Путивльська група
Микола Жарких
Сьогодні вночі народ-лаптеносець знову виринув зі свого гнилого болота і (за попередніми даними – балістичних). Я чув роботу нашої протиповітряної оборони десь близько 4:12, десь від 12 до 15 вибухів, але це було далеко від мене.
І , що в Бортничах від падіння уламків постраждали четверо осіб.
Поки війна особисто для мене обмежується звуками далеких вибухів – можу продовжувати (11 грудня 2023 р. о 7:50).
До об’єктів Путивльської групи у ярликах слід віднести два блоки назв: перший утворюють сам Путивль (19), Жолваж (18), Бирин (20), Синець (21), Хотин (33), Лосичі (22а), Хотмишль (23а), Ницяни (37); другий – Утешків (69), Городище (69-1), Тушин (70), Немир (71). Між цими групами окремо, ізольовано згадано Мужеч (45).
Але звідки видно, що ці назви утворюють групу? Для цього потрібно залучити дані інших джерел, котрі давали б нам поняття про розміщення мало відомих об’єктів.
Забігаючи далеко наперед, наведу назву писцової книги Путивльського повіту 1628 – 1629 років:
Подлинная писцовая книга государевых оброчных, поместных и монастырских бортных ухожьев и всяких угодий в волостях Желвацкой, Городецкой, Мужецкой, Биринской, Ницанской, Хотмышской, Тешковской, Печерской, Залуцкой, Лосицкой, Немирской, Клепецкой, Корельской, Хотенской, Синецкой и Ордынской письма и дозора Петра Ивановича Мусорского и подьячего Гаврилы Фёдорова [Російський державний архів давніх актів, ф. 1209, кн. 368. – Назва наведена за статтею: Чурсин Д.И. о локализации древнерусских городов Жолваж и Бирин. – Filo Ariadne, 2021 р., № 2, с. 32].
Як бачимо, із 12 назв із ярликів 11 мають більш-менш точні відповідники в назвах волостей біля Путивля. Виняток становить Тушин, записаний в ярликах між Утешковом та Немиром. Така системність співпадінь не може бути випадковою.
Деякі вказівки дає нам «Список руських городів»:
А на Суле Снепород, Съкнятин, Грошин, Чемесов, Утешков, Синеч, Кляпечь, Ромен, Ковыла, Ворона, Сал, Песьи кости, Хотень.
А на Пьсле Ничян, Городище, Лошици, Бирин, Жолважь, на Воръскле Хотмышль [СРГ].
Проблема із тлумаченням цих назв полягає в тому, що на сучасній ріці Псел стоїть добра сотня (або й більше) сіл, але серед них немає ані одного із зазначеного переліку. Як же так? Або Псел «Списку» – це якась інша ріка, не та, що ми зараз зовемо Пслом (нотую цю можливість, але вважаю її неймовірною); або – більш імовірно – «Список» не тримався якоїсь географічної послідовності, і назви у переліку не пов’язані з рікою.
Ця група назв потребує системного тлумачення, котре може підтвердити, а може і не підтвердити їх зв’язок із Пслом.
Пожалування 1487 року
Важливі для нашої теми пожалування житомирським боярам виставив король Казимир 4-й. Вони вписані в Литовську метрику під датою 2 квітня 1487 р.:
Макару Володъковичу волость Бирин на год после первых;
Юшъку Полъковичу волость Жолъвяж на год после первых;
Пану Сеньку Романовичу волость Хотень на сесь год;
Петрушъку Скипоревичу волость Утешъков на сесь год;
Владыце Попъковичу волость Жолвяж на год после первых;
Сеньку Жеребятичу волость Лопатин на сюю осен, на окуп с татар;
Вороне Ивашъку волость Хотень после первых [LM 4, № 16.1, s. 54].
Мені здається, що ці розпорядження король віддавав усно. Можна мати сумнів, що перелічені бояри були люди письменні, і до того ж витрачати дорогоцінний папір на тимчасову постанову, яка буде діяти тільки один рік, було не варто. Думаю, обширніших текстів цих надань не існувало, писар фіксував тільки суть наказу. Але потім ці накази були згруповані за принципом приналежності обдарованих до Житомира і (мабуть) близькості в часі – і в такому вигляді блок наказів був записаний до Метрики.
В цьому блоці маємо згадки про цілих чотири назви, які зустрічаються також у ярликах, де Жолваж (18а), Бирин (20а) та Хотин (33) утворюють стійку групу, а Утешків (69) записаний окремо, далеко від них.
Із такого групування назв випливає дуже прикрий для дослідника, але незаперечний факт: із близькості назв у переліках ніякою мірою не можна виводити їх географічну близькість. Якщо остання має місце, її треба довести окремо, не спираючись на групування у переліках.
Пожалування Казимира не дають нам вказівки – де знаходились згадані об’єкти і чим вони були. Мабуть, це були поселення, і бояри могли користуватись доходами з них упродовж одного року. Але це – тільки припущення. Важливо, що ці об’єкти знаходились на території Великого князівства Литовського, і то десь у південній його частині (судячи з того, що обдаровані були із Житомира).
Від Житомира до східно-волинської групи Хотинів (№ 4, 5, 10) – десь 175 км, до сумського (№ 6) – 440 км.
Лопатин із пожалування 1487 р. може відповідати селу Бахмацького району Чернігівської області (65 км на захід від Путивля). Цей пункт також можна вважати належним до Путивльського намісництва, в ярликах він не згаданий.
Надання 1500 року
1 лютого 1500 р. путивльський намісник князь Богдан Глинський зі своєю дружиною Марією та з дітьми надав своє село Гатне київському Микільському Пустинному монастирю. Тут серед свідків згадані:
сотник Хотинської волості Некраш Милкович;
сотник Меленської волості Гридя;
сотник Биринської волості Матвій Аборак;
сотника Немирського син Яків […] Писан во Млѣнѣ на Семи в лѣто 7008 […] [Акты, относящиеся к истории западной России. – Спб.: 1846 г., т. 1, № 178, с. 201 – 202].
Документ цінний тим, що називає кілька пунктів у Путивльському намісництві.
Назва Мелен[ь] / Млена, де був написаний документ, може стосуватись маленької річки (або Мельня). Її виток біля села знаходиться у 50 км на захід від Путивля. Вона впадає у Сейм у селі (55 км на захід від Путивля). Це село відповідає визначенню в грамоті – «на Сеймі».
Висновки
, гнило-солом’яні лапті вдарили вночі двома ракетами по центру Харкова, пошкодили готель і поранили 11 чоловік. Здається, тут вони мали якусь конкретну мету в тому готелі (11 січня 2024 р. о 8:35).
Підсумки проведених пошуків можна подати у вигляді наступної таблицi та картосхеми:
№ у переліку | Перша згадка | Остання згадка | Рання форма назви | Середня форма назви | Пізня форма назви | Центр волості (відносно упевнений / орієнтовний) |
18 | 1461 | 1574 | Zolwasz | Жолваж | Золваш | Миропілля |
19 | 1461 | 1574 | Budała | Путивль | Будула | Путивль |
20 | 1461 | 1574 | Bryczien | Бирин | Бринтеж | Бирине |
21 | 1461 | 1541 | Szinass | Синеч | Синец | Сенча |
22 | 1461 | 1574 | Luscza | Лосичи | Лучичин | Сосонка |
23 | 1461 | 1574 | Chotmyslen | Хотмышль | Хотмышлεи | Хотмизьк |
24 | 1461 | 1532 | Niczany | Ничаны | Ницаны | Славгород |
33 | 1507 | 1574 | Хотел | Хотин | Хотень | Ходине |
45 | 1507 | 1541 | Мужеч | Мужеч | Можеч | Гочево |
69 | 1461 | 1532 | Teskye | Утешков | Утешков | Терни |
69-1 | 1461 | 1535 | Horodziscze | Городищо | Городище | Ворожба |
70 | 1472 | 1541 | Tusik | Тушин | Ташин | Зіньків |
71 | 1472 | 1541 | Nemer | Немир | Мемижи | Охтирка |
(Можливо, цю картосхему зручніше переглядати в окремому вікні: . Визначаючи орієнтовні центри волостей, я орієнтувався виключно на геометричні центри територій, окреслених в Путивльській оброчній книзі 1628 – 1629 рр.)
Територія, де розташовані означені пункти, утворює неправильну трапецію з периметром 650 км і площею 23.1 тисячі кв. км. Це багато чи мало? Сумська область має площу 23.8 тис. кв. км, Словенія – 20.3 тис. кв. км, Північна Македонія – 25.7 тис. кв. км, Бельгія – 32.5 тис. кв. км. Такі держави, як Косово (10.9 тис. кв. км) та Люксембург (2.6 тис. кв. км) можуть собі ховатись перед отаким Путивльським намісництвом.
Маленька проблема полягала в тому, що ця територія в часи від татарського погрому середини 13 ст. і аж до вибуху української революції в середині 17 ст. була майже не заселена, ми не знаємо майже ні одного конкретного населеного пункта тут, окрім самого Путивля. Безспірно відомий Хотмизьк джерела цього часу звуть городищем, а назви інших волостей майже не відбилися у сучасній топонімії. Українці, які від середини 17 ст. формували нову систему розселення на цій території, не знали цих давніх назв.
Із таблиці видно, що «Путивльська група» в ярликах складалась у три етапи.
Перший етап засвідчено ярликом 1461 року. Він містить два блоки путивльських назв – 18 – 24 та окремо нижче 69 – 69-1, разом 9 назв. Поділ на два блоки говорить, що при укладанні переліку було використано два документи, які стосувались даної території, а єдиного поняття «путивльські місця» не існувало.
Другий етап – це ярлик 1472 р. Найголовніша новина – великий блок назв 15 – 24 переміщено нижче, в нову позицію (15а – 37). Це приблизно показує нам склад першого документа, котрий містив путивльські назви. Але із нього в ярлик потрапили тільки 4 назви, випав навіть сам Путивль. Друга група залишилась на місці і поповнилась ще 2 назвами. Отже, в цьому ярлику маємо 8 путивльських назв.
Третій етап – ярлик 1507 р. Тут в першу групу вклинюється Хотин (33) і окремо додається Мужеч (45). В такому типі переліку маємо 13 путивльських назв (якщо не зважати на пропуски окремих назв, мабуть, через недогляд писарів). Такий тип запису повторюється в наступних ярликах до 1535 чи навіть 1541 року. Пізніші ярлики засвідчують скорочення цієї групи до 6 назв, що відбиває загальну тенденцію ярликів цього часу до скорочення числа назв і більш реалістичного трактування меж ВКЛ.
З усіх назв цієї групи тільки 4 назви відносно добре передані в усіх ярликах. Інші назви найкраще, найбільш зрозуміло передані в середній групі ярликів (1507 – 1535 рр.), а в раніших та / або пізніших ярликах ці назви зіпсовані, подекуди до повної заміни на інші назви.
Отже, перекладачі ярликів слабо уявляли собі, про які об’єкти йдеться (якщо уявляли взагалі), і часто передавали їх так, як уміли, намагаючись відгадати огласовку груп приголосних, представлених в тексті арабського письма – замість того щоби подати питомі назви. Тобто аналізуючи ці назви, ми все повинні думати у двох напрямках – що це були за реальні об’єкти і що писарі собі уявляли, записуючі ці назви.
Зазначу також, що для дальшого поступу путивле-знавства необхідно опублікувати у повному обсязі Путивльську оброчну книгу 1628 – 1629 років та інші виявлені, але досі не опубліковані документи московських архівів про ці землі.