62. Рід князя
Семена Олександровича Київського

Микола Жарких

62. Рід князя Семена Олександровича Київського і княгині його Марії і сина його князя Василя Семеновича (с. 25)

Почнемо, як завжди, з визначення блоків у цьому розділі. На мою думку, тут є наступні блоки:

(1) – рід князя Семена Київського (62-1 – 62-36). Єдність цього блоку видно з упорядкування імен: спочатку чоловіки, потім заміжні жінки, потім – дівчата (княжни). Але такої кількості прямих предків у Семена не було, тому слід припускати, що тут записано ширше коло родичів.

(2) – духовні особи (62-37 – 62-44).

(3) – поточні записи, серед яких – два князівських імені (62-45, 62-54). Ці останні, безперечно, не належать до роду Семена.

Князь Семен був благодійником Печерського монастиря, ініціатором відбудови Успенського собору. Тому природно, що його пам’ять у монастирі шанували, і це, зокрема, виявилось у численних записах в ПС (розділи 9, 10, 56). Перші три імені, позначені в заголовку, окреслені так докладно, що не потребують ніяких припущень.

62-0б – князь Василь Семенович відомий з 1488 р., помер 6 червня 1495 р. [Вольф, 330].

62-8 – князь Іван Іванович Бельський [Вольф, 4], якого пропонує Л. Войтович, на мою думку, є вкрай сумнівним. Єдиною підставою його існування є згадка у листі (1503 р.) королеви Олени до свого батька – великого князя московського Івана Васильовича:

Тые ж промеж вас государей замутили, и другой Семен Бельский Иуда с ними, который будучи здесь в Литве, братью свою князя Михаила и князя Ивана переел (!), а князя Федора на чужу сторону прогнал [Акты, собранные в библиотеках и архивах Российской империи Археографическою экспедициею императорской Академии наук, Спб., 1836 г., [т. 1,] № 138, с. 105; Skarbiec diplomatow papieżskich…, Wilno, 1862, t. 2, № 2151, s. 264].

На мою думку, тут йдеться про невдалу змову 1481 р. на Казимира, через яку було страчено князів Михайла Олельковича та Івана Гольшанського, а князь Федір Бельський утік до Москви (Олена, безперечно, про це знала, але висловилась дипломатично). Як князь Семен Бельський «переїв» їх? Мабуть, допоміг у викритті змови? Свою репутацію «Іуди» він підтвердив у 1500 р., також перейшовши до Москви.

Вираз листа «братью свою» не можна розуміти дослівно, зрештою і Вольф не наважився припустити існування князя Михайла Івановича Бельського. Михайло Олелькович і Семен Бельський, за прийнятою генеалогічною схемою, були братами у других (мали дідом Володимира Ольгердовича), а Іван Юрійович Гольшанський, як думають (див. запис 10-0), був сином Ульяни Олельківни і також онуком Володимира Ольгердовича, тобто теж братом у других, тільки по лінії матері.

Тому ми мусимо відкинути здогад Войтовича і визнати (з обережністю) припущення Є. Вітте.

62-10 – князь Олександр Семенович Гольшанський відомий з одного документу 1473 (?) р., яким він записав маєток на костел у Вільні [Вольф, 98]. Отже, він був католиком або принаймні вів себе як католик. Отже, мусимо відхилити припущення Л. В.

62-11 – на роль князя Михайла висунуто двох кандидатів, зробити обгрунтований вибір між котрими неможливо.

62-14 – ім’я приписано на нижньому полі пізнішою рукою. Тому я віддаю перевагу припущенню Є. В., що це Семен Михайлович Слуцький, котрий помер в 1505 р. [Вольф, 330]. Якщо так, маємо орієнтовний час запису блоку (62-1) між 1501 р. (померла княгиня Марія Семенова) і 1505 р., а приписка зроблена в 1505 або якомусь наступному році.

62-15 – православних князів на ім’я Владислав ми не знаємо, хоча нічого неможливого в такому іменуванні нема. Але припустити, що так зручно заховався польський король Ягайло, котрий мав католицьке ім’я Владислав, – ніяк не можна.

62-19 – на роль княгині Анни маємо дві рівно можливі кандидатури, зробити обгрунтований вибір між котрими неможливо.

62-20 – княгиня Олександра з Олельковичів, яку пропонувала Є. В., відома з 1498 р., померла в 1518 р. [Вольф, 155 – 156]. Ця дата здається мен занадто пізньою.

А чи «виразна справа» з Олександрою Володимирівною, котру пропонує Л. Войтович? Звістки про шлюб немає у ранніх літописах, наближених до часу події (Рогозькому, Симеонівському, Софійському 1-у); вона є у пізніх літописах – Никонівському (1520 р.) та Тверському (1534 р.) під 6893 роком. Імені нареченої там немає. Про її смерть повідомив тільки Никонівський літопис (6905 р.), імені її й там немає.

Вольф [с. 337] назвав її Анастасією, помилково зазначив, що її чоловік помер в 1395 р. (він переплутав нашого Василя з його братом Борисом; це Борис помер у 1395 р.) і датував її смерть 1396 роком. Між тим запис про її смерть – останній у (вересневий) статті 6905 року, тому його слід скоріше відносити до 1397 р.

Отже, джерела не знають ніякої Олександри, ніже Анастасії Володимирівни. Не заперечуючи саму можливість зазначеного шлюбу (хоча він відомий з відносно пізніх джерел), ми не можемо прив’язати цю невідому княжну до записів ПС.

62-21 – дружину князя Андрія Володимировича звали Марія, вона відома у 1446 – 1459 рр., про чернецтво її нічого не відомо [Вольф, 337 – 338]. Спокусливе припущення Л. Войтовича не має підтвердження.

Під іменем Марини постриглась у черниці дружина Ольгерда – Ульяна Олександрівна з тверського дому (1392 р.). Князю Володимиру Ольгердовичу вона була мачухою, не рідною матір’ю. Окрім того, ми не бачимо, щоб інші записи цього розділу спускались у такі хронологічні глибини. Тому і таку можливість ми мусимо відхилити.

62-22 – Анастасія – це чернече ім’я княгині, що робить уповні безнадійною спробу її ототожнення. Коли я погоджувався, що записи 10-15 і 56-2 стосуються дружини кн. Олелька, я погоджувався на її мирське ім’я, не на чернече. Те саме можна сказати і про запис 62-24.

62-23 – ми знаємо, що королева вища за велику княгиню, і писарі ПС так само це знали. Справжньою великою княгинею (тверською) була дочка князя Семена Олельковича (уже згадана як 56-10). Думаю, що тут вона згадана ще раз.

Великою княгинею (московською) була також Софія Вітовтівна, але вона – дальня родичка князя Семена, отже, менш імовірна. У нас для неї є вільне місце 62-25, але немає підстав її туди приточити…

62-26 – Марія Андріївна з Гольшанських, яку пропонує Л. Войтович, відома у 1433 – 1459 рр. як дружина (удова) молдавського господаря Ілляша [Вольф, 96 – 97]. Це дотепне припущення можна з обережністю прийняти, тим більше що наступне ім’я стосується її сестри Василиси.

62-28 – княжна Анна Семенівна Кобринська, яку пропонувала на це місце Є. В., була у першому шлюбі за кн. Федором Бельським. Цей шлюб було розірвано в 1498..1502 роках, у другому шлюбі вона була за Вацлавом Костевичем. Померла вона в 1519 р. [Вольф, 166].

Запис її до ПС як покійної не можна було зробити раніше 1519 р., що мені здається занадто пізнім часом для даного розділу. До того ж вона в другому шлюбі уже не була княгинею, а поки була княгинею – не могла потрапити до синодика. Тому дане припущення сід відкинути.

Наявність у цьому блоці ПС двох жінок молдавських господарів з – Марії з Гольшанських (62-26), дружини Іллі 1-го, та Євдокії Олельківни (62-30), дружини Стефана 3-го – примушує нас уважніше подивитись на імена чоловіків з цього роду. Там ми бачимо потрібні нам імена:

62-9 – цей Роман міг відповідати , який помер у 1400 р.

62-10 – цей Олександр міг відповідати , сину Романа, який правив з 1400 р., помер в 1432 р.

62-12, 62-16 – оці два Петра могли відповідати , синові Олександра Доброго, який помер у 1452 р., та , іншому сину Олександра, який помер у 1467 р.

62-13 – цей Ілля міг відповідати , ще одному сину Олександра Доброго, чоловіку Марії Гольшанської. Ілля помер у 1448 р.

62-17 – цей Стефан міг відповідати , сину Олександра Доброго, який помер у 1447 р. , який помер в 1504 р., можливо, був ще живим на час запису.

З огляду на цю серію імен можна припустити, що і обидва Михайли (62-11 та 62-18) і загадковий Владислав (62-15) також були невідомими нам представниками роду Мушатів. Можливо, хтось із них відповідав , синові Олександра Доброго, хрестильне ім’я котрого невідоме (помер у 1451 р.).

Дружину Романа 1-го звали Анастасія; в Олександра Доброго було 4 дружини – Маргарита (угорського роду Банфі, її православне ім’я невідоме), Анна (ніби дочка Юрія Коріатовича), сестра Вітовта (православне ім’я невідоме), Марина. Про дружин Стефана 2-го, Петра 2-го та Петра 3-го ми нічого не знаємо. Дружину Богдана 2-го звали Марія; Марією звали також , з якою він оженився після смерті Євдокії Олельківни. Ця Марія померла у 1477 р.

Співставляючи ці імена з іменами княгинь у ПС, ми можемо віддати місце 62-28 Анні Олександровій, розуміючи всю хиткість такого припущення.

62-29 – загадкова княгиня Войка, за припущенням Є. Вітте, мала б відповідати останній, 4-й дружині молдавського господаря Стефана – . вона відома з 1473 р., померла в 1513 році. Дотепне припущення варте подальшого розгляду, але цей запис, на мою думку, зроблено раніше за її смерть. Хіба би припустити, що таке характерне ім’я мала (невідома з історії) дружина когось із синів Олександра Доброго.

62-36 – Федора, яку пропонувала на це місце Є. Вітте, була дочкою пана Івана Рогатинського і княжни Євдокії, дочки кн. Андрія Володимировича. В першому шлюбі (від 1473 р.) вона була дружиною князя Івана Семенович Кобринського; Іван помер бл. 1490 р., і десь у 1491 р. Федора вийшла заміж за Юрія Пацевича (помер у 1505 р.). В 1507 р. вона прийняла католицизм з іменем Софії і в 1508 р. вийшла заміж за Миколая Радзівіла. Померла вона в 1512 р. [Вольф, 163, 338]. Перехід у католицтво, я думаю, виключає можливість її внесення до ПС.

Таким чином, в цілому перший блок цього розділу містить представників роду князя Володимира Ольгердовича, пов’язаного із родами князів Гольшанських та молдавських господарів Мушатів. В останньому можна добачати певну політичну ідею – князі Слуцькі споріднені з правлячим домом Молдавії.

В другому блоці – імен духовних осіб – в імені митрополита Григорія я бачу не Цамблака (якого немає в жодному переліку митрополитів), а Григорія Болгариновича, який правив у 1458 – 1472 рр. Імена архімандритів також співпадають з іменами з переліку печерських архімандритів, тому можна думати, що цей блок належить до 3-ї чверті 15 ст. Він вписаний до ПС значно пізніше, мабуть на підставі якогось ранішого документу, як ми бачили в розділі 57.