Немир

Микола Жарких

Син немирського сотника Якова був свідком надання Б. Ф. Глинського у 1500 р. (як вище).

Далі в 1571 р. було записано, що станиці з Путивля мали їхати на південь

на верх Олешенки Сорочинские, да на низ Олешенкою в праворотья; да на Кубенскую могилу в Немири, да Ворскл перелезти на усть Буймира [Беляев И. Д. на польской Украине Московского государства до царя Алексея Михайловича. – М.: 1846 г., источники, с. 18].

Одна з двох річок Олешня, відомих нині – (Псельська) має виток біля с. Сумського району і впадає у Псел трохи вище міста Суми; вона, здається, знаходиться на схід від дороги, окресленої в описі 1571 р.

Місце переправи через Ворсклу я припускаю при гирлі сучасної р. Боромля (як пояснено вище).

Оскільки опис дороги йде з півночі на південь, Кубенська могила і урочище (?) Немира мали би знаходитись десь на північ від Ворскли, між Пслом та Ворсклою.

Пряма лінія від Путивля до гирла Боромлі (довжиною 130 км) перетинає Псел між селами та Лебединського району, а далі проходить попри село Тростянецького району. В цьому селі починається маленька річка , яка тече на схід і впадає у Боромлю біля с. Тростянецького району. Оце, я думаю, була Олешенка Сорочинська. Від Олексина дорога мала би йти 13 км на південь уздовж Боромлі до її гирла. І десь тут, довкола сучасного міста Тростянець, мала би бути Кубенська могила.

Однак Філарет в документі 1689 року знайшов згадку, що межова лінія земель цього села йшла вгору по р. Ворскла до Немеровського городища і до гирла Царева Колодязя риботинської та буймеровської дач [Историко-статистическое описание Харьковской епархии, т. 3, розділ «»]. Тут згадано села Риботень і Буймерівка, які лежать одне проти одного на правому і лівому берегах Ворскли в 4..5 км вище від Журавного. А Царів Колодязь що? Хіба би це була маленька сучасна річка , яка впадає у Ворсклу з лівого боку між Буймерівкою та Журавним. Від Тростянця до цього місця – 27 км.

Далі в Путивльській оброчній книзі 1628 – 1629 рр. згадано Немирську волость, яка «локалізована у поріччі Ворскли, Охтирки та Олешні» [Русина О. – Записки Наукового товариства ім. Шевченка, 1996 р., т. 231, с. 374].

Річка має виток біля с. Охтирського району, тече на захід і через 20 км впадає у Ворсклу трохи на захід від міста .

Річка (Ворсклянська) має виток біля с. Тростянецького району Сумської області, тече на південний схід і через 20 км впадає у Ворсклу проти с. на північ від Охтирки. В оброчній книзі йдеться саме про цю Олешню.

Відповідно до вказівок оброчної книги на картосхемі в статті О. Русиної Немирська волость показана довкола сучасної Охтирки, упритул до розташованої трохи вище Лосицької волості.

Картосхема виглядає так:

(Можливо, цю картосхему зручніше переглядати в окремому вікні: .)

Соломонове рішення запропонував Є. Осадчий [Осадчий Є. М. Літописні міста Південної Сіверщини. – Харків: 2023 р., с. 154, 162, 163 + картосхема на с. 162]. Нагадаю, що згідно його міркувань городище біля с. Журавне – це Лосичі. І от на картосхемі волость підписана як Немирська, а не Лосицька; на с. 164 Є. О. згадує про «зміну назви волості». Недолік такого рішення полягає в тому, що в оброчній книзі Лосицька і Немирська волості згадуються одночасно, як два об’єкти рівного рангу.

Але наявних нині даних справді не достатньо, щоби виразно відмежувати Немирську волость від Лосицької.

У ярликах маємо написання Tusiknemer horod = Tusik + Nemer (1472), Немир (1507, 1513), Немер (1514), Немиров (1517, 1520, 1532), Мемижа (1535), Мемижи (1541). Далі ця назва з ярликів зникає.

Точний відповідник – село – відоме у Рожищенському районі Волинської області.

Здається, перекладач ярликів 1517 – 1532 рр. побачив тут якийсь Немирів (мабуть у Вінницькій області, але є така сама назва і у Львівській області, а також 4 поселення у сучасній Польщі).

Форма Мемиж(а|и) здається зіпсованою, цієї назви не розумів ані кримський писар, ані литовський перекладач.

Особове ім’я Немира було досить поширеним у ВКЛ. У 3-й книзі записів згадані три Немири і ще сім Немировичів. У 4-й книзі згадані три Немири, ще три Немирки і не менше семи Немировичів (мабуть, частина з них – ті самі, що згадані у 3-й книзі).

Але чому волость отримала назву Немирська, а не Немирівська чи Немирина – я здогадатись не можу. Це мабуть справа філологів.

Д. Колодзейчик у своєму виданні ярликів двічі торкнувся Немира.

1, в коментарі до ярлика 1472 р. (та наступних) зазначено, що цю назву не можна ототожнити, мабуть вона знаходилась на нижньому Поділлі [«Tošyčy, Nemyr, Mušač, Xodorov – the last four settlements could not be identified, but they were apparently situated in lower Podolia, between the Boh and Dniester rivers, along with other localities listed in the same paragraph» – D. K., p. 543, 563, 639, 648, 687, 708, 726].

2, в коментарі до ярлика 1517 р. запропоновано поправку до тексту: «Немиров с Угромской тьмой», а ця тьма не локалізована [«Perhaps it should read “Nemyrov with the tümen of Uhrom;” the tümen of Uhrom, which could not be localized» – D. K., p. 638]

В ярликах після Немира (71) справді часто йде Угромская / Охромова тьма (72); в ярлику 1517 р. стоїть: «Немиров со тмою», а Охрома пропущена, мабуть, випадково, і треба поправити: «Немиров [, Охрома] со тмою» – як у ярлику 1532 р. Але виводити з цього належність Немира до цієї тьми не можна.