1503 р.
Микола Жарких
1503 р. Згадка про Михайла Глинського
3 січня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування своїй королеві Олені. Третім із 5 свідків був «Magni Ducatus Lithuaniae marschalco maiori, Michaele duce Hlinensi, tenutario in Merecz» [LM 25, № 117, – 176].
1503 р. Згадка про Іван Львовича Глинського
4 січня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив привілей на магдебурзьке право у містечку Високому.
При т[ом] были:
мар[шалок], нам[естник] ож[ский] и перел[омский], кн[я]з Иван Лвов[ич] Глин[ский]
и кон[юший] вил[енский], нам[естник] бели[цкий] [и] изблян[ский], пан Анъдрей Алексанъ[дрович] [Дрожджа] [LM 6, № 495, p. 290 – 291].
1503 р. Згадка про Михайла та Івана Львовичів Глинських
28 січня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування пану Мартину Хребтовичу.
При т[ом] были:
мар[шалок] двор[ный], нам[естник] мер[ецкий] и утен[ский], кн[я]зь Мих[айло] Лвов[ич] Глин[ский]
и мар[шалок], нам[естник] ож[ский] и пер[еломский], кн[я]з Иван Львови[ч] Глин[ский] [LM 6, № 496, p. 291].
1503 р. Згадка про Василя Львовича Глинського
28 січня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування Єску Сенютичу. «При т[ом] был под[столий], нам[естник] вас[илишский], кн[я]з Вас[илий] Лвови[ч] Глинский» [LM 6, № 498, p. 292 – 293].
1503 р. Пожалування Василю Львовичу Глинському
15 лютого 1503 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування князю Василю Львовичу Глинському у Василишському повіті: двір Заболоття (який належав був боярину Божану Путятичу) і 24 чоловіка «людей наших дяколных».
При т[ом] были:
пан троц[кий], стар[оста] жом[оитский], пан Стан[ислав] Янов[ич] [Кезгайло]
мар[шалок] двор[ный], нам[естник] мер[ецкий] и утен[ский], кн[я]з Мих[айло] Лвов[ич]
под[чаший], нам[естник] бел[ский], пан Мик[олай] Мик[олаевич] [Радзівіл];
нам[естник] новго[родский] пан Ол[брахт] Мар[тинович] Кгаш[товт] [LM 6, № 497, p. 291 – 292].
Поселень із назвою в Білорусії дуже багато. Василишки знаходяться у сучасній Гродненській області, і я думаю, що нам пасують містечко у Воронівському районі, в 20 км на північ від Василишок, або деревня Заболоття () у Щучинському районі, в 22 км на захід від Василишок (інші Заболоття у Гродненській області лежать помітно далі). Із подальших згадок цього двора я спробую зміркувати, про яке поселення йдеться.
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
29 (!) лютого 1503 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування пану Станіславу Яновичу Кезгайлу. «При том был мар[шалок] двор[ный], наме[стник] мер[ецкий] и утен[ский], кн[я]з Мих[айло] Лвов[ич] Глин[ский]» [LM 6, № 499, p. 293].
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
13 березня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив привілей волинським зем’янам
При т[ом] были:
кн[я]з Войт[ех], бис[куп] вил[енский];
и воев[ода] вил[енский], кан[цлер], пан Мик[олай] Мик[олаевич] Радз[івіл];
и воев[ода] троц[кий], мар[шалок] зем[ский], пан Ян Юр[ьевич] [Заберезинский];
стар[оста] луц[кий], мар[шалок] Волы[нское] зем[ли], кн[я]з Семен Юр[евич] [Гольшанский];
мар[шалок] двор[ный], нам[естник] мер[ецкий] и утен[ский], кн[я]з Мих[аило] Лвов[ич] Глинъский [LM 6, № 501, p. 294].
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
29 березня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування Івану Новокрещеному. «Прав[ил] мар[шалок] двор[ный], наме[стник] мер[ецкий] и утен[ский], кн[я]з Мих[айло] Лвов[ич] Глин[ский]» [LM 6, № 505, p. 296 – 297].
1503 р. Доручення князю Михайлу
29 березня 1503 р.
Г[о]с[по]д[а]ръ корол его м[и]л[о]сть приказал з мыта луцкого личбу взята у мытника луцкого Лерина Гериша маршалъку своему кн[я]зю Михаилу и писару своему Янушку [LM 6, № 625, p. 353].
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
3 квітня 1503 р. у Вільні король Олександр із радою розсудив скаргу Ольбрахта Гаштовта на Яна Радзівіла.
А при том были Панове Рада:
княз Войтех, бискуп виленский;
воевода троцкий, маршалок земский, пан Ян Юревич [Заберезинский];
наместник смоленъский пан Станислав Петрович [Кишка];
а маршалок дворный, наместник мерецкий и утенский, княз Михайло Лвович Глинский, и иныи Панове Рада. [LM 6, № 507, p. 297 – 299].
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
4 квітня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування князю Василю Полубенському. «Прав[ил] мар[шалок] двор[ный], наме[стник] мер[ецкий] и утен[ский], кн[я]з Мих[айло] Лвов[ич] Глин[ский]» [LM 6, № 492, p. 289].
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
6 квітня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування пану Федку Янушковичу. «Прав[ил] мар[шалок] двор[ный], наме[стник] мер[ецкий] и утен[ский], кн[я]з Мих[айло] Лвов[ич] Глин[ский]» [LM 6, № 508, p. 299].
1503 р. Пожалування Івану Семеновичу Глинському
7 квітня 1503 р. король і великий князь Олександр у Вільні виставив привілей:
Бил нам чолом князь Иван Семенович Глинъского и поведил перед нами, штож отчину его всю неприятел наш великий князь московский забрал и посел и не маеть ся где з жоною и з детьми своими подети. И бил нам чолом, абыхмо его каким хлебокормленьем осмотрели и пожаловали.
Ино мы дали ему на хлебокормленье двор наш Волковыйского повета на имя Побоево, которым же первей сего дали были есмо казначею смоленъскому князю Костянтину Крошинъскому, со всим по тому, как князь Костянтинъ держал [LM 6, № 512, p. 300 – 301].
Маєток Побоєво показано трохи на північ від деревні . Остання знаходиться у 14 км на північний схід від Вовковиська.
1503 р. Догана князю Михайлу
Пан воєвода троцький (Ян Заберезинський) потужно посварився із маршалком князем Михайлом (Глинським). Король Олександр на це сказав, що йому набридло це слухати («речи наши пилныи посполитыи мусили есмо опущати а твоих незгод а ростыржъков слухат а судит мусили есмы»), і він наказав:
И теж тобе, княже маршалъку, приказуемы, абы с паном воеводою покой мел и ховал, а естли бы же иначей вчинил, тебе без ласки карат будемы на кгарле [LM 6, № 513, p. 301].
Симетрична погроза була адресована й Заберезинському. Також король наказав синам Заберезинського і братам Михайла пильнувати, щоб вони не сварились між собою.
Документ не датований, записаний у метриці між документами за 7 квітня і 17 травня 1503 р., звідки виводять орієнтовну дату – квітень 1503 р.
1503 р. Суд у справі Михайла Львовича Глинського
17 травня 1503 р. у Вільні король і великий князь Олександр із радою розсудив скаргу:
Жаловал нам маршалок наш дворный, наместник мерецкий и утенский, князь Михайло Львович Глинский на воеводу Троцкого, маршалка земъского, пана Яна Юревича [LM 6, № 515, p. 302 – 303].
Ця скарга була занесена уже після згаданої вище постанови короля, щоб ці вельможі не сварились, і була дуже серйозною. Глинський твердив: Заберезинський підмовляв господарського дворянина Брезовця убити його, Глинського, і давав Брезовцю 200 золотих. Брезовець повідомив про це Глинського і повторив сказане на суді. Заберезинський це заперечував.
Вирок короля і ради у цій справі дослідно повторював попередній документ: «Ребята! Давайте жить дружно». Склад ради цікавий тим, що тут названо кілька панів із Польщі (а такі давніше не займались литовськими справами).
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
22 травня 1503 р. король і великий князь Олександр у Вільні виставив пожалування для Громики Ісайовича. Серед свідків у цьому документі згаданий «маршалок дворный, наместник Мерецкий и Утенский князь Михайло Лвович Глинъский» [РИБ, т. 27, № 258, стб. 855 = LM 6, № 521, p. 306 – 307; документ вписаний до метрики двічі].
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
31 травня 1503 р. король і великий князь Олександр у Вільні виставив пожалування для пана Богуша Боговитиновича. Серед свідків у цьому документі згаданий «маршалок дворный, наместник Мерецкий и Утенский князь Михайло Лвович» [РИБ, т. 27, № 255, стб. 841 = LM 6, № 517, p. 304; документ вписаний до метрики двічі].
1503 р. Згадка про Василя Львовича Глинського
13 липня 1503 р. король Олександр у Вільні розсудив скаргу бояр Василишського повіту на писаря Ігната:
Игнат поведил перед нами, штож з нашого росказанья подстолий наш, наместник василишский князь Василей Лвович Глинский увязал его в тую его делницу […] И лист записный того Васка Михайловича на то перед нами вказывалъ под печатью князя Василя Львовича Глинского и теж под его самого печатю [LM 6, № 519, p. 305].
1503 р. Згадка про Михайла Глинського
14 липня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування Якубу Кунцовичу.
При т[ом] будучым:
вел[можный] Мик[олай] Ради[вилович], воев[ода] вил[енский],
Ян Забер[езинский], воев[ода] тр[оцкий], м[а]р[шалок] навышъшый,
кьняз[ь] [описка замість пан, тобто каштелян] Стан[ислав] Янови[ч], канта [описка замість каштелян] троцкий и стар[оста] жомоитьский,
кн[я]з[ь] Мих[аил] Глин[ский], мар[шалок] двор[ный],
Григ[орий] Глеб[ович], воев[ода] витебъский,
Стани[слав] Глеб[ович], воев[ода] полоц[кий],
Миколай [Миколаевич Радзівіл], дер[жавца] бел[ьский] и инъшые многие годные веры.
Документ дійшов у копії, вписаній у судову книгу в грудні 1534 р. [LM 227, № 346, с. 164].
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
16 липня 1503 р. король і великий князь Олександр у Вільні розсудив суперечку полоцьких бояр Зиновійовичів. Там згадано, що «маршалку нашому дворному, наместнику Мерецкому и Утенскому князю Михайлу Лвовичу Глинскому» була наказано розпитати свідків у тій справі [РИБ, т. 27, № 260, стб. 862]. Цікаво, що серед свідків вироку М. Л. Глинський не названий.
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
18 липня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування Яну Кунцовичу.
При т[ом] был[и]:
воев[ода] вил[енский], кан[цлер], п[а]н Мик[олай] Ради[вилович],
воев[ода] троц[кий], мар[шалок] зем[ский], пан Ян Юревич [Заберезинский],
пан троц[кий], стар[оста] жом[ойтский], п[а]н Стан[ислав] Янови[ч] [Кезгайло],
мар[шалок] двор[ный], на[местник] мерец[кий] и утен[ский], кн[я]з[ь] Мих[аил] Лвов[ич] Глин[ский],
нам[естник] смол[енский], пан Станис[лав] Петров[ич],
а нам[естник] вит[ебский], пан Юр[ий] Глеб[ович],
а мар[шалок], нам[естник] пол[оцкий], п[а]н Стани[слав] Глеб[ович],
а поднам[естник] бел[ьский], пан Мик[олай] Мик[олаевич] [Радзівіл],
а край[чий], нам[естник] слоним[ский], кн[я]з[ь] Януш Олександрович.
Документ дійшов у копії, вписаній до судової книги у грудні 1534 р. [LM 227, № 341, с. 158 – 159].
1503 р. Згадка про князів Глинських
25 липня 1503 р. король і великий князь Олександр у Вільні виставив підтвердження володінь пана Миколая Юндиловича. Сьомим із 14 свідків у цьому документі згаданий «маршалок дворный, наместник Мерецкий и Утенский князь Михайло Лвович Глинский», дванадцятим – «подстолий, наместник Василишский князь Василий Лвович Глинский» [РИБ, т. 27, № 259, стб. 860].
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
29 липня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив підтвердження володінь пана Миколая Юндиловича. Сьомим із 11 свідків названий «marschalcus curiae nostrae, dux Michael, tenutarius in Merecz et Uciana» [LM 25, № 6.4, – 70].
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
29 вересня 1503 р. король і великий князь Олександр у Вільні виставив пожалування для Михайла Олтуфієвича. Другим із 3 свідків у цьому документі згаданий «маршалок дворный, наместник Мерецкий и Утенский князь Михайло Лвович Глинский» [РИБ, т. 27, № 264, стб. 870].
1503 (?) р. Згадка про Михайла Глинського
Десь між 6 жовтня 1502 і 30 вересня 1503 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування смоленському єпископу Йосипу на маєток Топильче у Суразькій волості (на Підляшші).
A przy tym byli:
wielebny xiądz Woyciech biskup wileński;
a wielmożny panowie
woiewoda wileński, kanclerz nasz, pan Mikołay Radziwiłowicz;
woiewoda trocki, marszałek ziemski, pan Jan Janowicz;
y pan trocki, starosta żomoydzki, pan Stanisław Janowicz;
a marszałek pan Stanisław Piotrowicz;
a marszałek dworny, namiestnik merecki y ucieński, xiądz Michał Glinski;
a marszałek, namiestnik połocki, pan Stanisław Hlebowicz;
a podczaszy, namiestnik bielski, [pan] Mikołay Mikołaiewicz Radziwiłowicza [LM 25, № 220, – 274].
Надруковано також руський текст із датою 15 вересня 7014 (1505) р., 7-го індикта [АСД, т. 9, № 3, с. 8 – 9]. 7-й індикт вказує на 7012 (1503) рік. На цей рік вказує і титул М. Л. Глинського.
1503 р. Згадка про князів Глинських
В 1503 р. король Олександр виставив у Любліні привілей для пана Льва Боговитиновича – збудувати замок та осадити містечко на магдебурзькому праві.
А пры томъ были: маршалок наш дворный, наместник мерецкий и утенъский, княз Михайло Лвович Глинъский,
а подчашый, наместник белский, пан Миколай Миколаевич Радивилович,
а маршалок, наместник ожъский и переломъский, княз Иван Лвович Глинский,
а маршалок, охмистр королевое ее милости, наместник ковенский, пан Войтех Янович,
а подстолий, наместник василишъский, княз Василей Лвович Глинъский,
а наместник берестейский, панъ Станислав Михайлович Петьковича,
а наместник дорогицкий, пан Ян Стецъкович [LM 5, № 149, p. 266].
Виходить, що всі три брати Глинські були в той час (31 жовтня – 28 листопада 1503 р.) у Любліні при королі, але перелічені вони не за старшинством, а за їх значенням при дворі.
1503 (?) р. Пожалування Івану Семеновичу Глинському
25 жовтня не означеного року смоленський намісник Юрій Андрійович (Сологуб) у Смоленську дав наказ:
Говорил нам князь Иван Семенович Глинский и просил нас места пустовского на име Волкова, за Днепром близко его двора в месте Смоленском, и мы ему тое место дали [АВК, т. 13, № 5, с. 16].
Ю. А. Сологуб був намісником у Смоленську в 1503 – 1507 рр. [Википедия, статья «»]. Двір у Смоленську І. С. Глинський отримав у 1500 р. (як вище), тому умовно підтягую дату цього документа якнайближче – отже, 1503 р.
1503 р. Згадка про князів Глинських
22 листопада 1503 р. король Олександр у Межирічі виставив підтвердження володінь пана Станіслава Монтолтовича.
Пры том были: маршалок дворный, наместник мерецкий и утенский, княз Михаил Лвович,
подчаший, наместник белский пан Миколай Миколаевич,
маршалок, охмистр, наместник ковенский пан Войтех Янович,
подстолий, наместник василишский, княз Василей Лвович Глинский,
конюшый дворный, наместник жолудский, пан Мартин Хребътович [LM 5, № 148, p. 265].
1503 р. Згадка про князів Глинських
Наступним у 5-й книзі Литовської метрики йде недатований привілей короля Олександра для пана Мартина Хребтовича.
А пры том были: маршалок наш дворный, наместник мерецкий и утенъский, князь Михаило Лвович Глинский,
а маршалок, охмистр королевое ее милости, наместник ковенъский, панъ Войтех Янович,
а подстолий, наместник василишъский, княз Василей Лвович Глинъский [LM 5, № 150, p. 267].
1503 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
5 грудня 1503 р. король Олександр у Новому Місті виставив підтвердження володіння Антонія Грека. «Правили маршалок дворный, наместник меречский и утенский князь Михайло Лвович Глинский, маршалок, наместник ковенский, охмистр пан Войтех Янович» [РИБ, т. 20, № 1-161, стб. 215 – 216].