Мужеч

Микола Жарких

Назва Мужеч уперше зустрічається в СГС (1432 р.), далі – у привілеї великого князя литовського Олександра для 4 київських бояр, виставленому 19 березня 1497 р. [LM 6, № 220, s. 156] і далі – в ярлику 1507 р.

Далі в Путивльській оброчній книзі 1628 – 1629 рр. згадано Мужецьку волость

на Пслі, Псельці, Обояні, Солові (Солотинці), Івниці (Івні), Піні, Бобровиці (Боброві), Ворожбі, Білиці, Рибниці (Рибинці), Кам’янці, тобто охоплювала територію між сучасними Суджею та Обоянню [Русина О. – Записки Наукового товариства ім. Шевченка, 1996 р., т. 231, с. 377].

До річки Пселець наші енциклопедії ще не дійшли (включаючи спеціалізовану «Курскую энциклопедию»). Натомість карта Google знає цілих дві річки такої назви. Першу будемо умовно називати Пселець-Східний. Вона має виток у с. Пристенського району Курської області (це та сама область, звідки пушкіністи запускають Шахеди по Україні), тече загалом на захід і впадає у Псел з правого боку проти д. Обоянського району тієї ж області.

Річка Пселець-Західний показана на карті як західний рукав річки , який відділяється від неї в с. Беловского району Курської області, тече на північ і через 3 км впадає у Псел з лівого боку проти с. того ж району.

Річки Обоянь наука не знає, є маленька річка Обоянка, котра має виток у с. , тече на південь і через 8 км впадає у Псел з правого боку у м. Курської області.

Річка Солотина має виток між селами та Івнянського району Білгородської області, тече на північ і через 24 км впадає у Псел біля с. Обоянського району.

Річка Івня має виток у смт Білгородської області, тече на північний захід і через 13 км впадає у Псел біля с. Івнянського району.

Уже згадана річка Піна () має виток біля уже згаданого села Верхопенье, тече на південь, дале повертає на захід і на північ і через 48 км впадає у Псел трохи на схід від згаданого с. Гочево.

Річка Бобрава (Боброва) має виток біля с. Ракитянського району Білгородської області, тече на північ і через 28 км впадає у Псел біля с. Беловського району Курської області.

Річка Ворожба має виток біля с. Большесолдатського району Курської області, тече на південь і через 22 км впадає у Псел двома рукавами проти с. Беловського району Курської області. Оцю Ворожбу-Курську слід відрізняти від одноіменної річки в Лебединському районі Сумської області.

Річка Белица має виток біля д. Большесолдатського району, тече на південний захід і через 16 км впадає у Псел в с. Беловського району.

Річка Рыбинка має виток у с. Большесолдатського району, тече на південь і через 24 км впадає у Псел трохи на схід від с. Гочево.

Нарешті, річка Кам’янка має виток біля хутора Обоянського району, тече на південь і через 16 км впадає у Псел проти с. Череново.

(Для пошуку цих річок був корисним довідник: Ященко А. И. . – «Проблемы ономастики», Вологда, 1974 г., с. 4 – 118.)

Названі О. Русиною річки утворюють великий неправильний шестикутник на верхній течії Псла з периметром 208 км і площею 2800 кв. км. Найбільший розмір його в напрямку північ – південь – 50 км, в напрямку схід – захід – 76 км. Навіть при скромнішому підрахунку волость простягалася уздовж Псла від гирла Псельця до гирла Ворожби на 58 км (по прямій), і якщо відвести їй по 15 км по обидва боки Псла, вийде площа 1740 кв. км. Площа сучасного Люксембурга – 2586 кв. км, тобто з цієї волості можна було би утворити порядне герцогство.

Картосхема виглядає так:

(Можливо, цю картосхему зручніше переглядати в окремому вікні: . Вимикайте непотрібні шари, щоб увиразнити потрібне.)

Дмитро Чурсін запропонував зв’язати назву Мужеч із археологічним комплексом біля згаданого вище села Гочево [Чурсин Д. «» и её волости по данным исторических источников. – История. Общество. Политика. 2021 г., № 2 (18), с. 97 – 99]. За його підрахунком, площа волості виноситься на 4100 кв. км, тобто півтора Люксембурги. Назву він пояснює як похідну від особового імені Мужец / Мужек із присвійним суфіксом -jь, і вказав ряд осіб із прізвищем Мужецький у Путивлі в кін. 16 – 1 пол. 17 ст.

В тому самому 2021 році була опублікована інша стаття на цю ж тему [Бабин И. П., Озеров М. М. к разгадке тайны Гочевского городища (о чём рассказали архивные находки). – События и люди в документах курских архивов (Курск), 2021 г., вып. 20, с. 6 – 14]. У статті ще раз проаналізовано вказівки оброчної книги 1628 – 1629 рр. і накреслена картосхема волості.

з археологічних даних: Гочевський комплекс складається із двох городищ, посада та двох могильників. Час його функціонування – від кінця 10 до 12 ст. Городище «Царський дворець» згідно досліджень останнього часу функціонувало в 2 пол. 14 – 15 ст., але мені не ясно, чи існують археологічні підстави для такого датування, чи дослідники датують пам’ятку на підставі своїх уявлень про історичний розвиток території (як то переважно у нас практикується).

В ярликах маємо такі варіанти назви: Мужеч (1507, 1532 рр.), Мужень (1513 р.), Мужець (1514 р.), Мужоч (1517 р.), Мужач (1520 р.), Можеч (1535, 1541 рр.). У пізніших ярликах цієї назви нема, так само як і в ярлику 1539 р. З деяким зусиллям можна побачити цю назву у слові Midzass (1461 р.), а якщо так – то належить притягнути і Barzass (1472 р.) – геть не подібний до Мужеча, але подібний до Midzass.

Отже, на 8 безспірних згадок маємо 6 варіантів написання, які вкладаються у шаблон М(у|о)ж(а|е|о)(ч|ц|н)ь? (нагадаю ще раз – ? означає необов’язковість попередньої літери). Пошук по ГРАК-у за шаблоном

[word="М(у|о)ж(а|е|о)(ч|ц|н)ь?"]

дав тільки 40 відповідників, з яких більша частина стосується містечка Мужен на півдні Франції. Топонімів з основою Муж- в Україні – всього три, а з основою Мож- – тільки два, тобто ця основа непродуктивна.

Із закінченнями назв ситуація в Україні така (на жаль, не знаю простого способу підрахувати число топонімів по областях Росії чи Білорусії):

Отже, -ець – це продуктивний формант, -ень та -ач – можливо, мало продуктивні форманти (такі назви здаються мені непрозорими, наприклад Бахмач / Обертень, Цурень, Яжберень).

Назви на -еч / -оч дуже рідкісні і непрозорі (Бреч, Купеч, Любеч, Мамеч / Вересоч, Домолоч, Жабоч).

Що дає ця таблиця для мужече-знавства? Оскільки складнішому написанню треба віддавати перевагу перед простішим, первісною формою назви слід визнати Мужеч, а варіанти Мужач / Мужень / Мужець слід вважати спробами адаптації незручної назви до більш поширених топонімічних моделей.

Другий висновок чисто негативний: походження назви Мужеч неясне, можливо навіть, що вона – не слов’янська.

Також цілком не зрозуміло, який саме географічний об’єкт був так названий. Нізвідки не видно, щоби це була назва населеного пункту, тим більше – міста.