Пригоди Глинських у Москві

Микола Жарких

Не имей двора близ княжа двора.

Данило Заточник

Першорядним джерелом для з’ясування долі Глинських на московській службі є розрядні книги та московські літописи. Розряди походів складалися перед самими походами і відбивають призначення командирів майбутніх походів. Це джерело суворо сучасне самим подіям і найбільш компетентне, хоча й не відбиває всіх деталей походів і можливих змін у розстановці командирів під час воєнних дій.

Літописи безспірно компетентні у справах московського двора, але це не завжди виходить їм на користь. Їх можна поділити на дві групи. Перша – літописи, сучасні самим подіям. Я розглядаю їх в порядку останнього року, висвітленого в літописі (приймаючи його за орієнтовний рік завершення твору).

Порівняння показує, що автори літописів охоче користувались розрядними книгами, нерідко дослівно запозичуючи цілі фрагменти. Але в цілому обсяг відомостей цих груп джерел різний, вони доповнюють одне одного.

Друга група літописів складалась під час опричнини і відбивала коливання «генеральної лінії партії», коли вчорашні герої ставали сьогодні ворогами народу. Хоча вони віддалені від подій на якихось 20 років, оцінки діячів і відповідно – набір подробиць значно відрізняється від літописів першої групи. Після 1567 року ми вже не маємо офіційного московського літопису – ця робота припинилась назавжди. На моє щастя, всі ці літописи опубліковані у серії «Полное собрание русских летописей» (ПСРЛ) і всі мають іменні покажчики.

Дорогоцінним джерелом цілком унікальних відомостей є вкладна книга Троїце-Сергієва монастиря, збережена у двох редакціях – 1639 і 1673 років. В цій книзі князям Глинським присвячено 35-й розділ, записи в ньому розташовані в хронологічному порядку. Вона надрукована в 1989 році, але все ще слабо використана для історії князів Глинських.