Аналіз переліку

Микола Жарких

Що ж дає порівняльна таблиця для розуміння походження і методу формування переліку патріархів у ВС?

Потенційні джерела

Перше, на що слід звернути увагу – це граничні імена переліку ВС. Починається він з Митрофана (Пт-26), тобто з першого реального архієпископа Константинополя (патріархами вони почали зватись від 687 р., від Павла 3-го (Пт-77), але наші переліки на цей нюанс титулатури уваги не звертають). Всі раніші «патріархи» (Пт-1 – Пт-25) навіть у довідниках іменуються не патріархами, а «єпископами візантійськими» (мабуть, переважно міфічними), доданими заради ідеї «апостольської спадковості» патріаршого священства. Автор ВС, як бачимо, був байдужим до цієї міфічної «спадковості».

Перелік Левенклау попереджено приміткою, що згідно інших джерел, патріархів константинопольських почали призначати лише з часу імператора Костянтина Великого. Укладач ВС, мабуть, сприйняв цю зауваження, почавши свій перелік з Митрофана.

Закінчується перелік ВС на імені Кирила Лукариса (Пт-224), і на цьому ж імені закінчується перелік у «Палінодії». Природно припустити, що саме «Палінодія» і була джерелом для ВС.

Читання «Палінодії» з провідним ліхтарем, яким є книга В. Завитневича [Завитневич В. З. “Палинодия” Захария Копыстенского и её место в истории западнорусской полемики 16 – 17 вв. – Варшава : 1883 г.], показало, що Копистенський у питанні патріархів посилався на дві книги – «Костянтина Арменопула» та «Феодосія Зигомалу» (цю останню книгу він називав також «Туркогреція»).

«Костянтин Арменопул» Копистенського – це названа вище книга «Ius Graeco-Romanum» (1596 р.) Й. Левенклау та М. Фрехера. По суті це – збірник статей, перша стаття в якому – «Epitome iuris canonici Graecorum» – справді належить Арменопулу:

Перших архієпископів Константинопольських а патріархів вселенських, почавши від св. Андрія апостола, котрий найпершим Константинопольської церкви патріархом був, маєш каталог в книзі 4 Арменопула, аркуш 296, а ті, котрі після опанування Константинополя турками сиділи на столиці Константинопольській – з книги Феодосія Зигомаля написаний [Пал, стб. 1049].

А того року Сергій сидів на столиці патріаршій. Про те читай у «Хронології» Маргварда, а в Бароніушу року 999 [стб. 1008].

Михаїл Окситес патріарх, полюбивши собі життя безмолвне, добровільно з патріархії зійшов і пішов до свого монастиря […] Читай Никиту Хоніата в книзі 2, й Арменопула в «Каталозі патріархів», книга 4, лист 302 [стб. 1013].

«Turcograeciae libri octo» (1584 р.) також є збірником статей. Перша книга (p. 1 – 104) присвячена політичній історії. В цій книзі надруковано лист Феодосія Зигомали «De Constantinopoleos obsidionibus et Turcica expugnatione» (1581, p. 73 – 98). Далі йдуть примітки Крауса до цього листа (p. 99 – 104).

Друга книга (p. 105 – 212) присвячена церковній історії. Вона написана Мануїлом Малаксусом в 1577 р., складається з 25 глав, кожна з яких присвячена окремому патріарху.

Таким чином, ми бачимо, що Копистенський називав свої джерела за іменем автора першої статті у книзі.

Особливості тексту ВС

Які ж особливості має ВС у порівнянні з виявленими нами потенційними джерелами?

Перше, що тут треба відзначити – ВС скрізь послідовно ігнорує повторні каденції патріархів, згадуючи їх тільки в позиціях їх перших каденцій (Пт-62, Пт-69 і далі скрізь). Я думаю, що автор ВС складав перелік імен для поминання, а не для історії церкви. В такому разі повторні згадки тих самих імен справді не потрібні.

Далі на початку абзаців я буду ставити позначення [ВС] – для індивідуальних особливостей ВС, [ПЛ → ВС] – для позначення потенційного запозичення з ПЛ, і т.д.

[ВС] У ВС пропущені Євсевій (Пт-29) та Демофіл (Пт-36), атестовані в ПЛ аріанами. Мабуть, з цієї ж причини пропущено і Македонія (Пт-31), який теж був аріанином, хоче це в ПЛ не зазначено. Всі ці три патріархи присутні також в ПД.

[ПЛ → ВС] Євдоксій (Пт-34) зазначений в ПД, але його немає у ПЛ та у ВС.

[ВС] Несторій (Пт-45) зазначений в ПЛ та ПД, але пропущений в ВС – мабуть, як засновник єресі несторіанства. Його єресь не відзначена в наших потенційних джерелах, але була мабуть добре відома.

[ПЛ → ВС (2)] Анатолій (Пт-49) та Генадій (Пт-50), зазначені в ПЛ у правильній послідовності, в ПД помінялись місцями. У ВС вони подані так, як у ПЛ, не у ПД. Те саме стосується також пари Іоан (Пт-63) та Киріак (Пт-64).

[ВС] Акакій (Пт-51), Фравіта (Пт-52) зазначені в ПЛ та ПД, але пропущені в ВС.

[ВС] Сергій (Пт-66), Пір (Пт-67) зазначені в ПЛ, ТФ та ПД, але пропущені в ВС.

[ПЛ → ВС] Федір (Пт-74) та Георгій (Пт-75) подані у правильній послідовності в ТФ та ПД, а у зворотній – в ПЛ та ВС.

[ПД не ВС] Павло (Пт-77) зазначений у ПЛ, ТФ та ВС, а пропущений в ПД.

[ПД не ВС] Кір (Пт-79) зазначений у ПЛ, ТФ та ВС, а названий Кирилом в ПД.

[ПЛ → ВС] Герман (Пт-81) названий Великим у ПЛ та ВС; у ТФ він – Сповідник, у ПД – без означення .

[ПД → ВС] Феодот (Пт-88) названий так у ПЛ, тоді як у ПД та ВС – Федір (ну, власне, Феодор).

[ВС] Трифон (Пт-102) названий так в ПЛ, ТФ, ПД, у ВС – Нифон.

[ПЛ → ВС] Неофіт (Пт-124) позначений в ПЛ та ВС, а пропущений у ТФ та ПД.

[ТФ не ВС (2)] Феодосій (Пт-129) та Никита (Пт-131) позначені в ПТ, ПД та ВС, а пропущені у ТФ.

[ПД не ВС] Георгій Ксіфілін (Пт-134) названий так в ПЛ, ТФ, ВС, а в ПД – Іоан Ксіфілін (мабуть, описка).

[ТФ не ВС] Фома Венеціанець позначений в ТФ, а пропущений у ПЛ, ПД, ВС.

[ТФ не ВС (2)] Федір (Пт-137) та Максим (Пт-138) позначені в ПТ, ПД та ВС, а пропущені у ТФ.

[ПЛ → ВС] Герман (Пт-140) пропущений в ПЛ та ВС, а позначений у ТФ та ПД.

[ПД не ВС] Мануїл (Пт-142) позначений в ПД, а пропущений в ПЛ, ТФ, ВС.

[ТФ не ВС] Арсеній (Пт-143) позначений в ПЛ, ПД, ВС, а пропущений у ТФ.

[ТФ не ВС] Никифор Влемід позначений в ТФ, а пропущений у ПЛ, ПД, ВС.

[ПД → ВС] Григорій (Пт-150) позначений в ПД та ВС, в ТФ – Георгій.

[ТФ не ВС] Іоан (Пт-155), Герасим (Пт-156) та Іоан (Пт-158) позначені в ТФ, а пропущені у ВС.

[ВС] Георгій (після Пт-157) позначений тільки у ВС.

[ВС] Ісідор (Пт-159) позначений тільки у ВС.

[ВС] Далі у ВС йде явна лакуна (від Пт-160 до Пт-178), котра захоплює кінець переліку ТФ та початок переліків у ТГ та Пал. Я думаю, тут ми маємо механічну втрату тексту в протографі, з якого переписувався ВС.

[ПД не ВС] Зазначені в ПД Софроній (Пт-178), Симеон, Рафаїл Діонісій, Рафаїл (Пт-186) – всі пропущені у ВС.

[ВС] На місці другої каденції Симеона (Пт-185), зазначеної у ТГ та Пал, у ВС стоїть Марко.

[ВС] Феолепт (Пт-198), позначений у ТГ, Пал, ПД, у ВС названий Феопемптом.

[ВС] На місці Іоаникія (Пт-200), позначеного у ТГ та Пал, а пропущеного у ПД, – у ВС поставлено Флоріана.

[ПД → ВС] Пахомій (Пт-208) та Феолепт (Пт-209) позначені в ПД та ВС, а в Пал їх немає.

Збираючи всі розставлені вище плюси та мінуси особливих читань ВС, можна зробити наступні підрахунки: у ВС ми маємо 7 особливих читань ПЛ, і немає жодного випадку, коли б ВС відходив від ПЛ; у ВС ми маємо 7 випадків, коли він відходить від ТФ, а немає жодної особливості ТФ, відбитої у ВС; ВС не має ніяких особливостей проти ТГ та Пал; у ВС ми маємо 4 записи, які однакові з ПД, а 9 записів, котрі розходяться з ПД.

Структура переліку ВС

Перелік константинопольських патріархів у ВС складається з наступних 4 частин:

1, для періоду 306 – 1275 рр. (Пт-26 – Пт-147) використано ПЛ;

2, для продовження за період 1275 – 1334 рр. (Пт-148 – Пт-157) використано ТФ; імовірно, це джерело було використано до кінця, але в тексті ВС далі йде лакуна за 1350 – 1462 рр.

3, для періоду 1462 – 1579 рр. (Пт-178 – Пт-205) використано ТГ.

4, для дальшого періоду 1584 – 1622 рр. використано якесь невідоме мені джерело. Можна припустити, що останні імена були внесені на підставі поточної інформації, яка була в монастирі.

Питання, чи було використано книгу псевдо-Дорофей 1631 р. і коли до київського переліку потрапили Пахомій та Феолепт (ПТ-208, 209), зазначені в ПД, а не подані в інших джерелах, доводиться залишити відкритим. Головний аргумент проти пізнішого від 1622 року доопрацювання переліку – це відсутність у ньому імен патріархів після 1622 р.

Із особливостей змісту київського переліку можна вказати на пропуск імен патріархів-єретиків (аріан і несторіанина); але ми бачимо в ньому патріархів-монофелітів (Павло, Пт-68; Петро, Пт-70), а також усіх патріархів доби іконоборства.

На цьому місці треба зазначити, що в «Чині православія», котрий відбувається у першу неділю великого поста, виголошується анафема на іконоборців (наприклад, в тексті цього чину із синодика московського Успенського собору рубежа 16 – 17 ст. [Древняя российская вивлиофика (1-е изд.), Спб., 1775 г., ч. 8, ]; нижче я розповім про цей синодик докладніше). Здається, укладач ВС не знав, хто із зазначених патріархів – іконоборці, і взагалі ніякого сліду використання «Чину православія» у ВС немає, хоча якраз при поминанні патріархів і була для цього добра нагода.

Ми не можемо судити про ставлення укладача переліку до патріархів-уніатів, тому що на час їх правління припадає єдина у ВС велика лакуна (2 пол. 14 – 1 пол. 15 ст.). У переліку немає перестановок та вигаданих імен.

Хронологія переліків патріархів

Скорочення: ПЛ – перелік Левенклау; ТФ – таблиця Фрехера; ТГ – перелік Мануеля Малаксуса (Турко-Греція); ПЗК – гіпотетичний перелік Захарія Копистенського; Пал – перелік у «Палінодії» Захарія Копистенського; ВС – Введенський синодик

Я думаю, що цей перелік склав Захарій Копистенський під час роботи над «Палінодією», тобто в 1621 – 1622 роках. Він був доведений до правлячого на той час Кирила Лукариса, про що є пряма згадка в тексті «Палінодії» (стб. 1070, як вище). Цей перелік не був включений у текст Палінодії в повному обсязі, а тільки в заключних частинах (3 і 4) – можливо, з огляду на дуже великий обсяг трактату.

Наявний у ВС перелік патріархів переписаний писарем-копіїстом, який не міг заповнити велику лакуну (1350 – 1462 роки), хоча книги, якими користувався Копистенський, були, я думаю, в монастирі. Також цей копіїст не додав жодного імені за період 1622 – 1654 років, навіть імені правлячого на той час патріарха.

Слід визнати, що знайомство з європейською ренесансною наукою кардинально поліпшило справу історичної пам’яті православних українців. Якщо в Печерському синодику кінця 15 ст. печерські ченці змогли пригадати ледве 3 (трьох!) патріархів – Ніла (Пт-165), Фотія (Пт-93) та Іоанна (неясно, котрого) – то тепер вони могли виказатись імпозантним переліком на 133 імені, починаючи від 4-го століття.

«Зачапка з мудрим латинником в диспутацію» привела до того, що «глупа Русь» почала учитись!

Софійський синодик

Синодик Київського Софійського собору, складений бл. 1765 р., в частині константинопольських патріархів показує тісну залежність від ВС. Починається він з Николая Хризоверга (Пт-107), за якого була охрещена Русь.

СофС повторює такі характерні особливості ВС, як іменування Феолепта (Пт-198) Феопемптом, помилку з Флоріаном (після Пт-201).

Невеликі перестановки в СофС можна вважати помилками писаря. Так, у ВС маємо послідовність Арсеній (Пт-143) – Никифор (Пт-144) – Герман (Пт-146), а у СофС Никифор – Герман – Арсеній. Писар, мабуть, випадково пропустив Арсенія і помітив помилку, написавши два наступних імені. Щоб не псувати роботу, він просто дописав Арсенія після них. Так само можна пояснити і перестановку Іоасафа (Пт-178) та Марка (Пт-182).

Характерною особливістю СофС є спроба заповнення лакуни ВС за 2 пол. 14 – 1 пол. 15 ст., що свідчить про повторне звернення укладача СофС до якихось інших джерел, наразі мені не відомих. Ці доповнення не завжди випадали щасливо – у СофС ми бачимо немалу кількість імен, котрих нема в сучасних довідниках. Можна думати, що в ході подальших студій ці вигадані імена чітко вкажуть додаткові джерела СофС.