1506 р.
Микола Жарких
1506 р. Пожалування Михайлу Львовичу Глинському
29 січня 1506 р. король Олександр у Любліні виставив пожалування:
Бил нам чолом маршалок наш дворный, наместник белский и утенский, кн[я]зь Михайло Лвович Глинский, што есмо ему дали волость нашу Туров со всим, как на нас держан, у в отчину, и привильем нашим потвердили на вечность, где ж он тыми разы замок собе збудовал, нижли бояр, которыи именья мають в Туровъском повете […]
Ино мы ныне, з ласки нашое, за его [Глинского] к нам верную и пилную, и николи невъмешканую службу, тыи бояре вышъ помененыи, которыи именья свои мают в Туровском повете, ему есмо дали, и з их имены, и со всим с тым, как они намъ служили [LM 6, № 544, p. 322].
1506 р. Згадка про князів Глинських
7 квітня 1506 р. король Олександр у Вільні виставив привілей для Оліфера Яковича.
Пр[и]к[азали] м[а]р[шалок] дв[орный], д[е]р[жавца] б[е]л[ский] и ут[енский], кн[я]з М[и]х[айло] [Львович Глинский] а п[о]д[столий], ст[а]р[оста] б[е]р[естейский], кн[я]з Вас[илий] Лвов[ич] Глин[ский] [LM 6, № 17, p. 62].
Ті самі князі Глинські підготували («приказали») підтвердження володінь князя Тимофія Капусти, виставлене королем Олександром того самого дня [LM 6, № 18, p. 62].
1506 р. Згадка про князів Глинських
28 квітня 1506 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування Якубу Кунцовичу.
При т[ом] были:
воев[ода] троц[кий] Мик[олай] Мик[олаевич],
а м[а]рш[алок] двор[ный], дер[жавца] бели[цкий] и утен[ский], кн[я]з[ь] Мих[аил] Лвови[ч] Глин[ский],
а воев[ода] полоц[кий], пан Стан[ислав] Глеб[ович],
а край[чий], кн[я]з[ь] Януш Алек[сандрович],
а кух[мистр], п[а]н Пет[р] Олех[нович],
а подста[ростий] берест[ейский], кн[я]з[ь] Василей Лвович Глинъский.
Документ дійшов у копії, вписаній у судову книгу 16 жовтня 1533 р. [LM 227, № 324, с. 145 – 146], тому можна мати сумнів – чи правильно при копіюванні прочитано бели[цкий], чи може таки бел[ский].
1506 р. Михайло Львович Глинський – опікун майна
29 квітня 1506 р. король Олександр у Вільні затвердив розподіл майна на поминання душі померлого князя Дмитра Путятича:
небожъчик воевода киевским князь Дмитрей Путятич, будучи в добром здрови, многокроть жадал и просил маршалъка нашого дворного, державцы белского и утенъского, князя Михаила Львовича Глинъского, ажъбы он был у в опекани всим именьям и речам его, как жо частокрот и нас [Олександра] о том напоминал, абыхмо дозволили ему с порученья его князю Михаилу именья его и всими речами опекати ся, а к тому теж отходя с сего света того умыслу своего не отменил и в порученьи именья и речи свои ему зоставил,
мы теж водле жаданя и порученья его маршалъку нашому князю Михаилу и лист наш на то дали, ино он, яко ж то тот, который с порученья его тыи именья и речи в своем опеце маючи, вбачивши, иж небожчик князь Дмитрей славное памяти отходячи с сего света тастамента не вделал и жадное памяти не вчинил по своей души и теж по души родителем своих, которыи лежат в манастыри Печеръском в Светое Пречистое у Киеве, где ж тело его лежить, а были поручены ему и надею мели в ним, ажъбы он досыт памяти душам их вделал,
и он, з нашим дозволеньем, зрозумевши зестье его и теж родителей его с того света без жадное памятки, дал и записал… [LM 6, № 19, p. 63]
Далі йде докладний перелік надань на різні церкви. Печерському монастирю в Києві та церкві Богородиці у Вільні записано данників, і Олександр спеціально зазначив, що родичі покійного не повинні їх відшукувати. Гроші М. Л. Глинський поділив на порції по 10 кіп і роздав у 28 різних церков та монастирів, зокрема за «вічний упис в синодик» такі внески отримали митрополія і кафедри у Смоленську, Полоцьку, Володимирі, Луцьку, Турові, Перемишлі та Холмі. Про запис до Печерського синодика немає прямої згадки, але цей запис був зроблений [Жарких М. І. Печерський синодик. – К.: 2017 р., розділ 88].
Оскільки отримали ці частини майна виключно православні установи, можна не сумніватись, що сам князь Дмитро Путятич був православним (ну й його поховання у Печерському монастирі теж говорить про його православність), – то можна думати, що й виконавець цього розподілу М. Л. Глинський також був православним. І це свідчення короля Олександра і всієї ради ВКЛ нам ще знадобиться.
1506 р. Наказ Михайлу Львовичу Глинському
7 травня 1506 р. король Олександр у Вільні віддав наказ «маршалъку нашому дворъному, державцы белскому и утенскому, князю Михаилу Лвовичу Глинъскому». Останній за наказом короля узяв у купців сукна на 1100 кіп грошей і те сукно роздав як жалування слугам короля. Купцям треба заплатити з монетного двора («мынцы» – думаю, від польського mennicy) [LM 6, № 21, p. 65].
1506 р. Наказ Івану Львовичу Глинському
24 травня 1506 р. король Олександр у Вільні віддав наказ «воеводе киевскому князю Ивану Львовичу Глинъскому» – ввести князя Василя Мунчу у володіння пожалуваним йому селом Тулеговичі у Мозирському повіті.
Пр[а]в[или] м[а]р[шалок] зем[ский], ст[а]р[оста] гор[оденьский] п[а]н Ян Юр[евич] [Заберезинський];
воев[ода] киев[ский] кн[я]з Ив[а]н [Львович Глиньский];
м[а]р[шалок] дв[о]р[ный], д[е]р[жавца] бел[ский] и ут[енский], кн[я]з М[и]х[айло] [Львович Глинский];
под[столий], ст[а]р[оста] бер[естейский], кн[я]з Вас[илий] Лв[о]в[ич] Глин[ский] [LM 6, № 22, p. 65].
Знову три брати Глинські виступають свідками цього наказу.
1506 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
29 травня 1506 р. король Олександр у Вільні виставив привілей для князя Петра Михайловича. Шостим із восьми свідків (панів-ради) названий «маршалок дворный, державца белский и утенский, княз Михайло Лвович Глинский» [LM 6, № 24, p. 66].
1506 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
8 червня 1506 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування Васку Доросковичу. Другим із двох свідків був «маршалок дворный, наместъник мерецъкий и утенский, княз Михайло Лвович Глиньский» [LM 25, № 102, – 163].
Думаю, титул «мерецький» тут – описка.
1506 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
21 червня 1506 р. король Олександр у Вільні віддав наказ у справі мита у Ковно. При цьому згадано, що М. Л. Глинський разом з іншими чиновниками розпитували, як збиралось це мито. «Приказал маршалок дворный, державца белский и утенский, княз Михаило Лвович Глинский» [LM 6, № 26, p. 67 – 68].
1506 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
5 липня 1506 р. король Олександр у Вільні виставив привілей для пана Яна Юрійовича Заберезинського. Третім із чотирьох свідків був «маршалок дворный, державца белский и утенский, княз Михаило Лвович Глинский» [LM 6, № 29, p. 67 – 69].
1506 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
8 липня 1506 р. король Олександр у Вільні виставив привілей для Данила Дедковича. Третім із чотирьох свідків був «маршалок дворный, державца белский и утенский, княз Михаило Лвович Глинский» [LM 6, № 32, p. 71].
1506 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
10 липня 1506 р. король Олександр у Вільні віддав наказ у справі мита у Гродно. «Правил маршалок дворный, державца белский и утенский, княз Михаило Лвович Глинский» [LM 6, № 25, p. 67].
1506 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
14 липня 1506 р. король Олександр у Вільні виставив привілей для москаля Олексія Зузіна. «Прав[ил] мар[шалок] двор[ный], дер[жавца] бел[ский] и ут[енский], княз Мих[айло] Лвович Глинский» [LM 25, № 101, – 162].
1506 р. Згадка про Михайла Глинського
15 липня 1506 р. король Олександр у Вільні виставив пожалування Василю Ошушкину. «Прав[ил] мар[шалок], дер[жавца] бел[ский] и ут[енский], кн[я]з Мих[айло] Глинский» [LM 25, № 201, – 258].
1506 р. Згадка про князя Івана
19 липня 1506 р. кримський хан Менглі-Гірей написав листа до короля Олександра:
Ино вам, брату нашому, даем ведати, наша прозба то естъ: отец ваш Казимир, король, брат наш, даивал нам по трыдцати кадей меду с своего города Черкаского своего меду, колко годов по тот медъ ч[о]л[о]в[е]к наш еждивал, а с Черкас под тот мед колеса и клачи даивали. Ино сее зимы в нас свадьба будет, меду надобе. Ино киевъскому воеводе князю Ивану прикажите, штобы от вас тридцат кадей меду дал тому послу, которого есми до него послал, а в Черкасцох бы клачы и колеса побрал и под тот мед подавал [LM 7, № 5, ].
Медової данини вимагав хан, ще й з доставкою до свого порога!
1506 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
24 липня 1506 р. тяжко хворий король Олександр у Ліді уклав свій заповіт. «Duce Michaele Lwowich Hlinski, marchalko curie nostre Lithuanie» зазначений сьомим серед 12 свідків цього акту [AT, , appendix, s. 20 – 21].
1506 р. Скарга Івана Львовича Глинського
5 серпня 1506 р. король Олександр разом з панами-радою у Вільні розсудив скаргу, яку подав «воевода киевский князь Иван Львович Глинъский на панюю Миколаевую Шеметовича». Ця пані володіла двором у Нетечі і неправо (на думку І. Л. Глинського) приєднала до нього людей та пусті землі Білицького двора. Спірні землі було присуджено пані Миколаєвій, а князь Іван мав би дошукуватись свого через суд [LM 6, № 20, p. 64 – 65].
Нетеча нині зветься – це деревня у Лідському районі Гродненської області у 104 км на південь від Вільно. Білиця () – містечко того ж району, яке лежить усього у 9 км на південний схід від Нетечі. Якраз дуже гарна позиція для сусідських суперечок за порожні землі.
В цій справі не конкретизовано, в чому полягав майновий інтерес князя І. Л. Глинського, але можна здогадуватись, що він сам претендував на ці спірні землі, отже мав якийсь маєток поблизу.
1506 р. Наказ Михайла Львовича Глинського
В 1506 р. «князь Михайло Львович Глинський, державця більський та утенський, дідич Турова і Гоньондза» надав фільварок Притулянку своєму слузі Миколаю Потоцькому [WK, s. 81, з посиланням на 18-у книгу записів Литовської метрики, арк. 29]. Звістку треба перевірити за першоджерелом.
1506 р. Згадка про князів Глинських
25 листопада 1506 р. великий князь Сигізмунд у Гродні виставив привілей для міста й міщан Вільна. Свідками були:
domino Alberto, episcopo Vilnensi;
Nicolao Mikołaiewicz Radziwiłowicz, palatino Trocensi;
Johanne Juriewicz Zabrzezinski, marsalco generali Magni Ducatus nostri Lithuaniae et capitaneo Grodnensi;
Stanislao Juriewicz, castellano Trocensi et capitaneo terrae Samogitiae;
duce Iwan Hlinski, palatino Kioviensi;
duce Michaele Lwowicz, tenutario Uthanensi;
Georgio Bylvic [тобто Іллінич],
Johanne Sopyha, secretario, marsalcis nostris;
Nicolao Georgii Paczewicz,
Butrim Niemirowicz
et Johanne Sczythowicz et aliis plurimis consiliariis Magni Ducatus nostri Lithuaniae [LM 8, № 180, – 178].
1506 р. Лист до Івана Львовича Глинського
28 листопада 1506 р. великий князь Сигізмунд із Гродно написав лист щодо київського мита, адресований «воеводе киевъскому кн[я]зю Ивану Львовичу Глинскому» та іншим киянам [LM 8, № 83, ].
1506 р. Наказ князю Василю Дашковичу
6 грудня 1506 р. великий князь Сигізмунд із Гродно написав лист до черкаського намісника князя Василя Дашковича щодо оренди корчми в Черкасах [LM 8, № 87, – 132].
1506 р. Згадка про Івана Львовича Глинського
7 грудня 1506 р. великий князь Сигізмунд у Гродні виставив загальний земський привілей для Великого князівства Литовського. Свідками були:
domino Alberto, episcopo Vilnensi;
duce Alexandro Juriewicz, castellano Vilnensi;
Nicolao Nicolai Radziwilowicz, palatino Trocensi;
Johanne Zabrzezinski, marsalco Magni Ducatus nostri Lithuaniae generali;
Stanislao Janowicz, castellano Trocensi et capitaneo terrae Samogitiae;
Iwan Lwowicz, duce Hlinensi, palatino Kiowiensi;
Stanislao Janowicz Zabrzezinski, tenutario in Merecz;
Alberto Narbutowicz, tenutario in Jaswoni;
Georgio Bylyncz [Іллінич]
et Johanne Sopieha, secretario, marsalcis nostris
ac aliis quam plurimis consiliariis nostris, sincere et fidelibus dilectis, testibus circa praemissa [LM 8, № 181, – 180].
1506 р. Доручення Михайлу Львовичу Глинському
8 грудня 1506 р. великий князь Сигізмунд у Гродні дав розписку:
Лист, даный кн[я]зю Михаилу Глинскому, на учинене личъбы з мынцы и восковництва виленского за деръжанья его
Жикгимонт, Божю м[и]л[о]стю великий кн[я]зь.
Чиним знаменито сим н[а]шим листом, што перво сего с порученя брата н[а]шого щастное памяти Александра, короля и великого кн[я]зя его м[и]л[о]сти, кн[я]зь Михайло Львович Глинский мынцу и воски в своей справе мел почонши от инъдикта четвертого, м[е]с[е]ца декабра шостого дня, олиж до инъдикта девятого на десять дня.
И поведил нам кн[я]зь Михайло, штож зо всих иных лет личбу доходу и росходу до мынцы его м[и]л[о]сти справне выдал, который жо остаточный рахунок с кн[я]зем Михайлом вчинен инъдикта девятого, м[е]с[е]ца июля пятогонадцать дня, как же и листы вызнаные короля его м[и]л[о]сти с подписом руки его м[и]л[о]сти вказують.
А после личбы остаточное в минцы, воски заведал почон от м[е]с[e]ца июля пятогонадцать дня до того ж инъдикъта, олиж до живота и по животе короля его м[и]л[о]сти, с того есмо личбу в него взяли прибытку з мынцы и от восков две тисячи коп и триста коп, и пятьдесят коп гр[о]шей, а сукна сем поставов лунских, а шесть поставов новогонских, а ковшы серебреные у восмънадцать гривен серебра, а три тарели серебреных позолочиваных.
И мы ему на все на то дали сесь н[а]ш лист вызнаный [LM 8, № 90, ].
Отже, М. Л. Глинський за короля Олександра завідував митницею від 6 грудня 1500 р. аж до 1505 / 1506 рр. (мабуть, до 10 грудня 1505 р.), і отримав квитанцію 15 липня 1506 р., а після того продовжував відати восковою даниною. І от новий великий князь вирішив з’ясувати ситуацію з цими доходами.
1506 р. Згадка про князів Глинських
28 грудня 1506 р. великий князь Сигізмунд у Мельнику виставив привілей для Івана Сопіги. Свідками були:
Reverendissimo in Christo Patre et domino Alberto, Dei gratia episcopo Luceoriensi,
et magnificis ac generosis:
Nicolao, palatino Trocensi;
Johanne de Zabrecze, Magni Ducatus Lithuaniae marschalco supremo et capitaneo Grodnensi;
Stanislao Hlebowicz, palatino Polocensi;
duce Iwan Hlinski, palatino in Nowogrodek,
cum fratre eius, duce Michaele Hlinski, tenutario in Uthenya;
Alberto Janovicz, magistro curiae reginalis et capitaneo in Kawno et Byelszk;
Johanne Mikołaiewicz, marschalco curiae, capitaneo in Słonym;
Alberto Narbutowicz, marschalco curiae, capitaneo in Jaszwoyny;
Petro Olechnowicz, quoquinae magistro, capitaneo in Szkierszthomon,
et aliis fidedignis [LM 8, № 182, – 182].
Ці привілеї цікаві тим, що показують орієнтовний склад ради ВКЛ на початку правління Сигізмунда. Спеціально для нашої вузької теми останній перелік показує, що Іван Глинський як воєвода поставлений вище Михайла Глинського (котрий всього тільки намісник). Також бачимо нового більського намісника і нового надвірного маршалка.
1506 р. Наказ Івану Львовичу Глинському
30 грудня 1506 р. великий князь Сигізмунд в Мельнику виставив пожалування Васку Петровичу. Лист адресований «воеводе новгородскому, маршалку н[а]шому кн[я]зю Ивану Львовичу Глинскому» [LM 8, № 178, ].
1506 р. Згадка про Івана Львовича Глинського
Того ж дня 30 грудня 1506 р. у Мельнику великий князь Сигізмунд з панами-радою розглядав суперечку за маєтки. На місці цю справу було доручено розглянути «воеводе новъгородъскому, маръшалъку нашому, князю Ивану Лвовичу Глинъскому» [LM 8, № 390, ].
1506 р. Згадка про Івана Львовича Глинського
Того ж дня 30 грудня 1506 р. у Мельнику великий князь Сигізмунд із радою призначив поділ маєтків Кибортовичів та Завишичів. При цьому Шимко Кибортович пред’явив лист короля Олександра із наказом «воеводе новгородскому, маршалку нашому князю Ивану Львовичу Глиньскому» провести поділ маєтків [РИБ, т. 20, № 2-2, стб. 526].