Хотин
Микола Жарких
У США продовжується титанічна битва пігмеїв за надання чи ненадання допомоги Україні на 2024 рік. Всі вже вивчили в загальних рисах етапи бюджетної процедури в США.
З одного боку, я добре пам’ятаю, що ці бюджетні суперечки подекуди приводили аж до зупинки фінансування державного апарату США (там навіть спеціальна слово для цього вигадали – shutdown), але раніше вони не стосувались України і не оплачувались кров’ю та життями наших воїнів.
З другого боку, я знаю про величезну політичну інерцію, нагромаджену тими ж США, і думаю, що республіканці, котрі гальмують надання допомоги, просто хочуть і собі заробити політичний капітал на цьому питанні.
Для мене важливо не збожеволіти від таких новин (19 грудня 2023 р. о 8:00).
Назва Хотин відносно прозора і відносно поширена. Для неї маємо такі можливості розміщення:
(1) – село у сучасній Словаччині, біля Дунаю;
(2) у Чернівецькій області на Дністрі;
(3) у Радивилівському районі Рівненської області біля річки Пляшівка;
(4) у Березнівському районі Рівненської області на Случі;
(5) у Рівненському районі Рівненської області на Горині;
(6) у Сумському районі й області на Олешні;
(7) Калуського району Івано-Франківської області (від 1972 р. – в складі м. Калуш) на Лімниці;
(8) у Сяноцькому повіті Підкарпатського воєводства (Польща);
(9) у повіті Марамуреш (Румунія), біля р. Мара;
(10) в Ізяславському районі Хмельницької області на річці Устя.
(11) – знищена гітлерівськими цивілізаторами деревня у Логойському районі Мінської області Білорусії (українське о в білоруській мові часто звучить як а).
Картосхема розміщення цих топонімів виглядає так:
(Можливо, цю картосхему зручніше переглядати в окремому вікні: .)
Із картосхеми видно, що 70 % назв розміщені на території сучасної України, і на схід від Дніпра знаходиться тільки один Хотінь (сумський).
Для чого я все це збираю? Коли йдеться про маловідому назву – важливо розглянути всі можливі варіанти, не обмежуючи себе наперед якимось одним.
Запис в СРГ подає, що Хотень знаходився на Сулі (там згадано також і Хотин на Дністрі).
Оскільки Сула тече на схід від Дніпра, то з усіх повищих назв Хотень СРГ може відповідати тільки сучасному Хотіню (сумському). Цей останній стоїть на річці Олешня, у 33 км на північний схід від витоку Сули (с. ). Річка Олешня впадає у Псел трохи вище від Сум; найменша віддаль від Хотіня до Псла – всього 13 км, що значно ближче, ніж до Сули. І будь-що-будь Хотінь знаходиться в басейні Псла, не Сули. Така ціна прив’язкам елементів СРГ до річок (ну, це якщо вважати Хотень СРГ за сучасний Хотінь!).
В ярликах ця назва з’являється в 1507 р. як Хотел (33) і далі повторюється із незначними варіаціями: Хотин (1513, 1514, 1552), Хотен / Хотень / Choten (1517, 1520, 1532, 1535, 1539, 1541, 1560, 1574). Отже, вона згадана в усіх ярликах, окрім двох найраніших. Місце її в переліку стабільне – між Синячем (21а) та Лосичами (22а); тільки в ярлику 1560 р. Хотин уміщено одразу після Лосичів.
Окрім згаданих вище документів 1487 та 1500 р., Хотинська волость відома і в московських документах 17 ст.
А що собі думають дослідники?
О. Русина присвятила Хотинській волості одне речення; з картосхеми в її статті видно, що в на її думку Хотинська волость мала центром таки Хотінь № 6 і тягнулась від нього на південний схід, так що захоплювала частину течії Псла вище від Сум [Русина О. – Записки Наукового товариства ім. Шевченка, 1996 р., т. 231, с. 369].
Євген Осадчий (2022, 2023 рр.)
Осадчий Є. М., Дегтярьов С. І. . – Сумський історико-архівний журнал, 2022 р., № 18, с. 17 – 26.
Авторам не подобається Хотінь:
Розглянемо варіант розташування міста Хотень на території одноіменного села Сумської області. Для локалізації цього населеного пункту необхідно, щоб збіглося розташування Хотенської волості з даними археологічних досліджень [с. 19].
Аргументи їх такі:
1, Хотінь розташований у центрі Желвацької волості.
2. Сучасний Хотінь в документі 1703 р. має назву «криниця Хочун», яку автори вважають первісною.
3. Хотенська волость 17 ст. знаходилась на південь від Городецької волості, між Пслом і Хоролом.
4. «Археологічна розвідка на території та навколо села Хотінь не виявила там поселень чи городища часів Київської Русі» [с. 20].
Чи ці аргументи вистачальні?
1, одне невідоме пояснюється через інше, так само невідоме. За О. Русиною (як вище), Желвацька волость розташована на Пслі та Суджі вище від Хотинської, із орієнтиром – містом Суджа. Приблизно так думає Д. Чурсин [картосхема у статті: Чурсин Д.И. локализации городов Черниговской земли. – Историко-географический журнал, 2023 г., т. 2, № 2, с. 20].
2. У книзі архієпископа Філарета згадані «криниця Хочун» (1703 р.) та «слободы Хочуна» (1732 р.). [Историко-статистическое описание Харьковской епархии, т. 3, розділ «»]. Філарет вважав їх назвою Хотіня, але справа потребує основнішого вивчення.
3. Знову невідоме пояснюється через інше невідоме. За О. Русиною, Городецька волость знаходилась на Пслі нижче від Сум, орієнтир – сучасне місто Ворожба.
4. А чого саме такі пам’ятки мають бути? Автори самі поставили собі рамки – розглядати тільки такі пам’ятки і не розглядати інакших.
І от на підставі таких обмежень наші автори «абие устремишася единодушно» на визначену ними територію «Хотеньської волості» і… знаходять там
«кілька пам’яток археології, що існували у 12 – 13 ст. Усі вони розташовані компактною групою на правому березі річки Псел […] Два з них мають невелику площу […] Ці невеликі укріплення не відповідають критеріям літописного міста, тому виключаються зі списку претендентів» [с. 20, 21].
У грі залишаються городища у с. Книшин та погано збережене городище у Гадячі. Автори в дуже обережних виразах схиляються до Гадяча [с. 22, 23].
Ну, якщо знати, що саме шукати і де саме шукати – справді можна сподіватись знайти. Біда тільки в тому, що ми, читачі, нічого не знаємо ані про давньоруський корінь Хотина, ані про його статус города / замку. Тому й прив’язування назви до того чи іншого городища виглядає цілком довільним.
А маленька сенсація чекає на читача в зовсім іншому місці:
З середини 14 ст. Хотенська волость віддавалась на ріку користування житомирських боярам [с. 22].
Я був здивувався – що за «ріка користування»; але потім згадав про «потік свідомості» і зрозумів, що автори забули поставити пробіл: «на рік у користування».
А от дату – середина 14 ст. – похибкою друку пояснити не можна. Мені відомий такий документ з 1487 року, але на середину 14 ст. він не тягне. Сподіваюсь, що автори розуміють, що вони пишуть, і невдовзі опублікують невідомі документи 14 ст., з котрих вони зробили такий цікавий висновок.
В наступному, 2023 році Є. Осадчий знову звернувся до Хотина [Осадчий Є. М. Літописні міста Південної Сіверщини. – Харків: 2023 р. – 261 с. (розділ «Хотень» – с. 237 – 255]. Стаття увійшла в книгу в значно переробленому вигляді.
З’явились нові помилки, зокрема, спеціально в галузі ярлико-знавства:
Аналогічні документи датовані 1513 та 1514 рр. згадують місто Хотин, але у переліку міст Київської землі […] Надалі, у ярликах ханів Багадір-Гірея, Іслам-Гірея, Сагіб-Гірея, Алі Хачжі Гірея (1532, 1535, 1541, 1542 рр.) місто іменується Хотень [с. 238 – 239].
І от я, відставний фізик-теоретик, мушу пояснювати кандидату історичних наук елементарні речі:
1, ніякого «переліку міст Київської землі» в ярликах нема.
2, ніякого хана Алі Хаджі Гірея ніколи не існувало, він утворився із хана Сахіб-Гірея, котрий мав необережність надіслати свого посла на ім’я Алі Хаджі. А цей посол, за нашим автором, захопив владу і сам став ханом.
До числа покращень у розділі порівняно зі статтею 2022 року слід віднести вставку пробілу у фразі «на рік у користування житомирським боярам» [с. 249], а також картосхеми розглядуваних городищ і Хотенської волості в цілому. Інтрига з «документами 14 ст.» зберігається – автор «тримає паузу».
Найбільш істотним для хотино-знавства мені здається вказівка Є. Осадчого на Хочун як первісну назву Хотіня. Чи мав рацію архієпископ Філарет, прирівнявши ці дві назви?
Отже, на сьогодні не існує скільки-небудь переконливої гіпотези, котра примирила би всі наявні дані.
Ареал поширення назви простягається, як ми бачили вище, на 1300 км і охоплює значну частину території слов’янських мов. Думаю, назва походить від давнього слов’янського власного імені Хотимир, котра у повному вигляді збереглася в назві Тлумацького району Івано-Франківської області.
Думаю, що скороченою формою цього імені були імена Хот / Хота / Хотя, від яких утворено присвійні прикметники Хотин[ь] / Хотен[ь] / Хотян[ь], котрі стали географічними назвами (також у Києво-Святошинському районі та у Вишгородському району Київської обл.).
Знову, як у випадку із Бирином, можна або припускати, що назва волості була утворена прямо від назви особи, без посередництва у вигляді назви поселення; або подивитись на село Глухівського району Сумської області. Воно розташоване якраз у дуже вигідній для нас позиції – у 32 км на північний схід від Путивля, при витоку річки Лапуга і в 3 км від сучасного російського кордону (тому москалі можуть цілком зручно обстрілювати його зі своєї території просто з мінометів).
І назва Ходине – унікальна, більше такої назви ніде не видно. Тому, я думаю, не можна відкидати це село як кандидата на роль давнього Хотина.
Картосхема виглядає так:
(Можливо, цю картосхему зручніше переглядати в окремому вікні: . Вимикайте непотрібні шари, щоб увиразнити потрібне.)