Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Загальні спостереження

Микола Жарких

Найбільш виразною ознакою політичних уподобань ВС є включення до нього роду московських (православних) царів на тлі повної відсутності згадок католицьких польських королів та литовських великих князів. Розділ 16 – «Рід великих князів Литовських» – містить тільки імена Ольгерда (якого у ПС помилково атестовано православним, і це прийнято у ВС) та Скиргайла (справді православного). Натомість до ВС не перенесено Вітовта-Олександра, добре відомого католика (у ПС його ім’я вишкрябано, можливо, навіть під час роботи над ВС).

Разом з тим ім’я Ольгерда, яким починався в ПС розділ 114 (Рід княгині Ульяни) – було пропущене при переносі цього запису до ВС 38. В ПС на цьому місці не було повторено його «християнське ім’я», і тому писар, мабуть, визнав його за язичника (яким він і був насправді).

Також у переліку вбитих на Ворсклі (розділ 17) пропущено останнє ім’я – Спитка краківського, котре стояло у літописі-джерелі. І тут можна припускати, що писар ВС прийняв його за католика.

Але принцип вигнання католиків із православного раю не був проведений у ВС послідовно. Найбільш яскравий випадок – це поминання князя Ієремії Вишневецького (ВС 70-7), добре відомого не просто як одного з католицьких князів, але як свідомого ренегата православія і фанатичного ворога останнього.

Можна думати, що до католицтва належали князь Адам Вишневецький (ВС 70-5), дочки князя Богдана Огінського (ВС 76-4), дехто з родини Стеткевичів (ВС 76-3).

Князь Павло Курцевич (ВС 83-2) згаданий в 1621 р. Петром Могилою як католик. Можливо, в імені Іпатія з роду Потіїв (ВС 209-3) маємо уніатського митрополита, контрабандою вписаного до православного синодика.

Границю треба переходити непомітно, краще за все – у натовпі. Саме так – у складі православних родин – втислися до ВС ці католики. Але навіщо? Хіба за :

Чи у раю, чи у пеклі,

Скажуть пробувати –

Всюди треба, добрі люди,

Приятелів мати.

Хоча для справжнього католика православіє – це «песяча віра», і поминання у православному синодику не тільки не допомагає спасінню душі, а мабуть шкодить – ці імена все ж таки вносились до ВС. Втім, для кращого пояснення можливих мотивів такої поведінки треба назбирати більше матеріалів.

В 68 розділах історичної частини ініціаторами записів виступають чоловіки, що становить 63 % всіх записів; у 17 розділах ініціатори – жінки або удови, і лише 1 запис ініційовано ченцем. Решта записів дана від імені роду (20) або подружжя (1), що дає нам 20 % загального числа.

Розподіл ініціаторів записів в…

Розподіл ініціаторів записів в історичній частині ВС

В цілому в ролі ініціаторів продовжують переважати чоловіки, як це було і в ПС.

Розглядаючи формули записів, не треба будувати діаграму. Всі записи історичної частини вживають тільки одну формулу – «Рід такого-то», і тільки один раз ужито вираз «Поминання князів Чернігівських» (розділ 81). Це й логічно, оскільки в цьому розділі записано імена з різних родів.

Переважання формули «рід» є одним з наслідків фільтрації джерел з метою вибрати записи князів та панів (що уже неодноразово було відмічено).

Ще однією помітною особливістю ВС є записи убитих: 78-1-4; 78-1-14; 80-1. Примітно, що обидва розділи вписані росіянами (кн. Ф. Ф. Волконський – 78, Коновніцин – 80). Для порівняння можемо зазначити, що в синодику (1619 – 1650 рр.) маємо аж 85 (вісімдесят п’ять!) записів про убитих [Алексеев А. И. . – Вестник церковной истории, 2007 г., № 4 (8), с. 5 – 41]. Тобто виглядає так, що в цьому ранішому російському синодику такі записи були прийнятою практикою. Звичайно, для вирішення питання про поширення цього звичаю – фіксувати в синодику факт насильницької смерті – потрібно зібрати більше порівняльного матеріалу.