Картосхема діянь князів Глинських

Микола Жарких

В наведених вище документах згадано велику кількість географічних назв, пов’язаних у той чи інший спосіб із князями Глинськими. Їх варто нанести на картосхему, з якої стане очевидним те, що не було очевидним при читанні документів.

Картосхема має багато шарів, які за умовчанням усі активні. Читач може їх вимикати і вмикати знову, слідкуючи за тим, що йому потрібно.

Об’єкти на кожному шарі перелічені в таблицях, поданих нижче. Там зазначено їх розташування за сучасним державно-адміністративним поділом, імена осіб (зазначаю тільки першу із них), їх стосунок до об’єкта (типово це маєток або місце служби) та посилання на документи.

Для об’єктів в Україні я зазначаю дрібніші райони за поділом, який діяв до 2020 р., а в дужках – укрупнені райони, які діють від 2020 р.

(Мабуть, цю картосхему вам буде зручніше переглядати в окремому вікні: .)

Бори­совичі Глин­ські

Семеновичі Глин­ські

Дашковичі Глин­ські

Федо­ровичі Глин­ські

Львовичі Глин­ські у ВКЛ

Львовичі Глин­ські в Московії

Географічні назви Глин­ськ

22. Відома також назва Глинщина – згадана в 1576 році назва урочища, де виникло місто Черкаської області. Інша знаходиться у Прилуцькому районі Чернігівської області (назва відома з поч. 20 ст.).

23. Також у нас є в Глухівському районі Сумської області.

24. Також є поселення з назвою – 11 в Росії, по 2 в Україні та Білорусії.

25. Англійська знає принаймні 8 (вісім!) географічних об’єктів із назвою Glinsk – усі як один в Ірландії. Кажуть, що ця назва в ірландській мові означає «долина (ущелина) ожини (ну, заросла ожиною)» (або якась інша долина). Найвизначнішим з цих об’єктів є деревня у графстві Galway (на західному, океанському березі Ірландії) – там навіть замок є, збудований на початку 17 ст., щоправда, не князями Глин­ськими, а ніякимось Ulick Burke.

Зауваження до розділу «Географічні назви»

(1) От про цей Глин­ськ можна прочитати: в кінці села було урочище з великим насипом. Там колись був палац князів Глин­ських [Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9]. Вважаю це «вченим» здогадом місцевого попа.

(3) В 1905 р. це був присілок [Крылов А. П. . – Каменец-Подольский: изд. губ. стат. комитета, 1905 г., с. 320], в 1946 р. – хутір [Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1.09.1946 р. – К.: 1947 р., с. 11]. Навряд чи це поселення давніше за 19 ст.

(6) Оце Глин­ське на ріці Ворсклі найчастіше асоціюється із князями Глин­ськими – як ми бачили, цілком безпідставно. Цього села немає навіть на дуже докладній спеціальній карті України Боплана (1650 р.), отже, воно виникло не раніше 2 пол. 17 ст.

(8) 10 червня 1496 р. великий князь Олександр надав князю Костянтину Острозькому села Вздолбицу та Глинско, які перед тим належали пану Олізару Шиловичу [LM 6, № 149, p. 126]. Шиловичу, не Глин­ському!

(9) Оцей Глин­ськ розташований на ріці Сула.

Із картосхеми видно, що місця діяльності князів Глин­ських не заходять на території, де є села з назвою Глин­ськ / Глин­ське. Ані одне з цих сіл ніяк не пов’язане ані з кимось із князів Глин­ських.

Міфічне «родове гніздо» князів Глинських

Але як же бути із назвою Глинськ, зафіксованою в ярликах кримських ханів? Невже вона також не має стосунку до князів Глинських?

Потрібні нам ярлики у майже повному складі опублікував Даріуш Колодзейчик, чим значно полегшив їх вивчення [Kołodziejczyk D. The Crimean khanate and Poland-Lithuania: international diplomacy on the european periphery (15th–18th century): a study of peace treaties followed by annotated documents. – Boston; Leiden, 2011. – 1135 p. Далі скорочено D. K.].

Плануючи скористатись цим виданням, я не надто ганявся за текстами ярликів у виданні Литовської метрики, тільки принагідно занотувавши документи від 2 липня 1507 р. [D. K. № 8], 3 лютого 1514 р. [D. K. № 12], 28 липня 1514 р. [D. K. № 14], 5 квітня 1521 р. [D. K. № 19], 8 вересня 1532 р. [D. K. № 24], 10 квітня 1535 р. [цього документа немає у D. K.], 1541 р. [D. K. № 29].

Всього таких ярликів із переліками географічних об’єктів, пожалуваних кримськими ханами великим князям литовським, відомо 14, у 8 із них зазначено Глинск / Глинеск / Глинско (це можна вважати варіантами однієї назви). Найважливіший момент – така назва зазначена тільки в документах, виданих від 1507 до 1541 р.

Натомість в раніших документах маємо на місцях, де мав би стояти Глинськ, Sczieprutezilniskiego [D. K. № 1, 1463 р.], Holennisko [D. K. № 4, 1474 р.], а в пізніших – Mlinsko [D. K. № 28, 1539 р.], Меньск [D. K. № 32, 1552 р.], Mlennik [D. K. № 33, 1560 р.].

Всі ці назви дуже далекі від Глинська і безумовно мали би позначати щось інше.

Чому ж перекладачі кримським ярликів так плутались із цією назвою? Ясно, що в оригіналах арабською графікою на цьому місці стояв якийсь набір приголосних, і по контексту, який часто виручає перекладача, не можна було здогадатись, про що йдеться, бо це – власна назва. Вона або відома перекладачу (ну, так як Київ, Володимир чи Смоленськ, які постійно згадуються в цих ярликах), або невідома – і тоді треба або розставляти огласовку за власним поняттям, або запускатись у припущення – що би то могло бути.

Перекладач ярлика 1507 р. працював в умовах, коли слава князів Глинських досягла вершини. І от він міг думати: князі Друцькі походять із Друцька, князі Слуцькі – із Слуцька, князі Острозькі – із Острога. То чого б і Глинським не походити із Глинська? – І так незрозумілий набір приголосних перетворився на невідомий, але зрозумілий Глинськ. В науці це зветься аналогією, або міркуванням по індукції.

Пізніші ярлики перекладав той самий перекладач, або інший, який прецінь чув про Глинських. Але далі шумна слава Глинських відійшла в минуле, у в середині 16 ст. про них забули. І от перекладачі того часу знову побачили незрозумілий їм набір приголосних, у яких вони вже не бачили Глинська, а перекладали на здогад буряків.

І так оцей невловимий Глинськ уподібнився до віртуального міста Черхавла у червоній пустелі Хміро – можливість його побачити залежала не від того, де воно є і чим воно є, а виключно від здібностей того, хто на нього дивиться. Один дивиться – і бачить Глинськ, а інші дивляться – і не бачать Глинська.

Важливим, але цілком не зауваженим попередніми дослідниками є встановлений мною факт – в усіх книгах Литовської метрики 15 – 16 ст. немає жодної згадки про Глинськ (де б він не був і чим би він не був). Єдиний виняток – згаданий вище документ 1496 р., яким Глинськ був переданий князю К. І. Острозькому. Оскільки Глинськ виступав там у парі зі Здовбицею (26 км від Острога), можна не мати сумніву, що йшлося про Глинськ у Здолбунівському районі.

Але чи не могло бути так, що цим Глинськом володіли якісь князі Глинські, а далі він перейшов до Острозького? Документ і на це дає рішучу негативну відповідь: ні, раніше цим селом володів Олізар Шилович. Ніяких Глинських тут не було не те що не бачено, але навіть не чувано.

Отак-то «князі Глинські володіли Глинськом» – єдиним поселенням такої назви, котре незаперечно існувало тоді, коли існували самі князі Глинські. Інші поселення із назвою Глинськ виникли тоді, коля князі Глинські уже зійшли з історичної сцени.