Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Чудовський текст

Микола Жарких

Чудовський текст СМФ маємо в єдиному списку 16 ст., який походить із зібрання московського Чудова монастиря (Чуда архангела Михаїла у Хонах; знаходився в московському Кремлі). Його опублікував М. Серебрянський [НИС-2, с. 80 – 86] і присвятив йому значну частину свого дослідження [ч. 1, с. 49 – 55]. На стеммі я позначаю його як С-10.

Серебрянський слушно зауважив, що в основі тексту С-10 лежить С-3, зі значними додатками із С-7. Це підтверджують і мої спостереження:

Епізод С-10
М-1 Заголовок С-6, 13
М-2 Автор С-3
М-3 М. – християнин
М-4 Обов’язки християнина ТПС [немає в С-3]
М-5 Походження М.
М-6 М. почув про прихід варварів С-7 [немає в С-3]
М-7 Як бог карає грішників ТПС [немає в С-3]
М-8 Напад татар С-6, 13
М-9 Біблійні порівняння
М-10 Поразка Мстислава
М-11 Люди ховались у містах ТПС
М-12 М. в Києві наказав убити татарських послів С-7, зі зміною: М. був у Чернігові
М-12а Історія Георгія Всеволодовича Додано в С-10
М-13 М. утік до Угорщини Розширено, з Федором і княгинею і з дітьми [1]
М-14 Інші люди тікали в далекі краї
М-15 Падіння Києва
М-16 Загибель і полон людей РПТ
М-17 Мало людей залишилось, їх порахували РПТ
М-18 і почали брати данину РПТ
М-19 Князі і люди повертались / М. повернувся до Києва РПТ, ТПС
М-20 Татари кликали їх [князів?] до Батия С-2, С-5
М-21 Слова наказу С-2, С-3, С-7
М-22 Князі поклоняються РПТ, ТПС
М-23 Звичай Батия РПТ
М-24 Татари приносять жертви РПТ
М-25 Багато князів з боярами підкорились і просили собі волості С-3
М-26 Татари давали їм [те що просили] і спокушали мирською славою РПТ
М-27 М. перебував у Чернігові С-3
М-28 М. вирішив поїхати до Батия і викрити його спокусу С-3
М-29 М. приїхав до свого духовного отця С-3
М-30 Промова духовного отця С-3
М-31 Відповідь М. С-2, С-3
М-32 Відповідь Ф. С-2, С-3
М-33 Духовний отець пророкує мучеництво М. і Ф. С-3
М-34 Духовний отець благословляє М. і Ф. С-2, С-3
М-35 М. збирається в дорогу й їде С-3
М-35а Плач княгині Додано в С-10 [2]
М-36 М. і Ф. приїхали до Батия С-3
М-37 Наказ Батия волхвам С-7
М-38 Волхви хотять провести М. і Ф. крізь вогонь РПТ, ТПС
М-39 Приготування вогнів С-3 з додатком «волшебного огня» із ТПС – М-23
М-40 М. відмовляється пройти крізь вогонь і поклонитись ідолам С-3
М-41 Політична декларація М.
М-42 Слова М. до Ф.
М-43 Волхви доповідають Батию С-3
М-44 Єлдега (вельможа Батия) наказав мучити М. і потім наказав відрізати М. голову
М-45 Батий послав свого вельможу Єлдегу з наказом – поклонитися або померти РПТ з додатком «стольника» з ТПС – М-53
М-46 Слова наказу С-3
М-47 Політична декларація М. С-3
М-48 Діалог М. та Єлдеги С-3
М-49 Діалог Бориса та М. С-3, С-4
М-50 Думка Ф. С-3
М-51 Промова Ф. до М. С-3
М-52 М. відмовляється від мирської слави С-3 із заміною: «венец»
М-53 Батий послав свого вельможу Єлдегу з наказом – поклонитися або померти
М-54 Слова наказу
М-55 Політична декларація М.
М-56 Запитання Єлдеги і богословська декларація М.
М-57 Діалог М. та Єлдеги
М-58 Єлдега доповідає Батию С-3
М-59 Наклеп Єлдеги на М.
М-60 Гнів Батия
М-61 М. і Ф. співають мученицький гімн С-3
М-62 Причастя М. і Ф. С-3
М-63 Остання відмова М. і Ф. С-3
М-64 Гімн мучеників С-3
М-65 Убивці б’ють М. найближче – С-9, з додатком «Христианин есмь» з ТПС – М-67
М-66 М. терпить страждання
М-67 Доман відрізав голову М. ТПС з додатком «севрюк родом» (перефразовано з С1ЛСІ) та слів Домана: «Не хотяще же солнцу поклонятись…» (із ТПС – М-71)
М-68 Ф. ганить татарську віру і славить християнську
М-69 Татари пропонують Ф. поклонитися і прийняти князівство С-3
М-70 Відмова Ф. С-3
М-71 Федору відрізали голову С-3
М-72 Кінець М. і Ф. С-3 з додатком «лета 6754»
М-73 Тіла М. та Ф. кинули псам, але пси багато днів їх не торкали РПТ
М-74 Над тілами з’явився вогненний стовп С-4, С-5
М-75 Їх тіла зберегли якісь християни «Видев же се безбожный царь, убоявся и повеле телеса их взяти христьяном…», далі як в С-3
М-76 Вшанування пам’яті М. і Ф. у Ростові
М-77 Дата загибелі М. і Ф. Вище, в М-72
М-78 М. і Ф. моляться за нас С-3

1. Ясно, що автор С-10 не мав жодного поняття про склад родини Михайла.

2. На цьому місці княгиня трохи передчасно називає себе удовою, бо Михайло ще не помер, а тільки поїхав до Батия.

В деяких місцях маємо кращі збіжності з іншими текстами СМФ, але вони не змінюють загальної картини – об’єднання двох джерел на структурній основі С-3.

Доповнення М-35а, як слушно зазначив М. Серебрянський, запозичено з літописів, в яких плачі княгинь походять від першого такого взірця – плача Євдокії по князю Дмитру Івановичу (Донському, 1389 р.).

Що ж стосується додатку М-12а, то тут не можна погодитись із думкою М. Серебрянського: «В основе рассказа лежит народное предание о событиях завоевания северо-восточной Руси татарами, б. м. очень древнее» [НИС-1, с. 51].

Насправді це – пасквіль на князя Юрія Всеволодовича, оснований на літописній повісті про похід Батия. Послідовність подій в пасквілі така:

(1) Батий знищив рязанських князів і зруйнував рязанські міста (тут біблійні цитати);

(2) про це дізнався князь Георгій Всеволодович у Владимирі;

(3) Георгій перелякався і не знав що почати;

(4) Георгій удався до старця Каламісо, який нічого йому не сказав;

(5) Георгій послав до Каламісо свою дочку Феодору, якій старець відповів біблійними цитатами;

(6) Георгій бачив у сні видіння і зрадів;

(7) Георгій пішов до іншого старця, який біблійними цитатами пояснив: видіння віщує лихо;

(8) Батий прийшов із великою силою агарянською (не татарською!), узяв Владимир, Ярославль та інші міста, убив Георгія і всіх синів його і всіх родичів його, і полонив усю землю Суздальську, як віщували старці.

Цілком очевидно, що це – скорочений виклад літописної повісті (епізоди 1, 2, 8), розбавлений великою кількістю біблійних цитат. Нічого народного, а тим більше усного тут немає й бути не може – це чисто книжний витвір.

Іменування татар агарянами, тобто мусульманами – дуже пізня риса. Татари 16 ст. справді були мусульманами, і їх можна було евфемістично звати агарянами, але до батиєвих татар ця назва прикладена «оплошно и не справясь с делом».

Так само пізньою рисою є іменування князя Юрія Всеволодовича – Георгієм (це базова грецька форма імені). В усіх літописах від Лаврентіївського (1304 р.) до Воскресенського (1541 р.) включно цей князь зветься Юрієм, і навіть у Лицевому зводі (1568 – 1576 рр.) він – Юрій. Тільки Степенна книга (1560 р.) систематично зве його Георгієм.

Дочка Юрія-Георгія у контексті владимирської катастрофи 1238 р. згадана в усіх літописах, починаючи від Лаврентіївського, але її ім’я – Феодора – вперше і востаннє з’являється у Тверському літописі (1534 р.) [ПСРЛ, 1863 г., т. 15, стб. 369].

Отже, якщо надавати значення формі імені Георгій і добачати тут вплив Степенної книги, то Чудовський текст можна було би датувати останньою третиною 16 ст. Мета ж цієї переробки цілком незрозуміла. Здається, що автор дуже хотів вписати кудись зазначені вставні оповідання, і не знайшов для цього кращого місця, як Сказання про Михайла та Федора.