Глинськ

Микола Жарких

Загадкові ранні згадки

Назва ezilniskiego вперше з’являється в 1461 р. (17-1461). Нагадаю, що в перекладі стоїть: począwszy od Kiiowa do ujścia morza Sczieprutezilniskiego z ziemiami i z pożytkami ich. Отже, за буквальним змістом фрагменту маємо тут Щепрутезілінське море, котре десь має устя, і це устя є орієнтиром пожалування. Про реальне Чорне море перекладач або не чув, або не здогадався у даному контексті. Сучасні дослідники відкидають таке «море», а з його назви видобувають матеріал для Щепрута-Снепорода (як вище) і для Езілінського-Глинська, яким займемось нині.

Пошук за шаблоном

[word="З{AV}лн{AV}.*"]

дає всього 27 відповідників, в основному прізвищ (угорське Золнаї, іранське Золнур, словенське Золнір, чеське Зелнічек) – а все через те, що в українській мові майже немає слів із -лн- (багато слів з -льн-). Але якщо пом’якшити шаблон до

[word="З{AV}льн{AV}.*"]

то знайдемо село Зольня Олевського району Житомирської області на одноіменній річці і два села Зульня у Рівненській області (одне, у Сарненському районі, нині зветься , друге, нині не існуюче – в Дубровицькому районі).

Подальше пом’якшення шаблону до

[word="З{AV}л{AV}н{AV}.*"]

очікувано приводить до великої кількості відповідників, що починаються на Зелен- (зокрема, маємо два села Зеленче у Теребовлянському та Дунаєвецькому районах). Отже, переконливо пояснити цей варіант назви не вдається.

Далі маємо Holennisko (17а-1472), що точно відповідає Голенищеву (1, ; 2, ; 3, на території сучасної РФ).

От до цього місця я дописав свої міркування 15 лютого 2023 року і замислився: а як же бути із прозорою назвою Глинськ? Чи справді вона стосується якогось маєтку князів Глинських, як подекуди пишуть?

Екскурс в історію князів Глинських розтягнувся на 8 місяців, до 16 жовтня 2023 р., і от після його завершення я можу повернутись до трактування назви Глинськ із новим озброєнням.

Глинськ і князі Глинські

Дослідження історії князів Глинських показало, що ані один із численних князів Глинських, відомих від 15 до поч. 17 ст., не мав ніякого стосунку ані до одного із численних населених пунктів із назвою Глинськ.

Ні один князь Глинський не заснував ніякого Глинська, не жив у ньому, не володів ним, не отримав його як вислугу від великого князя, не успадкував його від батька, не передав у спадщину дітям, не ділився ним зі своїми братами, не віддавав його у заставу і не викупав його із застави, не продавав ніякого Глинська і не купував його.

Більше того, уся Литовська метрика за вказаний час зовсім не знає ніяких поселень із назвою Глинськ – не тільки у зв’язку із князями Глинськими, але взагалі не знає. Єдиний виняток – акт 10 червня 1496 року, яким великий князь Олександр передав села Здовбицю і Глинськ (у Здолбунівському районі Рівненської області) князю К. І. Острозькому [LM 6, № 149, p. 126]. Але там зазначено, що раніше ці села належали Олізару Шиловичу, а ніякого князя Глинського там не бувало.

Більше того, картографування місць активності князів Глинських показало, що їх ареал зовсім не перетинається із ареалом поширення географічних назв Глинськ [Жарких М. І. Князі Глинські. – К.: 2023 р., розділ «Картосхема діянь князів Глинських»].

«Глинськ» у ярликах

Звідки ж узялася назва Глинськ в розглядуваних ярликах?

Справа розв’язується відносно просто, якщо шукати відповідь не у просторі, а у часі:

Ми бачимо, що писарі копійних книг мали великі проблеми з тлумаченням незрозумілого набору приголосних арабської абетки, в якому вони підозрювали власну назву – і вони тлумачили цю назву на здогад буряків, за власним розумінням і без прив’язки до географічних реалій.

В першому періоді князі Глинські існували, але були мало відомими, і тому писарі не бачили тут назви Глинськ.

На початку другого періоду князі Глинські були на вершині своєї слави, і природно, писарі добре про них знали. І от перекладач ярлика 1507 року подумав: князі Друцькі походять із Друцька, князі Слуцькі – із Слуцька; то чому б і князям Глинським не походити із Глинська? Це міркування по індукції здалось йому переконливим, і він витлумачив незрозумілу назву як Глинськ – нітрохи не журячись тим, де цей об’єкт мав би знаходитись.

Наступні переклади ярликів наслідували цей здогад (думаю, що їх міг виконувати той самий перекладач).

Але так тривало тільки до того часу, поки жива була пам’ять про князів Глинських. В 1540-х роках ці князі продовжували існувати, але були незначними і мало відомими; а той писар, який запровадив назву Глинськ, уже відійшов від справ або й помер. І от перед писарями сер. 16 ст. знову постало запитання – що має означати отой незрозумілий набір приголосних, який починається із літери М. Вони знову почали тлумачити її на свій розсуд, і так до одного ярлика заскочив навіть Мінськ, якого ніколи в ярликах не бувало, але який був добре відомий у Вільно.

Таким чином, прив’язувати назву Глинськ із частини ярликів до якогось конкретного географічного об’єкта немає жодних підстав.

Дослідники у тлумаченні цієї назви йшли шляхом найменшого опору – обирали найбільш зрозумілу форму назви і відносили її до якогось об’єкта такої назви, відомого в їх час, але зовсім невідомого в час складання ярликів.

Погляд Євгена Осадчого (2022 р.)

Глинсько-знавство не набуло поширення в нашій науці. Коментуючи згадки Глинська в джерелах, дослідники вказували на або (рідше) і вважали справу вичерпаною. Ніяких пояснень – чому із двадцяти з гаком Глинськів обрано саме цей – вони не давали, вважаючи мабуть справу самоочевидною.

Єдиною роботою на цю тему, здається є стаття Є. Осадчого і далі розділ у його книзі:

Осадчий Є. і Глинщина за даними писемних та археологічних джерел. – Консенсус, 2022 р., № 4, с. 14 – 29; передруки: ; ;

Осадчий Є. М. Літописні міста Південної Сіверщини. – Харків: 2023 р. – 261 с. (розділ «Глинеськ» – с. 88 – 103).

Я уже оцінював цю статтю [Жарких М. І. Князі Глинські. – К.: 2023 р., розділ «Історіографія»], тому тут – коротко.

Глинськ, щоправда, в літописах не згадується, але дарма, Є. Осадчий систематично називає «літописними містами» об’єкти, згадані в СРГ. Чи можна вважати це тільки за façon de parle? На жаль, ні. Із слова «літописний» Є. О. видобуває «хронологічну вказівку» на існування цієї назви в давньоруський час, а із слова «місто» – вказівку на його відносно великий розмір, складну просторову структуру, укріплення.

І от побачивши в Глинську-на-Сулі давньоруську археологічну пам’ятку (городище + поселення + могильник), Є. О. вважає її відповідником Глинська із ярликів і столицею князів Глинських.

Але в Глинську-на-Ворсклі так само є городище. а при ньому – так само є поселення. А при них – так само є могильник. І все це – так само давньоруського часу [Пуголовок Ю.О. Дослідження на посаді Глинського городища на Ворсклі. – (370—371) «Археологічні дослідження в Україні – 2011», К., 2012 р. с. 370 – 371; короткі повідомлення про подальші роботи є в , аж до 2018 р. включно; також статті Пуголовок Ю.О. часу з Глинського археологічного комплексу. – Археологія і давня історія України, 2021 р., вип. 1 (38), с. 157 – 167; Пуголовок Ю. О., Кушнір А. С. Глинського археологічного комплексу за допомогою технології LiDAR. – Археологія і давня історія України, 2022 р., вип. 3 (44), с. 444 – 455].

Чому ж цей Глинськ, а не той? Тим більше що в Глинську-на-Ворсклі є бодай невеликі рештки поселення 14 ст., а в Глинську-на-Сулі й того не відомо?

Певне значення має і той факт, що із численних сучасних назва Глинськ ані одна не згадана в давньоруських джерелах. Це не може бути випадковістю, це – система: всі ці назви виникли в пізніший час.

Першу безспірну вказівку на існування Глинська-на-Сулі подає карта Боплана (сер. 17 ст.), а Глинська-на-Ворсклі і на цих картах нема, він виник ще пізніше, не раніше 2 пол. 17 ст. Тому ці Глинські не надаються для пояснення ярликів.