Єрмолінський літопис (1200 – 1278 рр.)
Микола Жарких
Єрмолінський літопис (ЄЛ) дійшов до нас у єдиному списку кінця 15 ст. [ПСРЛ, 1910 г., т. 23]. В своїй основній частині він доведений до 1481 р., і найбільший інтерес викликають власне записи найпізніших подій, для яких літописець був сучасником.
А. Н. Насонов вважав, що Єрмолінський літопис є скороченням митрополичого зводу 1460-х років. Цей останній повніше відбився в Московському зводі 1492 р. [Насонов А. Н. История русского летописания. – М.: 1969 г., с. 260 – 274]. Цю точку зору поділяли й пізніші дослідники [Лурье Я. С. . – Словарь книжников и книжности Древней Руси, Ленинград, 1989 г., т. 2, ч. 2; Клосс Б. М. Предисловие к переизданию Ермолинской летописи. – ПСРЛ, 2004 г., т. 23, с. 5].
Ми ж подивимось, що він дає для цікавих нам подій 13 ст. – чи справді він слідує за МЗ1492. Випадки, коли ЄЛ скорочує записи МЗ1492, я не відзначаю, бо це типова практика. Півжирним виділено доповнення в ЄЛ записів, узятих з давніших літописів.
(ЄЛ-1) В лето 6708 [1200] Преставися Ярослав Всеволодич Черниговский. [= МЗ1492-1]
(ЄЛ-2) В лето 6709 [1201] […] Того же лета преставися черниговский князь Владимир Всеволодич. [= МЗ1492-2]
(ЄЛ-3) В лето 6710 [1202] Преставися Игорь Святославич Черниговский, [= МЗ1492-3]
(ЄЛ-4) а Рюрик со Ольговичи хотя ити на Романа к Галичу. [= МЗ1492-4]
(ЄЛ-5) Он же преже ускори с своими полки, пришед взя Киев, [= МЗ1492-5]
(ЄЛ-6) а Рюрика и Ольговичев привед ко кресту и пусти Рюрика в Русь, а Ольговичев в Чернигов, [= МЗ1492-6]
(ЄЛ-7) а в Киеве посади Ингваря Ярославича, а внука Изяславля Мстиславича. [= МЗ1492-7]
(ЄЛ-8) Тое же зимы Рюрик с Ольговичи и с половци взяша Киев, и створися зло велико, таково же от крещения не бывало над Киевом […] [= МЗ1492-8]
(ЄЛ-9) Месяца февраля 16 прииде Роман ко Вручеву на Рюрика, [от] Ольговичев отводя и от половец, и приведе его ко кресту, яко быти ему за един с великим князем Всеволодом и с детьми его; и повеле ему [Рюрику] слатися к нему [Всеволоду], дабы ему [Рюрику] отдал, еже створи над Киевом. [= МЗ1492-10]
(ЄЛ-10) Всеволод же, милосерд сый, того ему [Рюрику] отда, повеле ему княжити в Киеве. [≈ МЗ1492-11, перефразовано]
(ЄЛ-11) В лето 6711 [1203] Роман посла к великому князю Всеволоду о Ольговичах; князь же великий и тех прия в любовь и посла к ним болярина своего Михаила Борисовича, и води их ко кресту, а с ним целова также и Роман. И бысть им мир […] [≈ МЗ1492-12, скорочено і перефразовано]
(ЄЛ-12) Того же лета победиша князи Ольговичи литву, убиша их 1000 и 700 […] [= МЗ1492-13]
(ЄЛ-13) […] Того же лета преставися Олег Святославич Черниговский. [= МЗ1492-14]
(ЄЛ-14) В лето 6713 [1205] […] Роман Галичский ходи на ляхи, взя два грады их и ста над Вислою рекою, и отъеха от полков в мале дружине, и ляхове же наехавше и убили его. И положиша в Галич у святыя Богородицы, а крест целоваша его сыну Данилу. [= МЗ1492-15]
(ЄЛ-15) Ольговиче же, то слыша, поидоша х Киеву, а Рюрик сметаше с себе чернечское платье и седе в Киеве, такоже и жену хотя рострищи, она же скиму на ся возложи. [= МЗ1492-16]
(ЄЛ-16) И вышед к Ольговичам, и целоваша крест, яко ити всем к Галичу, и ходивше с Романом воз[в]ратишася, галичане бо отбиша их. [= МЗ1492-17 + 18]
(ЄЛ-17) В лето 6714 [1206] Ольговичи, Всеволод Чермной и братьею, Мстислав Романович из Смоленска, а половци мнози поидоша на Галич; а ис Киева поиде Рюрик с сыном Ростиславом и Володимером, с сыновци и з берендичи; а отинуда ляхове поидоша на них же [галичан, Романовичів]. [= МЗ1492-21]
(ЄЛ-18) Они же [галичани? Романовичі?] убояшеся зело и послаше х королю [угорському], помощи просяще; он же, то слышав, поиде. Романовичи же убояшеся, бежаша в Володимер [Волинський], в вотчину свою; король же, ляхи омирив, воз[в]ратився. А Ольговичи, слышавше его, воз[в]ратишася [і тоді Володимир Ігорович опанував Галич]. Ольговичи же, слышавше брат в Галиче, поидоша назад, [= МЗ1492-22]
(ЄЛ-19) и пришед Всеволод Чермной седе в Киеве, а Рюрик [во] Вручаи. [= МЗ1492-23]
(ЄЛ-20) И сосла же Всеволод [Чермний] Ярослава с Переяславля, река: «Иди ко отцю, а под моею братьею Галича не ищи»; и посади в Переяславле сына своего. [= МЗ1492-24]
(ЄЛ-21) Рюрик со Мстиславом Романовичем и со сынми и со сыновцы своими совокупися, и согна Всеволода с Киева, а сына [его] с Переяславля и седе в Киеве, а сына своего Володимера посади в Переяславле. [= МЗ1492-25 + 26]
(ЄЛ-22) Всеволод же Черм[н]ый совокупися, прииде на нь, он же [Рюрик] затворися во граде; стояше три недели, воз[в]ратишася. [= МЗ1492-27]
(ЄЛ-23) Игоревичи выгнаша Данила Романовича из Володимера и посади в нём брата своего. [= МЗ1492-28]
(ЄЛ-24) В лето [6]715 [1207] Всеволод Черм[н]ый с сыновцы и с братьею иде на Киев и со многою силою; Рюрик же бе во Вручи. [= МЗ1492-29]
(ЄЛ-25) Он же [Чермний] слышав то, и поиде со всею силою тою, ещё же Игоревич прииде и с галичанами к нему, на Белгород [і так вигнали Мстислава Романовича з Білгорода та підкорили Мстислава Мстиславича у Торчеську]. Всеволод же шед и седе в Киеве. [= МЗ1492-30]
(ЄЛ-26) То же слыша князь великий Всеволод, яко Ольговичи с погаными воюют землю Русскую, и нача полки копити [змобілізував сина Костянтина із новгородцями та псковичами, рязанських князів, Давида Муромського, і пішов до Москви 19 серпня, а далі рушив на Оку. Тут прийшли рязанські князі; ≈ МЗ1492-31]
(ЄЛ-27) и тогда сказаша князю великому Глеб и Олег, яко дяди их со Ольговичи сложилися, а к нему пришли на лесть. [Всеволод схопив рязанських князів і пішов до Пронська; = МЗ1492-32]
(ЄЛ-28) То же слышав Кир Михайло беже к тестю своему Всеволоду Чермному [далі скорочено проти ЛЛ описана облога Пронська]. Проняне со князем Изяславом, вышедше и поклонишася великому князю Всеволоду; он же води их ко кресту, а отчину им раздели, Глебу и Олегу и Изяславу, а княгиню Кир Михаилову веде с собою, иде к Рязани […] [= МЗ1492-33]
(ЄЛ-29) А Рюрик слыша, яко Всеволод Рязань воюет, а собрался на черниговские князи, и совокупився, согна Всеволода Чермного с Киева. [= МЗ1492-34]
(ЄЛ-30) В лето 6716 [1208] […] А угры выгнаша из Галича Володимера Игоревича, а брата Романа посадиша […] [= МЗ1492-36]
(ЄЛ-31) В лето 717 [1209] Ростислав Рюрикович седе в Галиче, а Романа Игоревича выгнаша; осени тое выгнаша из Галича Ростислава, а Романа Игоревича со братом посади. [= МЗ1492-37 + 38]
(ЄЛ-32) Приходи Матфей митрополит из Киева ко Всеволоду [владимирському] о Ольговичи, о миру; Всеволод виде покорение их и взя мир с ними, и крест целоваша […] [= МЗ1492-39]
(ЄЛ-33) Седе в Киеве Всеволод Чермный, а Рюрик в Чернигове […] [= МЗ1492-41]
(ЄЛ-34) В лето 719 [1211] Жени князь великий Всеволод сына своего Юрия у Всеволода Чермного. [= МЗ1492-42]
(ЄЛ-35) Галичане, привед угры к себе отай, изымаша князи свои Игоревичи 3, Романа с братьею, и бивша их, повешаша. [= МЗ1492-43]
(ЄЛ-36) В лето 721 [1213] […] Король [угорський] посади сына в Галиче, церкви претвори на латинскую веру […] [= МЗ1492-49]
(ЄЛ-37) В лето 723 [1215] Преставися князь Ростислав Киевский, княжа в Чернигове. [= МЗ1492-50; Ростислав тут – явна описка ЄЛ, в усіх інших літописах – Рюрик Ростиславич.]
(ЄЛ-38) Князь Володимер Всеволодич женися в Переяславли Русском, поя за ся Глебову дщерь Святославича Черниговского […] [= МЗ1492-52]
Оповідання про Липицьку битву подано під 6723 – 6724 роками скорочено, тих екстраваганцій, що були в С1ЛСІ, немає. [= МЗ1492-53]
(ЄЛ-39) В лето 728 [1220] […] Литва воеваша Черниговскую волость, Мстислав же Святославич угонив их, и изби всех, а полон отъят […] [= МЗ1492-56]
Окрема повість про битву на Калках під 6732 роком характерна написанням Котяк замість Котян, як в МЗ1492-59. З неї нам цікаві такі фрагменти:
(ЄЛ-40) Нача вои строити Мстислав Романович, Ростиславль внук, Киевский и Черниговский, Мстислав Мстиславич Галичский, сии бо старейшии земли Русской; с ним же младии князи: Данило, Романов сын Мстиславич, и князь Михайло Черниговский, и князь Всеволод Мстиславич Киевского, иные мнози […] [≈ МЗ1492-60; окремий князь Мстислав Чернігівський тут зник]
(ЄЛ-41) И то слышавше вси князи русстии, поидоша за Днепр на множестве людии: Мстислав Романович с кианы, Володимер Рюрикович с смольняны, и черниговсти князи, и галичане, и путивлици […] [= МЗ1492-62, тільки там: на множестве лодии. Чи це слід використання списку М. Оболенського (Соф-12) з такою самою опискою, чи незалежна помилка?]
(ЄЛ-42) Также и Олегу Курскому крепко бьющеся […] [= МЗ1492-64]
(ЄЛ-43) А иных князей убиша, гоняще до Днепра, 6: Святослава Каневского, Изяслава Ингварьского, и Святослава Шумского, и Мстислава Черниговского со сыном, Юрия Невеждского […] [= МЗ1492-65, з додатковими варіантами імен]
(ЄЛ-44) Василько же слыше се зло, створшеся в Руси, тогда прииде с полки к Чернигову в помощь и воз[в]ратися в Ростов, сохранён богом […] [= МЗ1492-66]
(ЄЛ-45) В лето 733 [1225] […] Князь Михайло Черниговский ходи в Новоград и оттуду иде к зятю своему Юрию во Володимер и поима у него товар новогородцем, что имал князь Юрий в Торжку, и пришед в Новгород, и дасть им, и поиде к Чернигову; они же много унимаша его, и не послуша, и проводиша его с честью […] [= МЗ1492-67 + 68 + 69; зятю – помилкове пояснення автора ЄЛ, незалежне від пояснення в МЗ1492-68]
(ЄЛ-46) Ходи Юрий в помощь Михаилу Черниговскому, на Ол[е]га Курского; тогда же тамо случися быти митрополиту Кириллу, и смири их […] [= МЗ1492-70]
(ЄЛ-47) В лето 735 [1227] […] Женися князь Василько Ростовский у князя Михаила Черниговского […] [= МЗ1492-71]
(ЄЛ-48) Женися Всеволод Костянтинович в Русском Переяславле, поят Ол[е]гову дщерь Святославича […] [= МЗ1492-72]
(ЄЛ-49) В лето 737 [1229] Князь Михайло Черниговский седе в Новеграде. Того же лета иде к Чернигову, а в Новеграде сына Ростислава остави […] [= МЗ1492-73 + 74]
(ЄЛ-50) В лето 738 [1230] […] Митрополит Кирилл приходи из Киева к Володимирю и смири Михаила Черниговского с Ярославом, неправ бо бе Михаил пред Ярославом во крестном целовании; хотяще идти на нь, и едва умоли его митрополит, черниговский епископ Перфирей, игумен Беростовский […] [= МЗ1492-75 + 76 + 77]
(ЄЛ-51) В лето 743 [1235] Изяслав Мстиславич с половцы, Михайло Черниговский с черниговцы взяша Киев, а князя Володимера Рюриковича вземше половцы, ведоша с собою и потом, вземше окуп, отпустиша его. И седе в Киеве Изяслав Мстиславич, внук Романов Ростиславичи. [= Новг-33 + 34 ≈ МЗ1492-81 + 82; виділені слова, наявні в Н1ЛСІ, опущені в МЗ1492]
(ЄЛ-52) В лето 746 [1238] [Оповідання про облогу Козельська в складі повісті про напад Батия дано в скороченні проти МЗ1492-86, з невеликими редакційними змінами, нових подробиць немає.]
(ЄЛ-53) [В числі князів, які врятувались від татар, названі «Васильковичи два, Борис и Глеб». = МЗ1492-85]
(ЄЛ-54) В лето 747 [1239] [Оповідання про падіння Чернігова подано за МЗ1492-87, але зі скороченнями, які спотворюють текст. Найважливіше: в МЗ1492 написано, що Мстислав «прииде на нь [татар] с вои своими», а в ЄЛ: «прииде со многими вои ис Чернигова». Думаю, останнє – здогад автора ЄЛ.]
(ЄЛ-55) В лето 748 [1240] Посла Батый Менгу-кака [!] соглядати Киева; он же шед ста у городка Песочна и видев Киев, удивися красоте его и величеству и посла послы на нь ко князю Михаилу Всеволодичю Черниговскому с лестью. Он же тех [послов] изби, а сам побеже по сыну в Югры. [≈ МЗ1492-88, із характерним кака; але провина за вбивство послів перенесена із князя та громадян на одного князя. Це – запозичення із «Сказання про вбивство Михайла і Федора».]
(ЄЛ-56) А Ростислав Мстиславич, внук Давида Смоленского, пришед, сяде в Киеве. [= МЗ1492-90]
(ЄЛ-57) Данило же Мстиславич, внук Мстислава Изяславича, и пришед на нь ят его [Ростислава], а Киев даст Дмитрови, тысячскому своему, держать против безбожных […] [= МЗ1492-91, з опискою у патронімі Данила й довідкою про його рід; Дмитро названий тисяцьким в подальшому тексті МЗ1492.]
(ЄЛ-58) В лето 752 [1244]. Князь Володимер Костянтинович и Борис Василькович, Василий Всеволодич идоша к Батыю про свою отчину; он же дасть им их вотчину и отпусти их. [= МЗ1492-92]
(ЄЛ-59) В лето 754 [1246] […] [Коротка повість про загибель Михайла Всеволодовича в Орді і посмертні чудеса.]
(ЄЛ-60) И Бориса Васильковича посла Батый к сыну Сартаку, и отпусти его с честью в свою отчину. [= МЗ1492-94]
(ЄЛ-61) В лето 756 [1248]. Женися Борис Василькович у Ярослава Муромского […] [= МЗ1492-95]
(ЄЛ-62) В лето 757 [1249]. Глеб Василькович ходи во Орду к Сартаку, и Сартак почтив его, отпусти […] [= МЗ1492-96]
(ЄЛ-63) В лето 759 [1251] […] Глеб Борисович [!] иде на Белоозеро, во свою отчину […] [Борисович – явна описка в ЄЛ, замість Василькович, але точно так стоїть в МЗ1492-98.]
(ЄЛ-64) В лето 761 [1253] […] Родися у Бориса у Васильковича сын Дмитрий […] [= МЗ1492-99]
(ЄЛ-65) В лето 763 [1255]. Родися Борису Васильковичу сын Константин […] [= МЗ1492-100]
(ЄЛ-66) В лето 765 [1227] […] Глеб Василькович женися в татарах у Канович и прииде в свою отчину […] [= МЗ1492-101]
(ЄЛ-67) В лето 766 [1258] […] Князь великий Александр, и Борис Василькович, и Ярослав Тверской, бывши в Орде, возвратишася во свою отчину […] [= МЗ1492-102]
(ЄЛ-68) В лето 771 [1263]. Родися Глеб [!] сын Демьян […] [= МЗ1492-105]
(ЄЛ-69) В лето 776 [1268]. Борису Васильковичу родися сын Василий […] [= МЗ1492-106]
(ЄЛ-70) В лето 785 [1277] […] Князь Борис Ростовский со княгинею и детьми иде в Орду, и брат его Глеб с сыном Михаилом […] [= МЗ1492-110]
(ЄЛ-71) Борис же Василькович тогда преставися, сентеврия 16; княгини его Марья и сын его Дмитрий [тут щось пропущено, мабуть оплакували?] и несоша его в Ростов и положиша в зборней церкви ноября 13, на левой стороне […] [= МЗ1492-111]
(ЄЛ-72) В лето 786 [1278]. Князь Глеб Василькович жени сына Михаила у ярославского Феодора Ростиславича […] [= МЗ1492-112]
(ЄЛ-73) Преставися Глеб Василькович декабря 13. [= МЗ1492-114]
Автор Єрмолінського літопису в наведених виписках показує цікаві особливості літописного стилю:
– він часто опускає титул князь, вважаючи його самоочевидним;
– він подекуди опускає початкову цифру 6 в числі року, що в майбутньому стане панівною формою дати;
– при іменах князів він подекуди подає власні пояснення щодо їх роду / князівства;
– він любить писати возратишася (почали війну) замість возвратишася (повернулись);
Порівняння Єрмолінського літопису із МЗ1492 показує, що він (в рамках зроблених виписок!) скорочує своє єдине джерело, подекуди додаючи власні міркування і пояснення, не завжди щасливі.
Цим єдиним джерелом був не Московський звід 1492 р., яким ми його знаємо, а його протограф. За цим промовляє не тільки те, що ЄЛ був завершений на 11 років раніше за МЗ1492, але й те, що ці літописи дають незалежні пояснення до того самого епізоду (МЗ1492-68 і ЄЛ-45). Таким чином, мій аналіз підтверджує висловлену в літературі думку про спільний протограф цих літописів. Інша справа – чим саме був цей протограф, де й коли він був складений (ці питання виходить за рамки моєї вузької теми).