1504 р.
Микола Жарких
1504 р. Згадка про князів Глинських
Далі у 5-й книзі Литовської метрики йде привілей короля Олександра для пана Войтеха Яновича, виставлений у Кракові в січні 1504 р.
А пры том были: маршалок дворъный, наместник мерецкий и утенъский, княз Михаило Лвович Глинский,
а подстолий, наместник василишъский, княз Василей Лвович Глинъский,
а подскарбий, конюшый дворный, наместник жолудский, пан Мартин Хребътович [LM 5, № 152, p. 268].
1504 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
11 вересня 1504 р. король Олександр у Кракові виставив пожалування пану Михну Івановичу. Єдиним свідком названий «мар[шалок] двор[ный], нам[естник] мер[ецкий] и ут[енский], кн[я]з Мих[аило] Лвов[ич] Глин[ский]» [LM 6, № 534, p. 314 – 315].
1504 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
16 вересня 1504 р. король Олександр у Кракові виставив пожалування Фотьяну Шембелю. Єдиним свідком названий «мар[шалок] двор[ный], нам[естник] мер[ецкий] и ут[енский], кн[я]з Мих[айло] Лвов[ич] Глин[ский]» [LM 6, № 535, p. 316].
Я думаю, у Кракові при королі не було більше нікого із панів рад Великого князівства Литовського, тому М. Л. Глинський став єдиним свідком цих пожалувань.
1504 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
14 жовтня 1504 р. король Олександр у Кракові виставив пожалування князю Михайлі Івановичу Мстиславському. «Пр[авил] мар[шалок] двор[ный], нам[естник] мер[ецкий] и ут[енский], кн[я]з Мих[айло] Лвов[ич] Глинский» [LM 25, № 171, ].
1504 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
12 грудня 1504 р. король Олександр у Кракові виставив привілей для князя Василя (початок документа з повним іменем обдарованого втрачено). Першим із 3 свідків там зазначений «маршалок дворный, наместник мерецкий и утенский, княз Михаил Лвович Глинский» [LM 5, № 154, p. 269].
1504 р. Пожалування Василю Львовичу Глинському
Наступного дня, 13 грудня 1504 р. король і великий князь Олександр у Кракові виставив привілей для князя Василя Львовича Глинського [LM 5, № 155, p. 270].
З огляду на вірну службу «подстолего нашого, наместника василишского, князя Василя Лвовича Глинского», яку він показав ще королям Казимиру та Ольбрахту, «пожаловали есмо его, дали ему двор наш в Слонимском повете, на имя Лососиную». Перед тим цей двір був наданий князю Михайлу Борисовичу Тверському, який придбав поруч села Белавичі та Гощов – тепер і ці села переходять до В. Л. Глинського. Пожалування надане «князю Василю Лвовичу и его княгини, и их детем, и напотом будучым их счадком» (як то постійно пишеться в таких привілеях).
Першим із 3 свідків у цьому документі названий «маршалок дворный, наместник мерецкий и утенский Михаил Лвович Глинский».
Лососин () – маленьке село у Пружанському районі Берестейської області Білорусії, у 44 км на південний захід від Слоніма. Поруч знаходяться Белавичі () – село Івацевицького району тієї ж області, у 43 км на південь від Слоніма і в 17 км на схід від Лососина. Трохи далі, у 7 км на схід від Белавич, знаходиться містечко Гощево ().
Ці три поселення утворюють досить компактну групу.
Служба В. Л. Глинського при Казимирі уже була відзначена пожалуваннями грошей та сукна в 1486, 1488 роках. А от коли В. Л. Глинський устиг послужити Яну-Ольбрахту?
1504 р. Згадка про Михайла Львовича Глинського
15 грудня 1504 р. король Олександр у Гродні виставив привілей для пана Федка Гавриловича Мелешковича.
При том были:
княз Войтех, бискуп Виленский;
а кн[я]зь Мартин, бискуп жомоитский;
а воевода виленъский, канцлер наш, пан Миколай Радивилович;
воевода троцкий пан Миколай Миколаевич [Радзівіл];
маршалок земский, староста городенский, пан Ян Юревич [Заберезинский];
а воевода полоцкий пан Станислав Глебович;
а гетман, наместник василишский, пан Станислав Петрович [Кишка];
маршалок дворный, наместник белский и утенский, кн[я]зь Михайло Львович Глинский, и иные Панове Рада [LM 6, № 536, p. 316 – 318].
Як бачимо, «наш» М. Л. Глинський обміняв титул «намісника мерецького» на титул «намісника більського» – у . Але далі він ще 1.5 місяці згадувався як намісник мерецький.
1504 р. Доручення Михайлу Львовичу Глинському
24 грудня 1504 р.
Княз Михайло, маршалок, а Ивашко Сопега, а Ивашко подскарбий взяли личбу в мытника луцкого и берестейского, в Лерина Гериша с обеюх мыт на тые минулые два годы [LM 5, № 180, p. 293 = LM 6, № 414, p. 252; документ вписаний до метрики двічі].
1504 р. Згадка про князя Василя
У листі короля і великого князя Олександра до Менглі-Гірея (1504 р.) в числі різних справ згадано, що «злые люди козаки на перевозе лихое дело вчынили, послов и купъцов розогнали, и скарбы, и товары ихъ побрали». Олександр наказав
воеводе киевъскому, князю Дмитрею, и наместнику черкасъкому, князю Василью, абы они останокъ тых лихих людей головами доставили и товары в них поотобрали, и тым купцом поотдавали, чыи были, а самих шыями сказнили [LM 5, № 122, p. 224 = LM 6, № 70, p. 92; документ вписаний до метрики двічі].
Трохи пізнішу (але того ж 1504 р.) згадку про цю справу містить лист Олександра до царевича Магмет-султана (сина Менглі-Гірея), переданий із князем Глібом Пронським:
[Менглі-Гірей] всказал до нас, абыхмо князю Дмитрею и князю Василю черкаскому приказали о том деле пилность великую мети, тых козаков доставши за таковым их выступ карати а товари купъцом их поотдавати [LM 6, № 76, p. 96].