Князь Василь Михайлович Глинський
(1558 – 1565 рр.)
Микола Жарких
Дату народження князя Василя Михайловича Глинського можна окреслити між 1528 р. (його батько М. Л. Глинський оженився в 1527 р.) та ув’язненням М. Л. Глинського в 1534 р. Умовно будемо вважати – «близько 1530 року», тобто він був ровесником царя. Ім’я йому дали, на мою думку, на честь правителя – Василя 3-го. Але це йому не дуже допомогло, бо його ще малим ув’язнили разом із матір’ю (як вище, орієнтовно в 1534..1538 роках).
Перша його служба, як ми бачили в попередньому розділі, датована 7067 (1558..1559) роком.
Десь у цей же час у «Дворовой тетради» 1550-х років в розділі «Князи служилые» зроблено запис: «Князь Василей княж Михайлов сын Львовича Глинского» [ – М.-Л.: 1950 г.]. У Тисячній книзі 1550 р. він ще не значився, мабуть через свою молодість.
Далі у липні 7068 (1560) року було розписано воєвод, які мали стояти в Тулі:
В правой руке воевода князь Василий Михайлович Глинский да боярин Пётр Васильевич Морозов [РК-1605-2, , с. 72, 75, 86; РК-1605, с. 9; РК-1598, с. 187; РК-1636, ч. 1, – 95].
Цікаво, що Глинський тут випередив боярина. В такому складі полк правої руки брав участь у безуспішному поході з Тули у поле за Дівеєм-мурзою (серпень 1560 р.) [РК-1605, с. 11].
Глина шоста
У липні 7069 (1561) р. князя В. М. Глинського звинуватили у якомусь невідомому нам злочині і узяли з нього додаткову присягу перед царем, митрополитом і 9 вищими церковними ієрархами. Цар «меня, своего холопа князя Василья Глинского пожаловал, вины мне отдал». Князь зобов’язався:
– не від’їжджати від царя до інших правителів (перш за все до Сигізмунда-Августа);
– не підтримувати контактів із королем Сигізмундом-Августом та з його панами (це дозволялось тільки з відома царя);
– подавати доноси царю на тих, хто буде схиляти його, Василя, до таких контактів чи від’їзду;
– посланців від короля Сигізмунда-Августа чи його панів Василь мав захопити і віддати царю, привезені ними грамоти передати царю, а те, що вони скажуть на словах – там само передати царю.
– не планувати і не чинити ніякого зла царю Івану, його цариці Марії, його царевичам Івану і Федору та їх землям;
– не приєднуватись до лиходіїв царя;
– а хто буде говорити Василю про царя і його рідних лихі речі – ці речі переповісти царю;
– якщо Василь довідається або почує про лиходіїв царя – він має донести про це царю;
– Василь зобов’язався не передавати нікому думи царя та розмови царя, які він (Василь) почує;
– і взагалі Василь мав діяти по силі тих записів (у множині!), на яких він хрест цілував до царя Івана та його дітей.
А государь мой царь и великий князь Иван Васильевич всея Руси, и его дети в моей вине вольны надо мною и над моею княгинею по моей вине казнити [Собрание государственных грамот и договоров, хранящихся в государственной коллегии иностранных дел. – М.: 1812 г., ч. 1, № 155, – 473].
Ось така була грамота.
Повторюся – ми не знаємо, в чому полягала провина В. М. Глинського, що було притокою до такої нової присяги (до речі, попередніх його присяжних грамот ми не маємо). Видно тільки, що цар сильно боявся зв’язків В. М. Глинського з Литвою, і це було головною темою грамоти.
Новим для нас є титул «холопа» стосовно В. М. Глинського і згадка про його княгиню.
Згадана в грамоті «» була охрещена 20 липня 1561 р., вінчання її відбулося 21 серпня 1561 р. тому дослідники датують грамоту кінцем липня 1561 р. [СЦ, с. 147].
Про цю грамоту є пізніша згадка: «запись подтверждённая, за рукою и за печатью Макария митрополита, по боярине, по князе Василии Михайловиче Глинском 7069 (1560..1561) года» [із описів архіву Посольського приказу 1614 та 1626 р. – ДДГ, с. 447, 474; ОЦА, с. 50]. В описі В. М. Глинський названий боярином, яким він ще не був під час написання грамоти, але став ним невдовзі.
Кар’єра боярина
В 7070 (1561..1562) році князь Василь Михайлович Глинський іменований боярином [Послужной список старинных бояр…, с. 45].
Лета 7070-го послал государь воевод из Юрьева к Тарвасу на литовские люди: в большом полку боярин в воевода князь Василий Михайлович Глинский… И по той росписи воеводы под Тарвас не ходили, потому что литовские люди от Тарваса пошли прочь; а ходили в войну в ливонские немцы [РК-1605-2, , с. 95; РК-1598, с. 193, 194; РК-1636, ч. 1, ].
Лета 7070. Царевы и великого князя воеводы, которые были собиралися на литву, как литва от Тарбаса отошла, князь Василий Глинский та князь Пётр Серебряный, и иные воеводы ходили воевати за Вельян [Псковские летописи, 1955 г., вып. 2, с. 241].
Цю звістку слід датувати осінню 1561 р., бо у статті 7069 р. сказано, що литва приходила на Тарбас на Іллін день (20 липня). Вельян () – місто на півдні Естонії. Тарбас () – нині село у 23 км на південний схід від Вільянді.
А по Ильине дне [7070 р.] […] князь Василий ходил воевать до Друсы и до Двины; и здорово вышли на Опочку [Псковские летописи, 1955 г., вып. 2, с. 244].
Що це був за князь Василь – точно невідомо; оскільки перед тим згадано про дії загону князя Петра Серебряного, то видавець літопису вирішив, що це – товариш Петра, Василь Глинський. Друса – нині у Вітебській області, Опочка у Псковській області лежить у 114 км північніше.
Лета 7071-го декабря [у грудні 1562 р.] поход царя и великого князя к Полоцку зимою […] В передовом полку царевич Тохтамыш да царевич Бекбулат, да бояре и воеводы князь Василий Михайлович Глинский… [РК-1605-2, , с. 114; РК-1598, с. 197 – 198; РК-1605, с. 14; РК-1636, ч. 1, ]
Дуже подібно записано в літописі:
генваря в 11 день [1563 р.], в понедельник, отпустил воевод передовой полк, царевича Тохтамыша да царевича Бекбулата, да царёвы и великого князя бояре и воеводы князь Василий Михайлович Глинский, Иван Васильевич Шереметев Большой, Алексей Данилович Басманов [ПСРЛ, т. 29, с. 304, 305].
Далі 31 січня 1563 р. перед вирішальним штурмом Полоцька цар віддав накази воєводам, зокрема:
А передовому полку царевичю Бекбулату да боярину и воеводам князю Василью Михайловичу Глинскому с товарищи, пев молебны и стояв у города, итти мимо города на свое места за Двину за реку на Виленскую дорогу против Якиманские слободы [Анхимюк Ю. В. в частных разрядных книгах. – Русский дипломатарий (М.), 2004 г., вып. 10, с. 164; РК-1636, ч. 1, – 118 – скорочено].
В лютому 7071 (1563) року, здобувши Полоцьк, цар розписав відступ війська, при цьому
В передовом полку царевич Бекбулат да бояре и воеводы князь Василий Михайлович Глинский до Алексей Данилович Басманов [РК-1605-2, , с. 138; РК-1598, с. 200; РК-1605, с. 15; РК-1636, ч. 1, – 122].
В 1563 р. князь Дмитро Іванович Німий-Телепнев-Оболенський зробив значне надання (одне село і 23 деревні) Йосифо-Волоколамському монастирю. При цьому він спеціально зауважив, що його племінник князь Василь Михайлович Глинський не повинен зазіхати на ці володіння [Русская историческая библиотека. – Петроград: 1915 г., , стб. 447]. В. М. Глинський був сином сестри князя Дмитра.
Лета 7072 […] От поля в Калуге быть воеводам по полкам: в большом полку боярин и воевода князь Василий Михайлович Глинский да Иван Большой Васильевич Шереметев [РК-1605-2, , с. 159; РК-1598, с. 209; РК-1636, ч. 1, ].
Ця служба була, мабуть влітку 1564 р.
У вкладній книзі Троїце-Сергієва монастиря є записи:
72 (1564) июля в 15 день дал вкладу князь Василей Михайлович Глинской денег 500 рублев, чарку серебрену венец золочен, весу в ней 5 гривенок 3 золотника [ВК, с. 50].
72 (1564) году августа в 24 день государь царь и великий князь Иван Васильевич всея Руси пожаловал по боярине своем по князе Василье Михайловиче Глинском и по ево родителях по ево князь Васильеве духовной вотчину ево князь Васильеву в Московском уезде на реке Клязьме село Черкизово, а в нем храм Покрова пречистыя богородицы да предел Николы чудотворца, да сельцо Лошаково, а к селу и к сельцу 17 деревень да 3 починка со всеми угодьми, пашни в селе и в сельце и в деревнях и в починках середние земли 632 четверти в поле, а в дву по тому же, сена 853 копны, лесу пашенного 140 четвертей, а непашенного 28 четей во всех трех полях, а сколько в той вотчине крестьян и за сколько денег дана, того не написано, а жаловальная грамота писана в вотчинной книге в Москве глава [ВК, с. 50].
Можна припускати, що перший запис В. М. Глинський зробив під час тяжкої хвороби, від якої він невдовзі помер. І от через місяць на виконання його заповіту було зроблено щедрий вклад.
Сіл Черкізово відомо декілька; якщо вірити , «наше» Черкізово знаходиться у 26 км на північ вік московського Кремля, між містечками Пушкіно, Митищі та Корольов. В ньому є церква Покрови, збудована в 1903 р., котра мабуть зберегла давню посвяту. Також запис важливий тим, що показує приблизний інтервал між смертю вельможі і першим записом на його поминання. В даному випадку він не перевищує одного місяця.
В 7073 (1564..1565) році відзначено смерть боярина князя Василя Михайловича Глинського [Послужной список старинных бояр…, с. 47]. Можливо, запис було зроблено не одразу після смерті боярина, а десь у вересні 1564 р., і так він потрапив у наступний вересневий рік.
Таким чином Василь Михайлович Глинський прожив недовге життя – десь 35 років, і хоча дослужився до боярина, високих урядових посад не займав, тільки командні пости середнього рівня в армії. Дітей він не мав.