Молоді роки

Микола Жарких

Згідно наведених вище припущень, Михайло Львович Глинський народився близько 1471 року і був наймолодшим серед своїх братів.

Імператор Максиміліан в інструкції з 12 грудня 1516 р. для посла до Москви Сигізмунда Герберштейна написав, що М. Л. Г. з юних літ виховувався при його дворі та служив у князя (1443 – 1500).

Коли це могло бути? Юст Децій, який був сучасником М. Л. Глинського і, можливо, навіть бачив останнього під час його приїздів до Кракова при королі Олександрі, написав, що М. Л. Г. служив понад 12 років у німецькому війську [DKZ, s. 28; у С. Гурського маємо «», мабуть, описка].

Далі С. Герберштейн, який бачив М. Л. Г. в Москві в 1526 р., записав, що М. Л. Г. служив при Альбрехті під час війни останнього у Фрисландії, пройшов усі ступені воєнної служби і здобув собі славне ім’я.

Я не маю змоги вникати в деталі війни Альбрехта, з видно, що повсталі фламандці заарештували свого пана – римського короля Максиміліана – у Брюгге, і власне Альбрехт прийшов зі своїм військом його визволяти і придушувати повстання (1488 – 1492 рр.). Чи заходив він у цій війні аж на саму північ Голландії, у Фрисландію, я не знаю, але в 1498 р. він отримав посаду спадкового губернатора Фрисландії, і так, думаю, Фрисландія потрапила до записок Герберштейна.

Отже, можна було би скласти гарну історичну повість – як М. Л. Г. був при Максиміліані у Брюгге, а після звільнення короля став служити при Альбрехті.

Перша згадка про «князя Михайла Глинського» належить до березня 1498 р. В записі рахункової книги двора великого князя Олександра він названий четвертим із 31 особи [Kolankowski L. Dzieje w. ks. Litewskiego za Jagiełłonów. – Warszawa: 1930, t. 1, s. 435, prym.].

Перша ж згадка М. Л. Глинського в Литовській метриці, датована 13 березня 1499 р., одразу іменує його «намісником утенським, князем Михайлом Львовичем Глинським».

Далі відраховуємо назад від цієї твердої дати: М. Л. Г. мав звільнитись зі служби при Альбрехті, переїхати з Німеччини до Литви, представитись великому князю Олександру (можливо, при допомозі старшого брата Івана, який від 1495 р. був намісником ожським і переломським). Далі М. Л. Г. мав чимось сподобатись Олександру, так що той залишив Михайла служити при собі, і нарешті, надав Михайлу намісництво в Утенах. І от з титулом намісника М. Л. Г. виступає одним із трьох свідків пожалування, виставленого великим князем, тобто членом ради ВКЛ.

Все це не могло статись миттєво, тому я припускаю, що служба М. Л. Г. при Альбрехті закінчилась на початку 1498 року. Тоді вийде, М. Л. Г. виїхав до Німеччини в 1486 р. або трохи раніше, тобто у віці 14..15 років, що загалом узгоджується з «юними роками», згаданими Максиміліаном.

Децій, який (припускаю) бачив М. Л. Г. в розквіті сил, у віці 30..35 років, написав:

Михайло Глинський, якого називали князем, був чоловік так само відважний, як і спритний, фізично сильний і охоче наражався на всяку небезпеку [DKZ, s. 28].

Цю характеристику запозичив С. Герберштейн для своїх записок, а далі – Станіслав Гурський для своїх «Commentarii» [AT, 1852, , p. 15].