Жолваж
Микола Жарких
З третього боку, на тлі обіцянок деяких діячів Республіканської партії (вийти з НАТО в разі їх приходу до влади) конгрес США прийняв цими днями дивну постанову, якою заборонив президенту США виходити із НАТО.
Чи завадить ця постанова президенту чи ні – це покаже майбутнє, а поки що всім у світі розіслано чіткий сигнал: може статись, що США таки вийдуть із НАТО, так щоб ви не казали потім, що вас не попереджали.
Отже, може статись, що НАТО розпадеться ще перед тим, як Україна вступить до цього блоку. Хіба я не оптиміст? (20 грудня 2023 р. о 8:32).
Сучасне жолваже-знавство є спрощеним і скороченим аналогом бирино-знавства.
Жолваж згадується в СРГ в числі місць на Пслі (на якому ми нині не бачимо найменшої подоби цієї назви), далі в пожалуваннях 1487 р.
Далі маємо привілей великого князя литовського Олександра для Сенька Жеребятича, виставлений у Вільні 21 жовтня 1499 р. [LM 6, № 345, с. 224 – 225]. Це був той самий Сенько Жеребятич, котри в 1487 р. отримав у тимчасове посідання волость Лопатин (авжеж, той самий!). Тепер ми бачимо, що йому сподобалось господарити у Путивльському повіті, і він почав купувати собі маєтки у Городиській та Жолвазькій волостях («Городиское волости… Жолвазкое волости»). Одним із продавців названий сотник Дробиш Жолваний («под Дробышом Жолваним, сотником»). Назви куплених маєтків не мають простих відповідників, їх пошук – це окрема задача (деякі обережні припущення висловив Д. Чурсин – як нижче).
О. Русина вказує, що за оброчною книгою 1628 – 1629 років
Жолвазька волость локалізується на Пслі, Удаві, Рибниці (Бириці), Локні, Суджі, Івниці. Назва волості не знаходить собі відповідника у географічній номенклатурі окресленої території [Русина О. – Записки Наукового товариства ім. Шевченка, 1996 р., т. 231, с. 374].
Річка має виток біля села Краснопільського району Сумської області, тече загалом на північ і впадає у Псел трохи вище того ж району.
Річка (не Рибниця і не Бириця) має виток біля містечка того ж району тече так само на північ і впадає у Псел вище села того ж району.
Річок із назвою відомо не менше чотирьох (+ 3 села такої назви), тому ця вказівка мало нам допомагає.
Річка має виток біля села Большесолдатського району Курської області РФ, тече на захід і далі на південь і впадає у Псел біля села Суджанського району тієї ж області.
Маленька річка Івниця має виток біля деревні Суджанського району, тече на південь і впадає у Суджу біля хутора того ж району. В кількох кілометрах на захід від Івниці тече річка Локня – мабуть її мала на увазі О. Русина.
Ці орієнтири окреслюють територію, витягнуту з півночі на південь десь на 65 км. Псел перетинає її приблизна посередині. Найбільший сучасний пункт на цій території – місто Суджа Курської області.
Картосхема виглядає так:
(Можливо, цю картосхему зручніше переглядати в окремому вікні: . Вимикайте непотрібні шари, щоб увиразнити потрібне.)
Далі, Дмитро Чурсін присвятив Жолважу дві статті [Чурсин Д.И. о локализации древнерусских городов Жолваж и Бирин. – Filo Ariadne, 2021 р., № 2, с. 8 – 39; Чурсин Д.И. локализации городов Черниговской земли (к решению проблемы расположения Воргола, Бирина и Жолважа). – Историко-географический журнал, 2023 г., т. 2, № 2, с. 6 – 19 + картосхема].
Складена ним картосхема показує, що Желвацька волость приблизно відповідає території, яку окреслила О. Русина. У документах кінця 16 – 17 ст., процитованих у Д. Ч., видно назви волості: Желваська (1581), Жевалська (1592), Желвацька (1594, 1689), Желватицька, Желватська (1628). Всі вони досить далеко відійшли від первісної.
Шукаючи на території волості археологічний відповідник поселення Жолваж, Д. Ч. віддає перевагу Горнальському городищу (в 17 ст. воно звалось Дівочим), хоча життя на ньому припинилось ще в кінці 10 – на поч. 11 ст.
Атаку гнило-солом’яних «Шахедів» на Київ у ніч з 21 на 22 грудня я благополучно проспав, звуків роботи протиповітряної оборони не чув. Як мало треба людині для щастя! (22 грудня 2023 р. о 8:00).
Зовсім інакшу картосхему Желватцької волості подав Є. Осадчий [Осадчий Е. Н. . – Filo Ariadne, 2020 г., № 4, с. 12 – 22 + картосхема на с. 15; Осадчий Є. М. Літописні міста Південної Сіверщини. – Харків: 2023 р., розділ «Жолваж» – с. 119 – 133].
Д. Чурсин на згаданій вище картосхемі наніс також і Жолвазьку волость за Є. Осадчим, що дуже добре ілюструє різницю поглядів двох дослідників. Жолвазька волость за Осадчим є значно більшою і охоплює територію Жолвазької та Биринської волостей за Чурсіним.
Родзинка полягає у тому, що обидва автори посилаються на одне й те саме джерело – путивльську оброчну книгу 1628 – 1629 років.
Окресливши границі волості, Є. О. звернувся до пошуку археологічних відповідників Жолважа на цій території і віддав перевагу городищу при впадінні Олешні у Псел у селі Тополі (нині воно включене в місто Суми, становить його північну околицю).
Через брак конкретних археологічних даних обом авторам доводиться притягати знахідки будь-якого часу і будь-якого характеру, не тільки з території самих об’єктів, але і з суміжних. Це виглядає непереконливо і залишається сподіватись, що подальші дослідження внесуть більше ясності.
Ми бачимо, що справа стоїть так: документальні джерела знають тільки Жолвазьку волость і не знають ніякого Жолважа; а переліки назв знають тільки Жолваж і не знають ніякої Жолвазької волості.
Я думаю, що первісною була назва волості, а назва Жолваж – це її корінь, видобутий із назви волості при складанні переліків.
В ярликах маємо такі варіанти цієї назви:
– Zolwasz (18-1461);
– Жолваж (18а-1507; 18а-1513; 18а-1532-2; 18а-1535);
– Жалваж (18а-1514);
– Жолваш (18а-1517, 18а-1532-1; Żołwasz 18а-1539);
– Чалбаш (18а-1520); сюди треба додати назву Чялбаш із процитованого вище документа 1499 р.;
– Жолва (18а-1541);
– Золваш (18а-1552; 18а-1574);
– Żołdasz (18а-1560).
Таким чином, ця назва стабільно присутня в переважній більшості ярликів (нема її вільки в документах 1472 та 1542 рр.) і починаючи від 1507 р. знайшла своє постійне місце в загальному переліку. Варіативність написань невелика: переважно маємо початкове Ж, два рази – З, один раз – Ч. Дзвінке ж в кінці слова подекуди переходить у глухе ш, що часто буває при усному мовленні.
Формант -аж в українській топоніміці трапляється зрідка: Будераж, Збараж, Розваж, Сураж, Тараж – всі на території колишньої східної Волині (сучасні Рівненська, Тернопільська області). В топоніміці східної України, зокрема Сумської області, Жолваж виглядає чужорідним.
Я застосував такий шаблон для пошуку в ГРАК-у:
[word="Ж{AV}лва.*]
Він, окрім відомого нам Жолважа, дав тільки слова з коренем желвак (в українській мові його, здається, нема, в російській – позначає «гулю, припухлість»). Це слово нам явно не підходить.
Ну от, тільки-но я дописав попередні рядки і пішов обідати, щоби по обіді переключитись на іншу роботу, як колорадиші підняли в повітря свій лаптеносець МіГ-31К. Так що чай я допивав уже з , сирени якої сьогодні звучали особливо виразно.
Але я все одно переключусь на іншу роботу, а до Жолважа повернусь завтра. Якщо доживу (22 грудня 2023 р. о 13:45).
А що скажуть нам словники? 11-томний не знає ані одного слова на жолв* (так само не знає слів на жалв*, желв*). Точно так само не знає таких слів . Далі, нема таких слів у «Словнику староукраїнської мови 14 – 15 ст.» [К.: 1977 р., т. 1, с. 362], окрім назви Жолвяж – з відомими нам прикладами з Литовської метрики.
«Етимологічний словник української мови» [К.: 1985 р., т. 2, с. 192] не знає слів на жалв*, жолв*, але знає слово желв – «черепаха»; воно відоме в усіх слов’янських мовах, включаючи праслов’янську (здається, це гасло повністю запозичене із словника Фасмера. Подивитись його ).
«Словник української мови XVI – I пол. XVII ст.» [Льв.: 2002 р., , с. 139] так само знає слова желва / желвъ / жолвъ / жулвъ – «черепаха» і похідне від них желвий / зелвий – «черепаший». Приклади, звідки узято ці слова, дуже проречисті: «Лексикон словенороський» Памва Беринди (1627 р.), «Лексис» Стефана Зизанія (1596 р.), «Лексикон латинський» Єпіфанія Славинецького (сер. 17 ст.), «Апостол» [Львів: 1639 р.]. Ані одного прикладу вживання цього слова нема.
«Словарь русского языка XI–XVII вв.» знає слово желва / желвь / жолва «черепаха» з прикладами із «Шестоднева» та «Кормчої книги»; також слово желвак «шишка» і похідні від нього [ – М.: 1980 г., вып. 5, с. 81].
Висновки: 1, слово зі скелетом ж-лв має основну форму желв і означає черепаху; 2, походить це слово із церковнослов’янської мови і вживалось виключно в перекладних творах церковного призначення. Немає ані одного прикладу застосування цього слова у діловій писемності, котра стоїть ближче до живої розмовної мови; 3, вважаю, що воно не стосується «нашого» Жолважа.
Таким чином, не один тільки формант цього топоніма є рідкісним, а ще до того й топооснова його невідома.
В сучасній топоніміці скелет ж-лв – непродуктивний. Я знайшов тільки:
1, назву «» – це яр біля села Ростовського району Ярославської області РФ;
2, містечко Жельва () біля Укмерге в Литві;
3, містечко – районний центр Гродненської області Білорусії.
Вважається, що дві останні назви походять від литовського слова žalvas «зеленуватий».
Слово чалбаш , позначає там одну гору, один яр і одне село; це слово вживається також як кримських татар. Дослівне його значення – «сіда голова». Думаю, що воно не має стосунку до Жолважа, а просто звучить схоже.
В цілому слово Жолваж є цілком непрозорим, незрозумілим, і природно, що в 17 ст. воно зазнало адаптації.