Розділи 221 – 240
Микола Жарких
221. Князя Юрія… (с. 55)
(1) Князя Юрія.
(2) Тетяни (!), Михайла, Григорія, Аксинію, Меланію, схимницю Акулину, інока Кіпріана, Агафію, Йосифа, інока схимника Йосифа, іноку Ульяну, інока Семена, Фетінію, Парасковію, Петра, Конона, Олексія, Михайла, Євфимію, Івана, Федору, Конона, Іоана, інока Феофіла, Євстафія, Анастасію, Агафію, Якова, Тита, Фетінію, Тетяну, Іоана, Никифора.
222. Упис пана Семена Попонки (с. 55)
(1) Князя Іоана, князя Василя, княгиню Євфросинію, княгиню Марфу.
(2) Священноінока Іону, священноінока Ларіона, інока Семена, інока Феодосія.
(3) Анастасію, Матрону, Тетяну, Пелагею, Оникія, Никиту, Марію, Климентія.
В довіднику Бонецького прізвища Попонки немає; здається, що його запис упорядковано за суспільними ролями: князі – духовні особи – інші.
223. От Успения Пресвятої богородиці –
Фетінію… (с. 55 – 56)
42 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інока Авксентія (в 6-й позиції), інока Павла (10), інока Варлаама (12), Прова (15), інока Дмитра (18), іноку Анастасію (19), священноієрея Амоса (39), Понарію (40).
Оскільки інтервал від попередньої подібної позначки (розділ 206) досить великий, слід думати, що чергова згадка Успіння стосується 15 серпня 1520 р.
224. Рід князя Сатанов (с. 56)
(1) Інока князя Семена, схимницю княгиню Аграфену, князя Іоана, Семена, княгиню Анну, князя Семена.
(2) Іноку Ульяну, Анну, Тимофія, Тарасія, Федора, Родіона, інока Герасима, Феодосію, Петра, Семена, Софію, Власія, Олену, Лук’яна.
Що за князі Сатанови / Сатановські – ніхто не вміє сказати.
225. От Рождества Христова – Івана… (с. 56)
Іоана, Іллю, Захарія, диякона Дмитра, Фому, Матрону, Федору, Фетінію.
Цей розділ, упорядкований за приниципом – спочатку чоловіки, потім жінки, може бути записом одного роду.
Різдво, згідно наших міркувань, позначає дату 25 грудня 1520 р.
226. Рід князя Василя Семеновича Можайського (с. 56)
Князя Семена, князя Семена, княгиню Софію, княгиню Марію, Авдія.
Ім’я князя Семена помилково написано двічі. Писар написав червоним чорнилом заголовок і машинально продовжив писати червоним: князя Семена. Тут помітив свою помилку і почав знову, уже звичайним чорнилом: князя Семена.
Князь Василь Семенович, котрий зробив запис, відомий від 1506 р., помер перед 1519 р. Князь Семен – його батько, відомий від 1483 р., помер бл. 1505 р. Імена дружин цих князів невідомі [Вольф, 262 – 263].
Смерть князя Василя датована у Вольфа на підставі згадки Карамзіна [Карамзин Н. М. История государства Российского. – Спб., 1819 г., т. 7, примечания, № 253, с. 61]. Але Карамзін написав тільки, що в 1519 р. не було цього князя у розрядних книгах. Чи звідси випливає, що він був у розрядах 1518, 1517 і так далі – попередніх років?
В розрядній книзі 1475 – 1598 рр. сказано так: в 7021 [1513] році князь Василь Семенович Стародубський був воєводою передового полка в поході на Смоленськ; далі написано, що окремий загін воєвод князя Івана Ушатого та князя Семена Серебряного було надіслано у Стародуб до двох князів Василів, Стародубського та Шемячича [Разрядная книга 1475 – 1598 гг. – М.: Наука, 1966 г., с. 49, 50]. Більше в цій книзі Василь Стародубський не згадується.
Але як могло статись, що князя Василя призначають у похід на Смоленськ, і в той же час вважають, що він продовжує перебувати в Стародубі? Думаю, тут йде мова про двох різних князів: в похід на Смоленськ вирушив князь із роду Стародубських-на-Клязьмі (хоча такий князь в генеалогії не значиться), а «наш» Василь Можаїч-Стародубський перебував у Стародубі.
Зрештою, ця загадка не має для нас істотного значення. Важливо, що єдина згадка про нашого князя Василя у розрядній книзі стосується 1513 року, а звістка Карамзіна не підтверджується (друкарська помилка в році?). Отже, рік смерті князя Василя Семеновича можна окреслити тільки після 1513 року.
227. Рід Коптів писаря королева (с. 56)
Василя, Анастасію, Ксенію, Никиту, ієрея Єліферія, Олену, Тимофія, Кондрата, Павла, Фетінії (!), Данила, Давида, Семена, Агафію, Данила.
Копоть був писарем короля Казимира 4-го в 1447 – 1452 рр. Його ім’я було, мабуть, Іван. Він мав сина Василя і онука Михайла, також писаря (про нього є звістки 1506 – 1529 рр.). Маєтки він мав у Смоленському повіті [Бонецький-1, 139]. Тому можна думати, що перша пара імен – Василь та Анастасія – це батьки Михайла Коптя. Дружину Михайла звали Марія, такого імені в цьому розділі нема. Михайло мав сина Тимофія, про якого є тільки ретроспективна згадка з 1541 р. Можливо, що він помер ще за життя батька і записаний в цьому розділі.
Проти останніх імен на полі є хронологічна позначка: Апріля ЄІ [15], мабуть 1521 р.
228. От Великодня – Герасим полату. Бориса… (с. 56)
7 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо схимника Герасима (5).
Згідно наших міркувань, це Великдень 1521 р. – 31 березня. Тут Герасим – ім’я ченця-писаря, полата – технічний термін на позначення приміщення, де писався синодик. Оскільки з розділу 231 ми знову бачимо писарем Герасима, можна думати, що тут маємо запис про його тимчасовий відхід з посади.
229. Рід Івана Ліпнина (с. 56)
12 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо іноку Єфросинію (4), іноки Варвари (! 7). Розділ завершено словом кінець.
Можна думати, що це запис одного роду, якого немає у Бонецького.
230. Анну… (с. 56)
30 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо схимника Йосифа (5), Понарію (7), схимника Дем’яна (20), схимницю Акулину (25), схимника Іону (28), Ходори (! 30).
231. Місяця іюня ЄІ [15] почав уписувати Герасим –
Кузьму… (с. 57)
21 ім’я чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо священноінока Тихона (15).
Можна припустити, що дата позначає 15 червня 1521 р.
232. Рід Степана Савина (с. 57)
33 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо схимника Григорія (2), схимницю Ульяну (3), схимницю Анастасію (4), інока Паїсія (5), інока Саву (6), іноку Аграфену (20), інока Арсенія (31).
Проти цього розділу є приписка на полі (Іюля З [7] Максима). Згідно наших міркувань, дата позначає 7 липня 1521 р.
233. От Успения Пресвятої богородиці –
Григорій Шестовицький 6 душ уписав (с. 57)
(1) Інока Симеона, іноки Марини (!), Васіана, Григорія, Михайла, Ульяни (!).
(2) Інока Іону, Аксинії (!), Тетяну, Олену, Тетяну, Афанасія, Марії (!), Федора, Тарасія, Акулину, Агрепину, інока Іону, Феодосію, Данила, Аксинію, Анастасію, Тетяну, Іоана, Олександра.
(3) Князя Михайла.
(4) Іноку Ульяну, Олексія, Ірину, інока (ім’я вишкрябано), Євфимія, Аграфену, Саву, Іллі (!), Пелагею, Івана, Ігнатія, Марію.
(5) Рід Григоріїв Чешенків. Євстафія, Михайла, Анну, Федора, Григорія, (Марію – приписано на полі). Кінець.
Вище (в розділі 133) ми вже бачили один запис, зроблений Григорієм Шестовицьким. Тепер він вписав інші імена.
Блок (5) має свій заголовок, але він не виділений в тексті червоним, як то робилось звичайно (ще одна помилка писаря). Про Чешейка Гриньковича є звістки з 1515 та 1531 років [Бонецький-1, 37]. Думаю, що це він зробив запис. Нижче (розділ 359), є ще один запис роду Чешенкових, де записано самого Григорія.
Дата, згідно наших припущень, може позначати 15 серпня 1522 р.
234. Івашка Олексійовича Єлавицького (с. 57)
Це прізвище приписано на полі проти розділу 233. Ми маємо історичні відомості про волинські роди Єловичів (від 1488 р.) та Єловицьких (від 1545 р.) [Бонецький-1, 107; Бонецький-2, 9, 4 і далі]. З огляду на хронологію нам більше підходив би перший з них, але потрібних нам імен Івана та Олексія джерела не містять.
Запис цікавий тим, що містить повністю кваліфіковане ім’я – вперше в ПС. Це може означати усвідомлення значимості приналежності до певного роду, тобто початок формування шляхетського стану.
235. Рід Олехна Митьковича (с. 57)
12 імен чоловіків і жінок впереміш.
Маємо історичні відомості про рід Митковичів з 2 чв. 16 ст. Цей рід пов’язаний із корінною Литвою [Бонецький-1, 185]. Потрібного нам Олехна та інших імен з цього розділу ПС в цих відомостях немає.
236. От Рождества Христова – Карпа… (с. 57)
24 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо іноку Улиту (5), Іполінарію (20).
Згідно наших міркувань, дата позначає 25 грудня 1522 р.
237. Місяця ге[нваря] КИ [28] Мисайло почав уписувати – Стефана… (с. 58)
31 ім’я чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інока Іону (28).
Згідно наших міркувань, дата позначає 28 січня 1523 р. Мисаїл – це вже друге ім’я писаря ПС, після Герасима, котре нам точно відоме.
238. От Великодня – Євдокію… (с. 58)
16 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо священноієрея Фотіана (10), Андрія схимника (11), схимницю Марію (14).
Згідно наших міркувань, дата позначає 20 квітня 1522 р.
239. Рід Йосифа старця (с. 58)
Інока Йосифа, Петра, Марію, Федора, Марії (!).
Я припускаю, що цей Йосиф – чернець Печерського монастиря, і зробив заповіт – вписати його рід у синодик.
240. Сергій вписав – священноієрея Григорія… (с. 58)
(1) Священноієрея Григорія, ієрея Никифора, ієрея Іоана, ієрея Федора, ієрея Саву, Панкратія, Якова, Григорія, Фетінію чорноризицю, іноку Стефаниду, іноку Анастасію, Єфросинію, Анну, Пелагею, Матвія, Єрмолу, Софію, Якова, Авдотью.
(2) Князя Іоана.
(3) Іоана, Василя, Іоана, Порфірія, Семена, Євдокії, Агафії, Понарії (!), інока Леонтія, Варвари (!), Лук’яна, Андрія, Никифора, Ульяну.
Сергій – уже третій писар ПС.