Перетворення текстів
Микола Жарких
Оскільки у парі ПС – ВС ми вперше у дослідженнях синодиків маємо справу із запозиченням текстів із ранішого джерела, ми маємо тепер матеріал для розгляду особливих випадків перетворення текстів (раніше ми його мали тільки в літописах). Найбільше матеріалу тут дає порівняння князівських родів, але і панські роди теж містять потрібну нам інформацію.
Повнота переліків і пропуски імен
Принципи формування переліків імен
Світські титули
1, якщо людина у пізньому списку атестована князем, це не значить, що вона звалась князем у ранньому списку. Приклади помилкових пожалувань у князі при переписуванні – ПС 373-31 – 33 ⇒ ВС 32-65 – 32-67; ПС 373-49 – 51 ⇒ ВС 32-190 – 32-192; ПС 316-2-1 ⇒ ВС 49-2; дві Ульяни (ПС 318-5, 318-9) перетворено на одну княгиню Ульяну (ВС 40-17); ПС 56-14 ⇒ ВС 29-8; всього 9 імен. Оскільки писар пізнього тексту не знав про цих людей нічого крім того, що було в ранньому тексті (тобто голих імен), ці пожалування сміливо вважаємо помилковими.
Те саме можна сказати і про титул пан:
– воєводу (ПС 379-0) пожалувано у пана воєводу (ВС 180-0);
– в розділі «Рід пана Порецького» (ВС 124) зіпсовано титул (у ПС 207 маємо попа Порецького);
– в розділі «Рід пана Коптя, писаря королівського» (ВС 127) додано титул пана, якого не було у ПС 227;
– в розділі «Рід пана Льва Тишковича» (ВС 129) в заголовку додано титул пана (не було в ПС 241);
– в розділі «Рід пана Прошчейков» (ВС 165) рід пожалувано в пани (ПС 363: Рід Промченков Василів);
– в розділі «Рід пана Лабосов» (ВС 166) рід пожалувано в пани, чого не було в ПС 364;
– в розділі «Рід пана Івашков Охримовича» (ВС 167) Івашка пожалувано в пани, чого не було в ПС 369;
– в розділі «Рід пана Андрія пономаря Стародубського» (ВС 170) уже й пономаря пожалувано в пани, чого не було в ПС 378;
Гірше того: запис князя Іоана Юрійовича (ПС 148-1) перетворився на запис князя Іоана царевича (ВС 39-4). Це – звичайна описка (зроблена «нечаянно»), але ми знаємо, що за описки в царському титулі на Москві вимагали смертної кари для таких писарів («за нечаянно бьют отчаянно»).
2, і навпаки, якщо людина в пізньому тексті не має титулу – це не значить, що в ранньому тексті вона також його не мала. Так, князь Дем’ян (ПС 259-3) записаний один раз зі збереженням свого титулу (ВС 134-3), але другий раз – просто Дем’яном, без князя (ВС 253-3).
Чернечі титули
3, так само і з чернечими титулами. Якщо князь у пізньому тексті названий ченцем – це не значить, що він звався ченцем у ранньому авторитетному тексті (численні приклади пізнього літературного «постриження у ченці» ми бачили в ПКК).
4, і навпаки, якщо у пізньому тексті немає згадки про чернечий титул князя – це не значить, що такої згадки не було в ранньому тексті. Так, князь інок Іона (ПС 86-1-1) перетворився на князя Іону (ВС 34-6) (до того ж він із Мезецького став Воротинським!); князь інок Федір (ПС 158-1-5) – на князя Федора (ВС 41-3); князь Єлевферій Сангушко (ВС 57-2) – мабуть утворений із князя Олександра, а во іноках Єлевферія Сангушка (ПС 164-1).
Концентрація князів
5, найбільш драматичним видом псування раннього тексту є приписування князів невідомого походження, розкиданих по ранньому тексту, до князівських родів, виділених окремими заголовками. У ВС це розділи 20, 24, 25, 26, 27, 33, 34, 36, 38, 44, 45, 47, 48, 49, 50. Уже під час розгляду ПС я постійно вказував: якщо між двома іменами князів стоїть група нетитулованих імен, ці князі не належать до одного роду.
Попередні дослідники синодиків зовсім не звертали уваги на цю обставину, і так само не звертав на це уваги писар ВС. А ця особливість є принциповою: якщо ми маємо в синодику цілий блок князівських імен, ми не повинні думати, що всі імена належать до того роду, який виставлений у заголовку.
До цього ж виду особливостей належать імена князів і княгинь, записані в розділах, належних нетитулованим родам. Такі розділи ми мали в ПС, а у ВС це розділи 186, 192, 197, 200, 233, 234, 248, 252. Ми не маємо прикладів, щоб на підставі присутності князів у поминальному ряді весь розділ був би підвищений до князівського, але теоретично такі випадки не можна виключити.
Повнота переліків і пропуски імен
6, якщо у пізньому тексті ми маємо блок князівських імен, це не значить, що в ранньому джерелі стояли тільки ці імена. При переписування трапляються випадки пропуску імен князів – наприклад, пропущено князя Василя (ПС 88-13) на відповідному місці у 35-у розділі ВС, котрий в цілому слідує ПС 88; князя Михайла (ПС 209-3-7) пропущено на відповідному місці ВС 45. Далі:
– в розділі «Рід пана Юрія Зиновійовича» (ВС 86) при копіюванні з розділу ПС 53 пропущено інока Іону (ПС 53-5);
– в розділі «Рід пана Фурсов Романовича» (ВС 88) пропущено Марію – (ПС 59-1-10);
– в розділі «Рід пана Мишка Павловича» (ВС 100) пропущено Іоана (ПС 18-9);
– в розділі «Рід пані Кальницької» (ВС 102) пропущено Іоана (ПС 33-5);
– в розділі «Рід пана Семена Олізаровича» (ВС 114) пропущено Агафію (ПС 169-1-7);
– в розділі «Рід пана Романа Єлизаровича» (ВС 116) пропущено 3 імені (серед них – двох князів);
– в розділі «Рід пана Яцька Ратомського» (ВС 122) пропущено два імені (ПС 197-10, 197-11);
– в розділі «Рід пана Василя Жебрятича Дагринков» (ВС 130) пропущено одне ім’я (ПС 245-2);
– в розділі «Рід пана Івана Рогочевского Дмитрієвича» (ВС 157) пропущено Андрія (ПС 349-3);
– в розділі «Рід пана Івана Покотиловича» (ВС 160) три імені пропущено.
В усіх цих пропусках не видно ніякої системи, і скоріше за все вони можуть пояснюватись просто неуважністю писаря. Але при оцінці синодика як джерела ми мусимо пам’ятати про такі помилки.
Також ніколи не можна бути упевненим, що в записі родини перелічено усіх її членів (уже незалежно від можливого псування тексту) – наприклад, усіх синів і дочок одного батька.
7, якщо у пізньому тексті мало княгинь або їх зовсім немає – це не значить, що їх не було у ранньому тексті. Відкидання імен княгинь, зазначених у ПС, ми бачили мало не у всіх князівських розділах ВС.
8, при переписуванні розділів, присвячених панам, писар ВС де в ПС закінчуються справжні пани і починаються імена простих людей. Якщо «панськи» розділ у ПС був коротким – він переписував його цілком, але якщо він випадав довгим – переписувались перші імена (від 7 до 11). З одного боку, було б дуже необережно вважати, що всі ці імена належать панському роду (справжніх панів могло бути і менше, маємо «панські» розділи з двох і навіть одного імені); з другого боку, було б так само необережно припускати, що серед відкинутих імен немає «панських».
Тільки в одному випадку – в розділі «Рід пана Семена з Колкова» (ВС 87) – ім’я Анна (ПС 57-1-7) помилково вписано двічі. Але і про такий вид писарських помилок треба пам’ятати.
Псування імен та прізвищ
9, якщо в пізньому тексті ми маємо маємо якесь ім’я чи прізвище, то не треба думати, що в ранньому тексті стояло саме таке ім’я чи прізвище. Наприклад:
– унікальна згадка князя інока Мисаїла (ПС 91-7-1) перетворилось на цілком заурядну згадку благовірного князя інока Михаїла (ВС 24-8). Описка, але дуже прикра для генеалогії!
– в розділі «Рід пана Никити Страшков» (ВС 90) Феодосія (ПС 70-8) перетворилась на Федора (ВС 90-8), тобто жіноче ім’я – на чоловіче;
– в розділі «Рід пана Каликовича» (ВС 112) зіпсовано заголовок розділу ПС 167 (Калениковича);
– в розділі «Рід пана Івана Дідковича» (ВС 117) замість Власія (ПС 180-1-8) вписано Василя;
– в розділі «Рід пана Семена Поповкина» (ВС 126) зіпсовано прізвище (у ПС 222 – Попонки);
– в розділі «Рід пана Льва Тишковича» (ВС 129) Тимковича (ПС 241) замінено на Тишковича;
– в розділі «Рід пана Василя Жебрятича Дагринков» (ВС 130) зіпсовано два слова. У ПС 245 стояло: «Рід пана Василя Жеребятича да Грицков Дидин».
– в розділі «Рід пана Горленов Гриднова» (ВС 135) зіпсовано заголовок (ПС 261: Рід Горяїнов Гриднова);
– в розділі «Рід пана Семена Бибинського» (ВС 142) зіпсовано прізвище Бабинського (ПС 283);
– в розділі «Рід пана Григорков Оранського» (ВС 149) зіпсовано прізвище в заголовку (ПС 308: Од пана Гринков О[в]ра[ч]ско[го] Степана и жены его Анны);
– в розділі «Рід пана Юрія Михайловича Попоковича» (ВС 153) зіпсовано прізвище в заголовку (ПС 325: Попковича);
– в розділі «Рід пана Шамакова, дворянина королівського» (155) зіпсовано цілий ряд імен: інока Васіана (ПС 337-11) ⇒ інока Касіана (ВС 155-1); Февронію (ПС 337-13) ⇒ Єфросинію (ВС 155-3), Євгу (ПС 337-14) ⇒ Євву (ВС 155-4), Андросія (ПС 337-15) ⇒ Амбросія (ВС 155-5);
– в розділі «Рід пана Івана Рогочевского Дмитрієвича» (ВС 157) зіпсовано прізвище в заголовку (ПС 349: Рід пана Івана Рагачовского Дмитрієвича);
– в розділі «Рід пана Івана Дмитровича Межовського» (ВС 159) зіпсовано прізвище в заголовку (ПС 351: Мжевського);
– в розділі «Рід пана Івана Покотиловича» (ВС 160) ім’я Георгія (ПС 353-3) змінено на Гервасія (ВС 160-3);
– в розділі «Рід пана Єрлида Окросконченка» (ВС 161) сильно зіпсовано прізвище (ПС 355: Окорського Сенка);
– в розділі «Рід пана Прошчейков» (ВС 165) зіпсовано прізвище (ПС 363: Рід Промченков Василів);
– в розділі «Рід пана Данила Семеновича» (ВС 172) ім’я Мефодія (ПС 384-2-4) зіпсовано на Фефодія (ВС 172-10);
– в розділі «Рід пана Івана Бокшича» (ВС 175) зіпсовано ім’я (ПС 398: Рід пана Васка Бокшича із Слуцька).
Ці зміни можна пояснити тільки помилками писаря, ніякої спрямованості в них не видно. Якщо ми маємо порівняльний матеріал, то ми можемо обрати правильніше читання, але для синодиків ми переважно такого матеріалу не маємо.
10. Окремим прийомом перетворення текстів виступає заміна при переписування простонародних або особливих імен на імена нормативні, наприклад: Хотимія ⇒ Фетинія (ВС 84), Єлтуфій ⇒ Євтихій (ВС 95), Авдотья ⇒ Євдокія (ВС 113, 135), Фрол ⇒ Флор (ВС 129), Аграфена ⇒ Агрипина, Ховронья ⇒ Февронія, Полагея ⇒ Пелагея (ВС 136), Євксентій ⇒ Авксентій (ВС 174), і т. д.
Також маємо заміни більш радикальні заміни, коли писар перестарався у «нормалізації» імен:
– в розділі «Рід пана Михайлів Гагинов» (ВС 119) схимницю Єфромею (ПС 182-1-11) змінено на схимницю Єфросинію (хоча Єфромея, на мою думку, це скоріше Єфремія, ніж Єфросинія);
– в розділі «Рід пані Настасьї Поповкиної» (ВС 138) ім’я Євга (ПС 278-2) замінено на Єва (ВС 138-2), хоча Євга походить від Євгенії.
– в розділі «Рід Ієрофея валаха» (ВС 163) ім’я Євсегнія (ПС 368-3; думаю – від Євстигнея) замінено на Євсевія (ВС 163-3);
Перекомпоновка розділів
11, якщо в пізньому тексті ми маємо тільки один розділ для князів певного роду – це не значить, що і в ранньому джерелі був так само тільки один розділ. Ми бачимо, що при переписуванні розділи раннього тексту об’єднуються і (ще гірше для джерельної вартості!) перекомпоновуються. Буває так, що пізніші імена заскакують поперед імен більш ранніх. Особливо добре це видно в розділі 40 (князі Крошинські). Цей факт теж примушує бути обережним при інтерпретації послідовностей імен. Так:
– розділи ПС 9 (великі князі) та 10 (рід Ульяни Юр’євої) об’єднано у ВС 18 (князі Слуцькі);
– розділи ПС 8 (князі Деревенські) та 10 (рід Ульяни Юр’євої, частково) об’єднано у ВС 19 (князі Деревенські);
– розділи ПС 20 (рід Феодосії Буйницької) та ПС 29 (рід Льва Буйницького) об’єднано у ВС 21 (рід Феодосії Буйницької);
– розділи ПС 24 та 101 (князі Корецькі) об’єднано у ВС 23;
– розділи ПС 25 та 153 (князі Трубецькі) об’єднано у ВС 24;
– розділи ПС 55 та 134 (князі Сангушки) об’єднано у ВС 28;
– розділи ПС 63 та 216 (князі Масальські) об’єднано у ВС 33;
– розділи ПС 147 та 148 (рід князя Івана Юрійовича) об’єднано у ВС 39;
– розділи ПС 318 та 340 (князі Крошинські) об’єднано у ВС 40;
– розділи ПС 400 (князі Друцькі) та 310 (Марія Ровенська) об’єднано у ВС 51.
Подібні випадки маємо і для «панських» розділів:
– в розділі «Рід пані Нимили Обернеєвої» (ВС 105) уміщено імена не із ПС 129, звідки узято заголовок, а з наступного розділу (ПС 130), котрий не має відношення до цієї пані;
– в розділі «Рід пана Льва Тишковича» (ВС 129) зібрано імена з 241 – 243-го розділів ПС;
– в розділі «Рід пана Юхна Сеньковича з Волині» (ВС 132) писар об’єднав імена з двох розділів ПС – 251 та 273;
– в розділі «Рід Олехнов Васильовича Резанцова дяка королева» (ВС 136) писар об’єднав імена з двох розділів ПС – 263 та 264;
– в розділі «Рід Лецка Єсмановича із Слуцька» (ВС 137) писар об’єднав імена з двох розділів ПС – 274 та 275;
– в розділі «Рід пана Прошчейков» (ВС 165) об’єднано два розділи ПС: 363-й (Рід Промченков Василів) та 370-й (Рід Промченков);
12, якщо в ранньому тексті був тільки один розділ з князівськими іменами – це не значить, що в пізньому тексті ми побачимо ці імена тільки в одному місці. Наприклад, досить довгі ряди імен з розділу ПС 373 (Пом’якник князя К. І. Острозького) ми маємо як у ВС 32 (князі Острозькі), так і у ВС 50 (князі Вишневецькі). Сумніву тут бути не може, тому що йдеться саме про довгий ряд імен, записаних в тій самій послідовності. Розділ ПС 340 (князі Крошинські) бачимо у розділах ВС 40 (князі Крошинські) та 49 (князі Соколинські). Рід князя Івана Юрійовича (ПС 147, 148) бачимо у ВС 39 та 67.
Те саме бачимо і з «панськими» родами:
– в розділі «Рід пана Івана Васильовича воєводи стародубського» (ВС 180) маємо подвоєння розділу ВС 66: обидва запозичені з ПС 379;
– в розділі «Рід пана Михайла Павши» (ВС 253) маємо скорочення розділу ВС 134 (а він, у свою чергу, запозичений з ПС 259);
– розділ «Рід пана Михайла Халецького» (ВС 254) повторює розділ ВС 143 (обидва запозичені з ПС 284);
– розділ «Рід пана Войни Боговитиновича» (ВС 255) повторює розділ ВС 141 (запозичення з ПС 281).
Маємо також виразні випадки «само-запозичення». Так, розділи ВС 236 – 238 співпадають з розділами ВС 221 – 223 відповідно. Можна думати, що писар ВС помилково вписав одну сторінку зі свого джерела двічі. Подібні ситуації бачимо і в поточній частині ВС (розділи 260 ⇒ 264; 442 ⇒ 443; 787 ⇒ 850). Також розділ 393 цілком повторює розділ 228, і зроблена навіть відсилка в тексті.
Про згубну роль цих перекомпоновок для джерельної якості синодиків уже в 1930-х роках писав С. В. Веселовський:
При переписке совершалась работа упорядочения и приведения в порядок и систему накопившегося материала. Она состояла в том, что лица, записанные по различным в различное время вкладам, группировались по родам. Это нарушало хронологию и приводило к ошибочному соединению в роды или разъединению [Веселовский С.Б. класса служилых землевладельцев. – М.: Наука, 1969 г., с. 26].
Але оці повністю слушні застереження якось не мали щастя у дослідників, котрі практично використовували синодики. Головним принципом для них була і залишається сліпа довіра до всього написаного в синодиках. Тому моя робота, підтверджуючи це загальне застереження, вказує ще й конкретний матеріал, використання якого потребує обережності.
Можна сказати, що частина відзначених нами особливостей притаманна усім пізнім копіям давніх текстів (від помилок переписування ніхто не вільний); але частина особливостей притаманна саме писарю ВС, котрий трансформував текст свого джерела. При сучасному стані дослідження синодиків ми не можемо сказати, наскільки такі прийоми трансформації були поширені, тому при вивченні невідомого синодика слід припускати гірше (що всі ці трансформації мали місце).
Принципи формування переліків імен
Окремо треба зупинитись на послідовності імен всередині кожного князівського розділу. Надії, що з послідовності імен можна видобути імена предків ініціатора запису (як то часто бачимо у дослідників синодиків) слід визнати марними – за винятком тих випадків, коли маємо в синодику упевнено ототожнені імена (а це передбачає, що їх генеалогічні зв’язки нам і так відомі без усяких синодиків).
13. Наприклад, маємо упорядкування за родовим старшинством:
– в розділі «Рід князів Пузин» (ВС 61) маємо три покоління роду;
– в розділі «Рід князів Вишневецьких Корибутовичів» (ВС 70) маємо мабуть три покоління роду;
– в розділі «Рід князів Глинських» (ВС 72) маємо три покоління роду;
– в розділі «Рід князя Данила Щенятева» (ВС 74) маємо два покоління роду;
– в розділі «Рід князів Огінських» (ВС 76) маємо три покоління роду;
– в розділі «Рід князів Щербатих» (ВС 79) маємо два покоління роду;
– в розділі «Рід пані Анни Гулевичівни Лозчиної» (ВС 229) маємо три покоління роду Кмітів;
– в розділі «Рід пана Мефодія Адама Кисіля» (ВС 231) маємо два покоління роду.
Отже, там, де маємо упорядкування за родовим старшинством, ми зустрічаємо не більше трьох поколінь одного роду. Це узгоджується з незалежними спостереженнями над глибиною історичної пам’яті.
14. Маємо також порушення очікуваного родового старшинства:
– в розділі «Рід князя Іванів Коркодинів» (ВС 53) немає імені Юрія – Іванового батька;
– в розділі «Рід князя Никити Васильовича Оболенського» (ВС 54) немає імені Василя – батька Никити;
– в розділі «Рід княжат Сангушков Кошарських Ковельських» (ВС 57) князь Андрій Михайлович (57-4) записаний попереду свого батька Михайла (57-5; втім, ці ототожнення я вважаю гіпотетичними, але ліпших не маю);
– в розділі «Рід княжат Збаразьких» (ВС 59) на першому місці записаний Іван – ім’я, котрого серед історичних Збаразьких взагалі немає;
– в розділі «Рід князя Федора Федоровича Волконського» (ВС 78) ми не маємо імен його батька Федора та брата Петра, які померли раніше, ніж був зроблений запис.
Те саме бачимо і в «панських» розділах:
– в розділі «Рід пана [Івана] Служки старости Любецького» (ВС 195) немає ані Григорія – батька Івана, ані Омеляна – діда Івана, ані Павла – стрия Івана;
– в розділі «Рід пана Богдана [Гавриловича] Лосятинського» (ВС 196) немає ані Гаврила – батька Богдана, ані Матвія – брата Богдана;
– в розділі «Рід пана Семена Федоровича Полозовича» (ВС 200) немає ані його батька Федора, ані братів, ні інших відомих з документів родичів;
– в розділі «Рід пані Анни Гулевичівни Лозчиної» (ВС 229) маємо незрозумілий принцип відбору імен, зокрема, не видно родинних зв’язків Гулевичів та Лозків із Кмітами;
– в розділі «Рід отця єпископа Луцького Гулевича» (ВС 247) немає ані Федора (єпископа Феодосія) – Олександра / Зброха, ані його діла Василя;
– в розділі «Рід пана Григорія Ходкевича» (ВС 249) немає імен його батька Олександра та діда Івана, його дружини Катерини з князів Вишневецьких.
Тобто переконання дослідників синодиків, що в записі «Рід такого-то» мусять стояти його родичі, не підтверджується як загальний принцип. Це може бути так, а може бути і не так, і ми не повинні підшивати невідомі імена у родичі ініціатора запису.
15. Також дослідники синодиків часто вірять: якщо за іменем князя (або взагалі чоловіка) записано ім’я княгині (або взагалі жінки), то це має бути дружина князя. Це може бути так (62-1-1 ⇒ 62-1-2; 76-1-1 ⇒ 76-1-2; 76-13 ⇒ 76-1-4), а може бути і не так (57-2 ⇒ 57-3; 59-2 ⇒ 59-3; 63-1 ⇒ 63-2; 65-1 ⇒ 65-2; 72-3 ⇒ 72-4; 76-17 ⇒ 76-18; 77-1 ⇒ 77-2; 224-1 ⇒ 224-2).
16. Також дослідники синодиків подекуди вірять: якщо запис упорядковано так, що спочатку йдуть імена князів, а потім – імена княгинь, то перша княгиня є жінкою першого князя, друга княгиня – жінкою другого, і т. д. Це здебільшого не так. Навіть відносно добре зрозумілі імена великих княгинь (ВС 13) не слідують цьому правилу (також розділ 78).
Загально беручи, дослідник, приступаючи до розгляду того чи іншого роду в синодику, не повинен висувати жодних апріорних припущень, що цей запис має бути таким або інакшим. На коже таке припущення, як ми бачили вище, можна вказати зустрічні приклади.