Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Сокілець / Сокаль

Микола Жарких

Наші коментатори : «Європа має дякувати нам за захист з ранку до вечора, з вечора до ранку».

І Європа дякує, як уміє: у Польщі, Словаччині та Румунії блокують кордон з Україною, у Франції, а далі і в Болгарії звучать голоси за обмеження вивозу сільськогосподарської продукції з України, а вчора (28 січня 2024 р., у неділю), неначе по команді з Москви, та представники деяких політичних партій висунули териториальні претензії до України.

Хоча чому «неначе»? Не «неначе по команді», а таки просто по команді з Москви, не дивлячись на вихідний день! (понеділок, 29 січня 2024 р. о 7:45).

Ця назва (№ 26) утворює стійку пару зі Звенигородом (№ 27), котра простежується від 1472 до 1574 років. Також від 1507 до 1532 рр. простежується стійка трійка назв Брацлав – Сокаль – Звенигород.

Але сама назва № 26 дуже варіативна: Sokal / Сокал / Сокаль (1472, 1513, 1552, 1560, 1574), сокалскую тму (1507), Соколецкая тма (1514), Сокал со тмою (1517, 1535), Соколче со тмою (1532), Сокаль со тьмами (1541).

Перша група (5 назв) представлена незначними варіаціями назви Сокаль без згадки про тьму. Друга група із 6 назви містить згадки про тьму (в однині – 5) чи навіть тьми (у множині – 1), і тут тільки один варіант має точне подвоєння, а всього тут 5 різних варіантів написання.

Перекладачі першої групи упевнено бачили тут місто (районний центр Львівської області. Тут і далі, говорячи про райони в Україні, я скрізь маю на увазі районний поділ, який діяв до адміністративної реформи й укрупнення районів у 2020 році). В давнину воно входило до складу Белзького князівства, разом із ним дісталося мазовецьким князям (1388 – 1462), а далі з вигасанням цих князів їх володіння було перетворене на Белзьке воєводство Польщі, до якого входив і Сокаль. Місто було як на свій час досить велике і добре відоме. (Могло бути навіть так, що Звенигород в парі із Сокалем позначав сучасне село у Львівській області, а не місто у Черкаській області.)

Інша справа – може бути, що перекладачі тут піддалися ілюзорній ясності і побачили у скелеті с-к-л знайомий їм Сокаль.

Але цей скелет – дуже продуктивний у топоніміці завдяки топооснові сокіл / сокол: в одній тільки Україні можна нарахувати 62 таких назви практично в усіх областях. Також у Польщі маємо топонімів Sokołów не менше 17; в Білорусії маємо не менше 6 Соколівок (Сакалоўка); в Росії – не менше 37 назв Соколовка (тут я не рахував інших топонімів з основою сокіл-).

І на цьому не кінець: той самий скелет мають топоніми від основи скала / скеля. На тему скали маємо в Україні 5 назв, на тему скелі – 8 назв.

Отже, є з чого обирати.

В СГС ми маємо перелік подільських міст: Item in terra Podoliensi castra (Также в Подольской земле замки) Cirkassi (Черкассы), Zwinihrod (Звенигород), Sakolecz (Соколец) – і далі назви з «південної групи».

Тут можна думати про Сокілець на Бозі, відомий зі згадок 1391 – 1434 років – це сучасне с. Гайсинського району Вінницької області.

Далі можна думати, що з СГС (або скоріше з якогось прототипу СГС) ця назва потрапила в перелік ярликів, де її спочатку прийняли за Сокаль, а далі подекуди згадували разом із «тьмою». Однак ані Сокілець на Бозі, ані Сокаль в Галичині ніколи не були центрами повітів («тем» у ярликах).

Натомість на Збручі була центром Скальського повіту, досить добре відомого з документів 15 ст. [Крикун М. Г. Подільського воєводства в 15 – 16 ст. – Український археографічний щорічник, 1992 р., т. 1, с. 157 – 178].

Тому я думаю, що «Соколецька тьма» ярликів – це Скальський повіт Подільського воєводства Польщі. Хоча в 16 ст. цей повіт уже не згадується, в уряді ВКЛ на це не зважали і продовжували записувати його до проектів ярликів. Ну а кримські хани знали про ці повіти ще менше і затверджували ярлики, тим більше що дарували не своє.

Зрештою, із об’єктів «путивльської групи» ані один не існував у 16 ст., що нітрохи не перешкоджало їм продовжувати своє канцелярське паперове життя в ярликах.

Висновок: якщо і згадувався десь в ранніх ярликах Сокілець на Бозі, такий текст до нас не дійшов. Писарі тих текстів, які реально до нас дійшли, думали про Сокаль в Галичині та / або про Скалу-Подільську з її повітом («тьмою»).