Новгородський Карамзінський літопис
(1204 – 1278 рр.)
Микола Жарких
Новгородський Карамзінський літопис (НКЛ) дійшов до нас у єдиному списку кінця 15 – початку 16 ст. [ПСРЛ, 2002 г., т. 42] Він складається з двох серій виписок, котрі, мабуть слід вважати підготовчими матеріалами для наступної літописної роботи. Згідно міркувань О. Боброва, перша серія виписок, доведена до 1411 р. (НКЛ1), є первинною щодо С1ЛСІ, тоді як друга серія (НКЛ2) вторинна по відношенню до С1ЛСІ [Бобров А. Г. . – Спб.: Д. Буланин, 2001 г.]. Нас цікавить власне НКЛ1:
(Кар-1) В лето 6712 [1204]. Победили Ольговичи литву и перебили их 1700. [= Новг-2]
(Кар-2) В лето 6717 [1209]. Пошли новгородцы на Чернигов с князем Константином, позваны Всеволодом, и пришли на реку Оку. И тут собрались все воины, а князья рязанские стали на другой стороне Оки в помощь Всеволоду. И позвал их Всеволод на обед, и сели 6 князей в шатре, а Глеб и Олег у Всеволода в шатре, и новгородцы. [= Новг-3]
(Кар-3) И тут оболгали Владимировичи братьев своих: «Не доверяй, княже, братьям нашим, они на тебя совещались с черниговским князем», и так они обличили рязанских князей. [= Новг-4]
(Кар-4) И Всеволод схватил их мужей, сковал и послал их во Владимир, а сам пошёл с новгородцами и с клеветниками на Рязанскую волость. И пришел к Пронску и сказал: «Передайтесь мне». Они же стали [защищаться] с князем Изяславом (третьим Владимировичем); Кир-Михаил убежал перед этим из Пронска. И отняли у них воду, и они передались. И схватили княгиню Кир-Михайлову, товаров захватили без числа, а с Изяславом заключили мир, и ушли здоровы […] [= Новг-5]
(Кар-5) В лето 6722 [1214]. В тот же год изгнал князь Всеволод Чермный, сын Святослава, а внук Олега [!], внуков Ростислава из Руси, так сказавши: «Братьев моих – двух князей – повесили вы в Галиче, как злодеев, и положили позор на всех. И нет вам части в Русской земле». [= Новг-6]
(Кар-6) В лето 6733 [1225] Пришёл князь Михаил в Новгород, сын Всеволож, внук Ольгов, и было легко по волости Новгороду. [= Новг-15]
(Кар-7) И в тот же год пошёл князь Михаил к Юрию, взяв с собой мужей новгородских – добиваться возвращения товаров, что захватил в Торжке и по своей волости. [= Новг-16]
(Кар-8) В тот же год пришёл князь Михаил, получив товары у Юрия, и стал на Ярославовом дворе, и сказал новгородцам: «Не хочу у вас княжить, иду в Чернигов; гостей [купцов] ко мне пускайте, а как земля ваша, так земля моя». Новгородцы много его уговаривали, и умоляли, и не могли его умолить, и так проводили его с честью. [= Новг-17]
(Кар-9) В лето 6737 [1229] пришёл князь Михаил из Чернигова в Новгород, и рады были новгородцы […] [далі про участь Михайла і Ростислава у виборі архієпископа; = Новг-23.]
(Кар-10) В тот же год пошёл князь Михаил в Чернигов к братьям, а сына своего князя Ростислава оставил в Новгороде, сказав: «Дай бог и правду новгородскую исправить, и сына моего от вас взять» […] [Далі – переговори Михайла з Ярославом щодо границь володінь Новгорода; = Новг-24]
(Кар-11) В лето 6739 [1231] […] В тот же год князь Ярослав ходил ратью к Чернигову на великого князя Михаила и сжёг Шернеск [Серенск], и, постояв под Можайском, возвратился восвояси без мира, а города не взял […] [= Новг-28]
Тут помилково названий Можайськ (як у Соф-19), в Новг-28 – Мосальськ.
А що дає нам друга вибірка (НКЛ2)?
(Кар-12) В лето 6711 [1203]. Рюрик Ростиславич с Ольговичами и с половцами взял город Киев января 2, и попленили весь.
(Кар-13) И после взятия сел на княжении в Киеве Всеволод Святославич Чермный […]
(Кар-14) В том же году убили Романа в Польше, а Рюрик расстригся и пошел на Галич.
Звістки (Кар-13) ми не маємо в раніших літописах, і треба думати, що це – власний здогад автора НКЛ2. (Кар-14) – скорочення давніших літописів (див. – ).
Оповідання про похід на Київ 1212 р. (Новг-8 – 11) тут сильно скорочено, маємо також доповнення:
(Кар-15) В лето 6722 [1214] […] А Всеволод Святославич выбежал из Киева за Днепр [= Новг-9], княжив лет 10.
Якщо Святославича писар додав слушно, то 10 літ княжіння – це його власний здогад, оснований на (Кар-13). Літописець реконструював події, користуючись тими даними, які йому були доступні. А ніякої детальної картини київських подій початку 13 ст. він не мав.
Наступна згадка про Чернігів в НКЛ2 стосується опису Липицької битви 1216 р. Вона, як уся повість, запозичена з С1ЛСІ (епізоди Соф-7, Соф-8).
Оповідання НКЛ2 про битву на Калці є сильним скороченням повісті С1ЛСІ, з її численними характерними деталями. Але маємо тут і самодіяльність:
(Кар-16) В лето 6732 [1224] […] А Котян, князь половецкий, был тестем Мстиславу, князю Черниговскому.
Заплутавшись серед трьох Мстиславів, писар зробив тестем Котяна Мстислава Чернігівського замість Галицького.
(Кар-17) В лето 6739 [1231]. Родился Васильку сын Борис [= Лавр-39].
Наступна звістка текстуально дуже близька до С1ЛСІ:
(Кар-18) В лето 6743 [1235]. Пришёл Изяслав Мстиславич с половцами, а Михаил Всеволодович с черниговцами, и взяли Киев. Владимира Юрьевича, который княжил тут 10 лет, схватили половцы и отвели в свою землю, а оттуда, взявши за него выкуп, отпустили его в Русь. А Изяслав сел на столе в Киеве [= Соф-20, 21].
Єдина «новина» – князь Володимир із Рюриковича став Юрійовичем (описка в НКЛ2).
В повісті про похід Батия (стаття 6746 р.) бачимо передсмертну молитву Василька Костянтиновича зі згадкою його синів Бориса і Гліба (Лавр-41) і далі, в переліку врятованих князів – згадку про двох Васильковичів (Лавр-42). Тут же бачимо звістку про розподіл столів після Батиєвої руїни, – в Ростові почали княжити Борис та Гліб Васильковичі. Дослівно такого повідомлення в попередніх літописах немає, але до такого умовиводу дійти було не складно.
Оповідання про облогу Козельська майже не відрізняється від відомих варіантів (Іпат-51 – 54; Соф-24 – 27):
(Кар-19) В лето 6746 [1238] […] Батый же пришел к Козельську, а в нём был князь молодой Василий. Нечестивые узнали, что люди в городе имеют ум крепкодушный, и льстивыми словами невозможно захватить город. Козляне же сотворили совет – не поддаться Батыю, говоря: «Хотя князь наш молод, но отдадим жизнь свою за него и здесь славу света сего воспримем, а там небесные венцы от Христа примем». [= Іпат-51 = Соф-24]
(Кар-20) Татары бились за город, желая его захватить, и, разбив стены города, взошли на вал. Козляне резались с ними на ножах и, выйдя из города, посекли их пращи, напали на татарские полки и убили 4000 из татар, а сами были перебиты. [= Іпат-52 = Соф-25]
(Кар-21) Батый же взял город и перебил всех, не пощадив от отрочат до сосущих молоко. А о князе Василии неизвестно; иные говорят, якобы в крови утонул, поскольку был молод, только 12 лет. [= Іпат-53 = Соф-26]
(Кар-22) От того в Татарах не смеют его называть город Козельск, но звали его Злой город, поскольку бились 7 недель, убиты были из татар три сына темников, татары же их искали, но не могли найти их во множестве трупов мертвых. Батый же, взяв Козельск, пошел в Половецкую землю. [= Іпат-54 = Соф-27]
Згадки про 12-річний вік Василя немає, здається, більш ніде.
Оповідання про облогу Чернігова запозичене із С1ЛСІ (Соф-28). Звідти ж узято й оповідання про прихід Менгу до Києва (Соф-29 – 32). Самодіяльність писаря НКЛ2 проявилась тільки в тому, що Данило Романович Галицький помилково названий братом Михайла Всеволодовича, чого не було в (Соф-32).
Про загибель Михайла Всеволодовича подано тільки коротку звістку:
(Кар-23) В лето 6755 [1247] Убит был в Орде князь Михаил Черниговский и Федор, боярин его, за веру Христову, 23 сентября.
У дні події маємо особливість, якої нема в інших літописах – здається, описка в НКЛ2.
Далі з того, що стосується нашої теми, маємо в НКЛ2 звістки про народження Дмитра Борисовича і Костянтина Борисовича (скорочені проти Лавр-54, Сим-49 та Лавр-55, Сим-50, Рог-9). Також сильно скорочена звістка про приїзд Гліба Васильковича з Монголії (Лавр-58, Тр-16, Сим-53).
Під 6771 роком бачимо таку ж коротку згадку про народження у Гліба сина Михайла. В (Лавр-65, Сим-59) він названий Дем’яном, в (Тр-18) – Василем, в (МАЛ-11) і тут – ще й Михайлом. З огляду на пізніші події, в яких виступав Михайло Глібович, а не чути про Дем’яна ані Василя, оце останнє ім’я було його основним.
Останні звістки про ростовських князів виглядають так:
(Кар-24) В лето 6785 [1277]. Пошли татары на ясов. В тому же году преставился Борис Василькович в Татарах. Дмитрий же с матерью принесли тело отца своего в Ростов [= Соф-34].
(Кар-25) В лето 6786 [1278]. В тот же год Дмитрий Дедяков взял. И преставился Глеб Василькович [= Соф-35].
Таким чином, не можна сказати, щоб НКЛ2 давала нам щось нове та істотне у порівнянні з давніми літописами, додалися хіба що описки та баламутства. В тій частині, котра нас цікавить, даний літопис тісно слідує за С1ЛСІ.