16. Рід князя Дмитра Одинцевича

Микола Жарких

Цей розділ у виданні знаходиться на с. 10.

Характерна особливість розділу – жіночі імена поставлені після чоловічих. Є кільки нетитулованих імен, але приналежність їх до цього розділу зафіксована словом кінець.

10-0 – ініціатором запису був кн. Дмитро Федорович Одинцевич, відомий з 1499 р. Він помер перед 1508 р. [Вольф, 281 – 282]. З родословія Одинцевичів, яким починається Супрасльський список літопису 1519 р. [ПСРЛ, 1980 г., т. 35, с. 282], видно, що його дітей звали Василь, Іван, Арефа (Орехва), Григорій та Федька (дочка, мабуть, Феодосія).

Удова по Дмитру Юліана відома з документу 1509 р. [Вольф, 282], отже, померла пізніше, і її ми не бачимо в цьому розділі.

З документу 1510 р. видно, що сини Дмитра перебрались до Москви; їх ще в 1527 році величали «зрадниками» [Вольф, 282]. Тому припущення Вітте, що в цьому розділі записані сини Дмитра, слід відкинути, бо вони були живі ще на початку 16 ст.

16-5 – в цьому князі Федорі можна бачити батька князя Дмитра, хоча принцип упорядкування переліку стає геть незрозумілим. Він відомий зі згадок 1432, 1442 рр. [Вольф, 282].

16-12 – за родоводом, жінка кн. Дмитра була сестрою кн. Семена Володимировича; Вольф (281) вважав, що це – кн. Семен Іванович Володимира Ольгердовича, й оскільки дружиною цього Івана була уже відома нам Василиса Гольшанська (10-18), – у такий спосіб вона стала тещею Дмитра. Ясна річ, все це дуже натягнуто і не може бути прийнято.

16-13 – з родоводу бачимо, що дружину Федора (16-5) звали Ксенія. В 1499 році сини Федора почали процес, оскаржуючи заповіт своєї матері щодо поділу спадщини [Вольф, 281]. Отже, на той час княгиня вже померла, що загалом відповідає нашому уявленню про час створення поминального запису.

16-17 – з того, що княжна Феодосія записана в ПС, можна припустити, що вона померла молодою, незаміжньою дівчиною.

16-18 – у родословії міститься певна суперечність. Згадано, що у Дмитра було чотири сини і дві дочки, а слідом поіменно названо цих синів і далі: «а дочка была одна княжна Хвед[…]». Край аркуша тут зотлів, і неясно, чи могло у втраченій частині вміститись ще одне ім’я (щось на зразок «а друга (ім’я)»). Але можна припустити, що цю другу дочку звали Домникія і вона також померла в молодості, а тому і записана в ПС.

Іншу дочку Дмитра звали Анна, вона відома з документів 1510 – 1527 рр. [Вольф, 282]. Чоловік її звався Митя Іванович, тому вона не могла бути записана як княгиня Анна (16-15), та й жила вона в час, пізніший від запису ПС.

Про синів Дмитра Федоровича відомо, що вони емігрували до Москви ще до 1509 року, і пізніше в 1527 році їх величали «зрадниками» [Вольф, 282]. Отже, вони пережили свого батька, а тому він не міг вписати їх до синодика в кінці 15 ст. Це припущення Є. Вітте треба відкинути.

Отже, тлумачення більшості імен у Є. Вітте слід відкинути.

Генеалогія князів Одинцевичів (за Супрасльським рукописом)

Разом з тим, роздивляючись генеалогію 1519 р., можна запропонувати інше тлумачення цих імен, відображене на рисунку.

Погоджуючись з Є. Вітте у розумінні імен Дмитра Федоровича (16-0), Федора (16-5) як його батька та Ксенії (16-13) як його матері, я припускаю, що імена обох Іванів (16-1 та 16-2) і Романа (16-6) належали вуям Дмитра – братам його матері, а імена Марії (16-14) та Авдотьї (16-16) – сестрам його матері. Те, що при імені Авдотьї немає титулу, не повинно нас дивувати – статус жінки визначався статусом її чоловіка, і якщо княжна Авдотья вийшла заміж за особу нетитуловану, вона свій титул втратила.

Далі можна думати про діда Дмитра по матері – Андрія (16-3) та брата цього Андрія – Дмитра (16-7); дуже рідкісне ім’я (у просторіччі Орехва), мабуть, належало прадіду Дмитра (16-11) (я зараз не розглядаю достовірності перших трьох поколінь в генеалогії, а тільки співставляю два відносно пізніх джерела – ПС та родословіє).

Співпадіння ряду імен дозволяє розглядати запис в ПС як прототип більш пізньої і більш розвиненої генеалогії роду Одинцевичів і зрозуміти ідею, закладену в обидва документи.

Ця ідея, на мій погляд, полягала у підкріпленні князівського статусу Одинцевичів (котрі були самопроголошеними князями) вказівкою на спорідненість з князями Мезецькими, а в подальшому розвитку генеалогічної фантазії – зі святим князем Михайлом Чернігівським, підшиватись до родичів якого було безперечно гонорово. Ця ідея проявилась і в іменуванні одного із синів Дмитра рідкісним іменем Арефа, котре так само мало нагадувати про спорідненість із Мезецькими.

Точні роки життя відзначених осіб невідомі, орієнтовно їх можна віднести до 2 – 3 чв. 15 ст.