Устюзький літопис про М. Л. Глинського

Микола Жарких

Устюзький літопис (УЛ) розповідає про арешт М. Л. Глинського зовсім відмінно від інших джерел:

В лето 7023 […] В то же время здумал князь Михайло Глинский, стоя в стороне от Орши, изменити великому князю Василью Ивановичю и нача посылати к королю, зовучи его на великого князя. А сам князь Михайло Глинский смыслил в Оршу отъехати от великого князя. И сведа мысль князь Михайлову слуга его ближней, и тое нощи борзо прибеже ко князю Михайле Голице, к воеводе великого князя, и сказа ему, что князь Михайло поехал от великого князя в Оршу грод, и путь сказа, куды поехал.

Князь же Михайло Голица весть скоро посла к воеводе к Ивану Андреевичу Челяднину, а сам всед борзо на конь со всем двором и з детьми боярскими великого князя. И тое ночи гнав и переня дорогу князя Михайла Глинского и ста по приметным местам, куды ехать князю Михаилу Глинскому. И бысть в четвёртую стражу нощи, аж князь Михайло Глинский едет один, наперёд своих дворян за версту. И поима его князь Михайло Голица со своими дворяны, а дети боярские, которые были со князем Михаилом Голицею на стороже, и те переимали дворян Глинского.

На въсходе солнечном приспе Иван Андреевич, а с ним детей боярских без числа. И приведоша князь Михаила Глинского в Дорогобуж к великому князю и выняли у него [Глинского?] грамоты посыльные королёвы. И повеле князь великий наложити на него железа и посла его со многими людьми на Москву [ПСРЛ, 1982 г., т. 37, с. 53; друга редакція на с. 101 містить деякі доповнення, виділені курсивом].

Наскільки можна довіряти оцим яскравим подробицям?

Устюзький літопис складається із трьох виразно відмінних частин. Перша – до 7022 року включно – подає скорочений московський літопис із деякими місцевими устюзькими доповненнями. Друга – це обширне оповідання про Смоленську війну, записане під 7023 і 7024 роками. Стаття 7025 року містить місцеві новини, а далі йде третя частина – приписки за 7092 – 7128 (1584 – 1620) роки.

Отже, УЛ в тому вигляді, в якому він до нас дійшов, є твором початку 17 ст., віддаленим від Смоленської війни більше ніж на століття. Десь в той же час було складено і другу редакцію літопису (збереглась у дефектній копії 1 пол. 17 ст.), в якому видно стремління погодити особливу хронологію першої редакції з іншими літописами.

Головний герой Смоленської війни в УЛ – князь (1466 – 1558). Це він героїчно заарештував князя Глинського (його начальник, в УЛ приїжджає на все готове). Це він бився із литовським військом на Березині, і саме Челяднін йому не допоміг. Через це Булгаков зазнав поразки, а Челяднін не тільки програв бій, але й потрапив у полон до литовців. (Полон самого Булгакова УЛ промовчує).

Булгаков провів у полоні 37 років і повернувся до Москви в 1551 році. Десь тоді, на мою думку, і було складено цей опис Смоленської війни з метою реабілітувати М. І. Булгакова, поліпшити його репутацію.

Оповідання УЛ знає тільки два походи Василя 3-го на Смоленськ і вирішальний похід називає другим, тоді як літописи, ближчі до часу подій, знають три походи і вирішальний виразно зовуть третім. УЛ датує цей похід 7023 (1515) роком, тоді як усі інші джерела (як московські, так і польсько-литовські) одностайно говорять про 1514-й рік.

Ранні літописи знають князя Михайла Булгакова і не знають Михайла Голиці; натомість УЛ знає тільки Михайла Голицю і не знає Булгакова.

Ранні літописи називають литовського намісника у Смоленську «Салаубовым» (зокрема Софійський 2-й літопис), а УЛ – «Юрієм Солоусовичем». Мені здається, це характерна помилка пам’яті оповідача.

В УЛ великий князь Василь 3-й від’їжджає зі Смоленська в Дорогобуж (без точної дати, але в межах 7023 року, тобто не пізніше серпня 1515 р.), тоді як ранні літописи називають дату від’їзду в Москву – 10 вересня 7023 (1514 р.). Природно, що він їхав через Дорогобуж та Вязьму, бо іншої дороги нема, але зупинки в Дорогобужі ранні літописи не знають.

І от за УЛ виходить, шо Глинського привезли да Василя в Дорогобуж, тоді як в ранніх літописах це місце не означене, і виходить, що це був Смоленськ, бо арешт стався таки у серпні.

Далі, тільки УЛ знає про королівські грамоти, знайдені у Глинського. Нагадаю, що Псковський 1-й літопис згадував про грамоти, забрані у гінця (не у Глинського!), а в оповіданні С. Герберштейна взагалі про грамоти не йшлося, як і в ранніх літописах. Вважаю ці грамоти в УЛ вигадкою або помилкою пам’яті оповідача.

Далі, за УЛ саме в Дорогобуж приходить звістка, що князь К. І. Острозький з литовськими силами підійшов до Орші – і Василь 3-й відправляє проти цього війська своє військо на чолі з Михайлом Голицею. Голиця проскакує попри це військо під Оршею і заганяється далеко в його тил на захід – аж на Березину. Там Голиця зустрічає литовців, і вони стоять довгий час (стояша долго время – с. 53), розділені Березиною, і потім розходяться без бою. На цьому закінчується стаття 7023 р. І тільки після цього йде оповідання про битву під Оршею 8 вересня 7024 (1515) року. Ясно, що для довгого стояння над Березиною просто не залишається часу.

Всі ці дрібні невідповідності говорять, що оповідання, вписане в УЛ, було складене значно пізніше самих подій і в ньому, можливо, змішано подробиці кількох походів. Тому на дрібні подробиці цього оповідання не можна покладатись, тоді як у загальних контурах оповідання погоджується з іншими, ранішими джерелами.

Мабуть мають рацію сучасні історики, котрі мовчки ігнорують ці подробиці оповідання Устюзького літописця.