Біографії князів Глинських

Микола Жарких

В цьому розділі біографії князів Глинських будуть викладені на підставі документів, сучасних самим діячам. Генеалогічні реконструкції та матеріали комісії 1638 р. на підставі проведеного аналізу відхиляються і не будуть використані.

Всіх князів Глинських слід поділити на п’ять незалежних груп. Чи були протопласти цих груп споріднені між собою і якщо були – в якому ступені спорідненості – наші документи не знають, а вдаватись у безпідставні фантазії я не збираюсь (такі фантазії можна подивитись у розділі «Історіографія»). Всіх цих князів слід вважати князями самопроголошеними, такими, які не походять від якогось давнішого князівського роду.

Для встановлення спорідненості необхідним є знання патроніма та прізвища особи. Але документи Литовської метрики за 15 ст. часто пропускають або патронім, або прізвище, або і те й друге. В таких випадках приналежність того чи іншого князя до певного роду стає предметом дискусії, часто безплідної.

Навіть знання патроніма не завжди дозволяє упевнено визначити генеалогічну позицію особи. Вивчення Печерського синодика кінця 15 – початку 16 ст. показало, що Іван, Семен, Василь, Федір і Михайло утворюють п’ятірку найпоширеніших князівських імен [Жарких М. І. Печерський синодик. – К.: 2017 р., розділ Князівські імена], і серед Глинських саме ці імена є найбільш уживаними. В рамках одного покоління маємо кількох Іванів, кількох Василів і т. д., і якщо сучасникам було ясно, про кого йдеться, то нам – далеко неясно.

В таких випадках встановленню спорідненості може допомогти факт успадкування одного володіння, але перший такий випадок в історії Глинських мав місце тільки в 1505 р., і це нічого не допомагає для ранньої історії (15 ст.).