Походження оповідання

Микола Жарких

Підсумуємо тепер наші спостереження над текстом «Баснословного початку Литви».

Стемма списків «Баснословного початку Литви»

1. БПЛ збережено в 7 списках, які походять від одного протографа. Найближче до протографа стоять 4 списки «Ердівілової» редакції; від цієї редакції походить протограф «Немоносової» редакції, який відбився у двох списках. Відмінність «Немоносової» редакції від «Ердівілової» полягає в заміні імен персонажів при збереженні всіх деталей оповідання.

2. Особливу, найпізнішу редакцію БПЛ подає Лит1Л. Тут перероблено початок повісті та зроблена велика вставка з Галицько-Волинського літопису, котрої нема в інших списках.

3. Основним джерелом БПЛ був Галицько-Волинський літопис, про що свідчить пряме посилання в тексті. Це джерело використано дуже творчо, тому при поверховому читанні залежність БПЛ від Галицько-Волинського літопису не кидається в очі.

4. Меншими джерелами БПЛ були напис на Рогволодовому камені, житіє св. Єфросинії Полоцької, «Діяння Вітовта» зі складу «Вітовтового» літопису, енциклопедія Рафаело Мафеї (1506 р.); можливо, ще якісь книги з історії давнього Риму, викладені в християнському стилі.

5. Із числа не-писемних джерел використано топоніміку Литви й Білорусії, можна простежити невеликі сліди литовського героїчного фольклору (або родинного переказу Гаштольдів).

6. З усіх цих джерел автор БПЛ утворив талановиту «історію» – так, як розуміли це слов в 16 ст. (а подекуди й нині), тобто цікаве, захоплююче оповідання про героїчні вчинки далеких предків. Джерельна вартість цього оповідання для відтворення давньої історії Литви – нульова, воно не повинно використовуватись для цієї цілі. Натомість з нього ми довідуємось, як дивились на цю давню історію в Литві в 16 ст. – тобто воно має значення для історіографії, або історії літератури (баснословія), так само як мають це значення поема «Руслан і Людмила» чи «Краледворський рукопис».

7. Місцем написання БПЛ безспірно була столиця держави – Вільно, про що свідчить велика кількість мікротопонімів.

8. Для визначення часу написання БПЛ її текст не дає виразних вказівок:

8-1. Герб «Погоня» відомий від кінця 14 ст.

8-2. Пани радні як корпорація формуються з середини 15 ст.

8-3. Ідея, що шляхта давніша за князів, відбиває піднесення політичної ваги шляхти, яке можна орієнтовно датувати 1-ю половиною 16 ст.

8-4. Найважливішою датуючою ознакою може бути підвищена увага автора БПЛ до Гаштольдів, і при цьому повна відсутність згадок про Радзівілів. Такий розподіл може свідчити про написання БПЛ за життя могутнього литовського магната Альбрехта Гаштольда (помер у 1539 р.).

Отже, час виникнення БПЛ на підставі одного тільки тексту повісті може бути окреслений розпливчасто: від 1506 до 1539 р. Це узгоджується з датою найдавнішого списку «литовського» літопису – 1550 р. (Лит4Л). Але враховуючи, що Лит4Л є перекладом з руської мови оригіналу на польську, дату протографа ми мусимо відсунути назад.

До близького висновку прийшла О. В. Русина:

З огляду на «послужний список» Гольшанських видається вповні зрозумілим їх намагання закріпити свій родовий статус генеалогічною легендою, в якій київським князем від початку литовського панування виступає їх родоначальник [… легенда] заслуговує на увагу, але лише з точки зору характеристики міри засвоєння давньоруської літописної спадщини ментальністю 1 пол. 16 ст. [Русіна О.В. Легенда про виправу Гедиміна на Русь в оцінці В.Б.Антоновича та в пізнішій історіографії. – «Академія пам’яті професора Володимира Антоновича», К., 1994 р., с. 98].

Оскільки оповідання про похід Гедиміна на Русь є постійною складовою БПЛ (воно наявне в усіх списках), то запропоновану дослідницею дату – 1 пол. 16 ст., яку я конкретизую як 1506 – 1539 рр. – можемо розтягнути і на БПЛ в цілому.

Вище, аналізуючи доповнення до ППВ, зроблені в Лит0Л, я припускав знайомство автора з хронікою Меховського, надрукованою в 1519 році. Тепер, зводячи до купи всі хронологічні спостереження, можна запропонувати орієнтовну дату створення БПЛ і пов’язаної з нею редакції ППВ-3 – це 1519 – 1539 роки.

9. Мета написання БПЛ – дати вступ до «Вітовтового» літопису і прив’язати історію Литви до загальної історії, як її розуміли в 16 ст. І тут виступає ще одне неявне джерело БПЛ – московське «Сказання про князів владимирських». Я зовсім не думаю, що автор БПЛ мав цілий його текст або навіть якісь уривки, але головна ідея сказання – «наші московські правителі походять від імператора Августа, а ваші литовські – від конюха» – була добре відома і без усяких текстів.

У Москві не робили секрету з цієї теорії, навпаки – використовували її в дипломатичній практиці. Щоб не заглиблюватись у це питання, подивимось Герберштейна: «Якщо вірити баснословію росіян, ці три брати [Рюрик, Синеус, Трувор] вели свій рід від римлян» [Герберштейн С. Записки о Московии. – М. : и-во Московского ун-та, 1988 г., ]. Природно, що Герберштейн чув у Москві більше, ніж вважав за доцільне записати, а може дещо й читав. І він, мабуть, не робив із цього секрету, спілкуючись із Альбрехтом Гаштольдом, з яким його пов’язувала багаторічна дружба.

Гаштольд та інші лідери Литви, зі свого боку, могли мати таку саму інформацію від своїх послів, і перед ним постало завдання – як захистити честь своєї династії, тому що високий рід правителя був тоді реальним аргументом у дипломатії.

Отже, «технічне завдання» на розробку БПЛ можна уявити собі таким чином: вивести рід Гедиміна від якогось давнього авторитетного правителя, такого, як римський імператор Август.

У який спосіб було виконано це завдання – ми не знаємо, джерела мовчать, але результат ми маємо. І тепер литовські дипломати могли відповісти: «Наші литовські правителі походять від римлян, а ваші московські – из питерской подворотни ховаються від татар у стогах сіна».

Важливо відзначити, що тільки БПЛ у повному своєму складі відповідав на заявлену потребу. Список Лит3Л, з якого видно тільки, що Тройден походив від римлян, на цю потребу не відповідав, як міст, що побудований тільки до середини ріки. Це – ще один аргумент на користь первісності повної редакції БПЛ-Е, від якої походить скорочений текст Лит3Л.

Польські дослідники приділили досить уваги теорії римського походження литовців [Kulicka E. Legenda o rzymskim pochodzeniu Litwinów i jej stosunek do mitu sarmackiego. – Przegląd historyczny, 1980, t. 71, N 1, s. 1 – 21; також найновіша дуже змістовна стаття Roka Teoria o Rzymskim pochodzeniu Litwinów w historiografii polskiej. – 2012. . В обох – багаті переліки дотичної літератури].

Я можу до цього додати тільки, що уявлення про походження народів від певних родоначальників і генеалогія цих родоначальників походить ще з Біблії, з оповідання про Сима, Хама та Яфета. І саме Біблія виступає тут першим, незаперечно авторитетним «джерелом» – всі народи, в ній не згадані, мусять підшиватись у той чи інший спосіб під її генеалогію. Для Литви таку задачу виконав автор БПЛ.

10. Дуже виразною особливістю БПЛ є замовчування боротьби Литви з Тевтонським орденом. Литовці у БПЛ багато разів воюють з татарами та Руссю, і тільки один раз – з німцями. Чи пов’язано це якось із намаганнями правителів Литви поліпшити відносини з Прусією, котра саме в цей час (1525 р.) була зреформована у герцогство – я не вмію сказати, думаю, що це – предмет подальших студій.