві довідались, що в Києві поминають якогось самозваного царевича Іоана, справа могла б повернутись дуже кепсько.

40. Рід князя Костянтина Кротинського,
казначея Смоленського (с. 26)

Унікальною особливістю є три записи цього роду в ПС (розділи 152, 318, 340). Скрізь ці князі звуться Крошинськими, у заголовку ВС – описка. Також цей рід записано до Супрасльського синодика (СпС, кін. 16 – 1 чв. 17 ст.) [Субботник или помяник Супрасльского монастыря. – Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-Западной Руси, Вильна, 1878 г., т. 9, с. 454 – 459].

ПС СпС (с. 457) ВС
Розділ 152
40-1 Княгиню іноку Єфросинію
40-2 Князя Феодосія
40-3 Власія
40-4 Оксинію
40-5 Олександра
40-6 Овдотію
40-7 Інока Ларіона
40-8 Козьму
Розділ 318
40-9 Князя Романа Князя Романа
40-10 Князя Івана Князя Івана
40-11 Княгиню іноку Євпраксію Інокиню княгиню Євпраксію
40-12 Князя Федора Князя Федора
Інокиню княгиню Єфросинію [⇑ 40-1]
40-13 Ульяну Ульяну
40-14 Князя Костянтина Князя Костянтина
40-15 Княгиню Анну Княгиню Анну Княгиню Анну
40-16 Князя Василя Князя Василя
Князя Феодосія [⇑ 40-2] Князя Феодосія
Князя Романа [⇑ 40-9]
Князя Івана [⇑ 40-10]
Князя Федора [⇑ 40-12]
Князя Костянтина [⇑ 40-14]
Князя Василя [⇑ 40-16]
Князя Романа [⇑ 40-9]
Князя Івана [⇑ 40-10]
Княгиню іноку Євпраксію [⇑ 40-11]
Князя Федора [⇑ 40-12]
Княгиню іноку Єфросинію [⇑ 40-1]
40-17 Ульяну Ульяну Княгиню Ульяну
40-18 Князя Василя
40- Розділ 340
40-19 Князя Івана [⇑ 40-10]
40-20 Княгиню Євпраксію [⇑ 40-11]
40-21 Князя Федора [⇑ 40-12]
40-22 Княгиню Оксинію [⇑ 40-4?]
40-23 Іноку Єфросинію [⇑ 40-1]
40-24 Князя Феодосія [⇑ 40-2]
40-25 Князя Филипа
40-26 Інока Філарета
40-27 Князя Костянтина [⇑ 40-15]
40-28 Князя Дмитра
40-29 Князя Івана Князя Івана
40-30 Князя Дмитра Князя Дмитра
40-31 Князя Івана
40-32 Івана
40-33 Ульяну
40-34 Никити
40-35 Лаврентія
40-36 Симеона
40-37 Ульяну
40-38 Євстафія
40-39 Февронії
40-40 Агапії
40-41 Дмитра
40-42 Пелагії
40-43 Никити
40-44 Василиси
40-45 Інока Феодосія
40-46 Стефана
40-47 Марії (родители пана Матфея Заморенкова)
40-48 Христини
40-49 Андрія
40-50 Андрія
40-51 Полагію
40-52 Настасію
40-53 Федора
40-54 Анни
40-55 Петра
40-56 Артемія (Гоголевич)
40-57 Марію
40-58 Дорофея (родители Дорофея Заморенкова)
40-59 Якова
40-60 Павла
40-61 Василя
40-62 Анни
40-63 Анни
40-64 Федора
40-65 Олени
40-66 Акилину
40-67 Схимника Варсонофія
40-68 Григорія
40-69 Никитія
40-70 Івана
40-71 Івана
40-72 Тимофія
40-73 Марію
40-74 Єфимія
40-75 Харитона
40-76 Івана
40-77 Анну
40-78 Зеновія
40-79 Священноінока Антонія
40-80 Схимника Герасима
40- Інока Іларіона [⇑ 40-7]
40-81 Васси
40-82 Софронія
40-83 Мисаїла
40-84 Венедикта
40-85 Никиту
40-86 Андрія
40-87 Костянтина
40-88 Стефаниду
40-89 Василя
40-90 Оксинію
40-91 Карпа
40-92 Огрефіни
40-93 Івана
40-94 Оксинії
40-95 Федора
40-96 Іосифа
40-97 Григорія
40-98 Анастасію
40-99 Анну
40-100 Іосифа
40-101 Василя
40-102 Максима
40-103 Захарія
40-104 Анну
40-105 Михайла
40-106 Єфимію
40-107 Потапія
40-108 Якова
40-109 Юрія
40-110 Феодосію
40-111 Парфенія
40-112 Ірини

Князь Костянтин Крошинський вперше згадується в 1482 р. саме як казначей смоленський. Цю посаду він обіймав до кінця 1506 року. В 1513 р. він згаданий разом із дружиною Анною, невдовзі по тому він помер. Анна ще була жива в 1531 р. [Вольф, с. 187].

Ключові роль відіграють записи княгині Єфросинії (40-1) та князя Феодосія (40-2), наявні у всіх трьох синодиках. Також досить показова наявність у двох ранніх текстах інока Іларіона (40-7). Можна не мати сумніву, що всі ці тексти зв’язані між собою, але у який саме спосіб?

Я уявляю собі справу так: князь Костянтин ще за свого життя зробив внесок до Печерського монастиря, і тоді ж в синодик було внесено відповідний поминальний розділ (перший запис ПС). Там ще нема самого князя Костянтина, він фігурує тільки в заголовку.

Це – дуже важливий момент для розуміння синодиків! Вираз рід NN може означати як ще живу на той час особу NN, котра зробила запис, так і померлу, запис на помин якої зробили її родичі.

На наступному етапі формування синодика Крошинських в ПС додано ще 8 осіб, включаючи поминальні записи самого Костянтина та його княгині Анни. На третьому етапі ПС додано ще один запис Крошенських. Князівська частина цього запису в основному повторює імена з першого та другого записів, але додано ще 5 князів і 40 нетитулованих осіб.

Запис Крошенських в СПС оснований на другому записі ПС, але до нього додано два імені з першого запису. Також записано невідомого з інших текстів князя Василя (40-18) і князів Івана і Дмитра (40-29, 40-30 – можливо, вони згадані і в третьому записі ПС). Переліки нетитулованих осіб у ПС та СпС практично не мають спільностей, за винятком інока Іларіона (40-7), котрого завдяки рідкісному імені можна з певною обережністю вважати однією особою.

На мою думку, запис СпС текстуально не залежить від записів ПС; він був підготований Крошинськими для Супрасля в недовгому часі після другого запису ПС.

А що ж ВС? Ми бачимо, що в ньому перемішано імена з першого і другого записів ПС, і частково ці імена подвоєні: Роман – Іван – Федір (40-9, 40-10, 40-12). З двох нетитулованих Ульян (40-13, 40-17) утворено одну княгиню Ульяну. Цікаво і геть нетипово для ВС – повністю відкинуто третій запис з його додатковими князями.

При цій перекомпоновці князі з пізнішого запису ПС позаскакували поперед князів із ранішого запису ПС (як у ВС, так і в СпС), quod erat demonstrandum: ми не можемо покладатись на послідовність імен у синодиках як на хронологічну шкалу (за винятком тих випадків, коли всі імена однозначно пов’язані з історичними особами, як у переліках правителів).

Князям Крошинським, зокрема, згадкам у синодиках, присвятив увагу С. Келембет [Келембет С. Н. Происхождение князей Крошинских – Studia historica Europae Orientalis. Исследования по истории Восточной Европы (Минск), 2016 г., вып. 9, с. 90 – 95]. Він висловив припущення, що прізвище Крошинських походить від назви волості Крайшина у Карачево-Козельському князівстві:

Главным аргументом в пользу нашей версии является запись в знаменитом Любецком синодике [у мене – ЛС. – М. Ж.] князя Симеона Крошинского [19, с. 29, 166 – це книга Р. В. Зотова про ЛС. – М. Ж.]. Аналогичная запись содержится также в более древнем и полном помяннике Введенской церкви Киево-Печерской лавры, где кн. Симеон назван иноком; здесь он записан «в окружении» князей, упоминающихся в первой трети XV в., а сразу после него поминается князь Роман [20, с. 19 – це публікація ВС. – М. Ж.], вполне вероятно – тот же самый, который в Супрасльском и древнейшем Киево-Печерском [у мене – ПС. – М. Ж.] помянниках фигурирует как первый в роду князей Крошинских. Ведь хорошо известно, что в указанных памятниках поминаются, в подавляющем большинстве, князья, владения которых находились в пределах древней Черниговской земли. Если наша версия верна, то Крошинские могли быть только одной из ветвей Карачево-Козельской линии черниговских Ольговичей [с. 93].

Чи справді цей «головний аргумент» чогось вартий?

1. У ПС ми маємо не один, але три записи роду Крошинських. На початку там поставлено князя Феодосія (ПС 152-2), князя Романа (ПС 318-1), князя Івана (ПС 340-1). Чому саме Роман має бути родоначальником, а не Іван і не Феодосій?

2. Логічна помилка багатьох дослідників, в тому числі і С. К. – що вони приймають порядок записів імен у синодиках за звичний для нас генеалогічний порядок. А між тим це може бути так, а може бути і не так (докладніше – нижче). Отже, щоби вважати Романа родоначальником, треба:

2-1. Довести, що саме розділ ПС 318 містить правильну інформацію, а інші розділи потрапили, як казав класик, «з іншої телеграми».

2-2. Довести, що порядок імен у ПС 318 – саме генеалогічний, а не якийсь інакший. А для цього нам потрібна незалежна генеалогія. А як ми її матимемо, то нащо тоді нам синодик?

3. У ВС ми маємо контамінований перелік імен, де першим поставлено Феодосія, а не Романа. Написане мною вище пояснює, звідки взявся такий запис, але не додає йому інформативності. Ясно, що писар ВС нічого не знав про Крошинських, окрім того, що мав у ПС.

4. Про князя-ченця Симеона Крошинського можу тільки повторити те, що уже говорив: історичні джерела такого не знають, і згадка про у ПКК (ВС 12-160 = ЛС 94) не дозволяє визначити його генеалогічне положення. Ясно тільки одне – що запис у ПКК не залежить від розглянутих вище синодиків.

5. Згадка князя Романа (ВС 12-161) одразу після Симеона Крошинського ніяк не дозволяє вважати його Крошинським. Роман – популярне князівське ім’я (у ПС ми маємо 13 князів такого імені, 10-е місце за популярністю князівських імен), і згадка самого тільки імені у ПКК ніяк не допомагає визначити його рід. Сусідами у ПКК можуть бути князі з одного роду, а можуть бути зовсім різних родів. Допоки ми не знаємо конкретно кожного з двох сусідніх князів, ми не можемо нічого сказати про їх родинні стосунки.

6. Хронологія ПКК, як показано вище, дуже плутана, страждає перемішуванням імен з різних часів, і той факт, що сусіди Симеона в ПКК належать до певного часу, не дає нам підстав думати, що й кожне окреме ім’я належить до цього ж часу. Може належати, а може і не належати, немає нічого певного.

7. Географія ПКК, як показано вище, також не показує такої великої концентрації на Чернігівщині, щоби з неї можна було щось вивести. ⅔ князів належать до «чернігівської» території, а ⅓ – до інших територій. Ніякого «подавляющего большинства» не видно, це – історіографічний міф. Звідки видно, що Крошинські належать саме до першої групи, а не до другої? Знову стикаємось з тими самими граблями: якщо ми не знаємо географічної прив’язки імені, згадка у ПКК нам нічого не допоможе.

Таким чином, «головний аргумент» С. К. виявляється дуже слабким, власне – ніяким. Комплексне всебічне дослідження синодиків показує, що вони не містять тієї інформації, котра потрібна для генеалогічних студій.