Маєтки
Микола Жарких
Михайло Глинський був чоловік бідний. В той час багатство визначалось кількістю землі та підданих – він не мав ні того, ані другого. Брати Львовичі Глинські нічого не успадкували від батька, котрий так само був чоловік бідний, безземельний.
Вся власність, якою володів М. Л Глинський, була надбана за час його служби при правителі:
| Об’єкт | Спосіб набуття | Попередній власник | Початок володіння | Кінець володіння |
| Дворище у Троках | вислуга | жид Яків | 7.05.1500 | 28.05.1508 |
| Двір у Троках | купівля + обмін | Шамак Данилович, німець Ганус | 7.05.1500 | 28.05.1508 (?) |
| Турів | вислуга | великий князь | 22.05.1505 | 21.10.1508 |
| Лісово і 4 села | ? | ? | ? | 23.05.1508 |
| двір Лишків | ? | ? | ? | 18.02.1509 |
| двір у місті Віленському | вислуга | Лукаш, конюший короля Олександра | ? | 24.10.1510 |
| Сівек | ? | ? | ? | 1510 (?) |
| дворець у Троцькому повіті | ? | ? | ? | 1510 (?) |
| Гоньондз, Райгород | ? | ? | поч. 1505 (?) | 14.04.1508 [1], 5.01.1509, 2.12.1517 |
| маєток Тутини біля Ковна | ? | ? | ? | перед 1508 р. [2] |
1. 14 квітня 1508 р. король Сигізмунд виставив пожалування Олексію Левоновичу маєтку у Слонімському повіті. Лист адресований «маршалку, нашому, наместнику слонимскому и ганезскому и райгородскому пану Яну Миколаевичу Радзівіловича» [LM 8, № 308, ]. Слід знати, що Ю. Вольф помилково датував цей документ квітнем 1507 року [WK, s. 82, prym. 3]. Правильна дата зміняє погляд на значення цього акту: відібрання Гоньондза і Райгорода не було виявом немилості до М. Л. Глинського, а тільки наслідком його виступу.
2. Війт і бурмистр Ковна купили у М. Л. Глинського маєток Тутини, про що є згадка в 1531 р.
Розглядаючи маєткові справи М. Л. Глинського, слід відрізняти його приватні маєтки (надані «на вічність» або «на дідичному праві») від урядових посад адміністратора в тих чи інших містах.
Останні, я думаю, були для М. Л. Глинського тільки джерелами доходу, і лише з намісництвом Глинського у Більську пов’язані видані ним розпорядчі документи 1505 р., котрі говорять, що він таки займався справами цього намісництва.
Попри високе положення при дворі і пишні титули, набуття власності йшло туго. Можна мати певність, що станом на кінець 1504 р. М. Л. Г. володів дворами у Троках і (можливо!) у Вільні. Другий і останній етап накопичення власності розпочався в 1505 році.
Із набуттям намісництва в Більську, можливо, пов’язане і придбання «в отчину» Гоньондза (87 км від Більська) та Райгорода (113 км від Більська). Коли саме сталося це придбання – ми не знаємо, орієнтовно – на початку 1505 року. Про те, що Глинський реально володів і господарював у цих містах, свідчать пригадки з 1536 року.
Далі, від травня 1505 року М. Л. Глинський почав володіти ще й пожалуваним йому містом Турів. Це – 370 км від Гоньондза, і ясно, що Глинський не міг жити ані в тому, ані у другому своєму місті постійно, бо постійно він перебував при королі.
Ці міста утворювали уже велику власність, хоча до володіння половиною Литви (як писали недоброзичливці) навіть віддалено не доходило.
Але цією великою власністю М. Л. Г. тішився несповна три роки. Після початку його виступу всі його маєтки були конфісковані і передані іншим власникам. Пізні дати в останньому стовпчику таблиці не повинні нас дивувати – там зазначені дати нових надань цих маєтків, а не дати запровадження в них «тимчасової адміністрації».
Отже, Гоньондз із Райгородом повернулись до родини Радзівілів, а Турів був наданий князю К. І. Острозькому, який під час війни 1508 року подбав його захопити.
Так зникла ефемерна «отчина» М. Л. Глинського.