Софійський 1-й літопис старшого ізводу
Микола Жарких
Софійський 1-й літопис старшого ізводу використано за публікацією 2000 р. [Полное собрание русских летописей. Т. 6, вып. 1. Софийская первая летопись старшего извода. – М.: Языки русской культуры, 2000 г. – 8, 312 с. ]. Цей літопис доведений до 1418 року. Він зберігся у двох списках 1480-х років.
В лето 6745 [1238 – татари під Владимиром]. И бысть наутрия: видев же се князь Всеволод и владыка Митрофан, яко уже взяту быти граду, и внидоша в церковь во святую Богородицу, и остригошася вси в аггельскыи образ от владыки Митрофана. [Цей запис виглядає скороченням Н1ЛСІ і досить подібний до Сим1Л.]
В лето 6746 [1238 – кн. Юрій на Сіті]. И всед на конь с братом своим Святославом и с сыновци своими, с Васильком Костянтиновичем и Всеволодом, и с мужи своими, [и поидоша противу поганых. И нача князь полкы ставити около себя, и се внезапу приспеша татарове на Сить противу князю Юрью. Юрьи же князь отложи всю печаль и поиде к ним.] И соступишася обоих [полци], и бысть сеча [зла и] велика, [и побегоша пред иноплеменникы.] И ту убъен бысть великии князь Юрьи [Всеволодичь] на реце на Сити, и вои его много побиша. [Далі – оповідання про загибель кн. Василька.] Си злоба сключися месяца марта в 4, в четверг 4 недели поста. Блаженыи же епископ Кирил ида з Белаозера, [тамо избыв ратных, и прииде на место, где же великого князя Юрья убили, и обрете тело. Взем же,] и принесе в Ростов и пев над ним обычная пения со игумены, и с попы, и с крилошаны, и со многим плачем вложиша и во гроб в церкви святеи Богородици.
[В квадратних дужках – додатки в С1ЛСІ проти оповідання Сим1Л. Ці надлишки не містять ніяких нових фактів, а саму тільки риторику. 4.03.1238 р. – дійсно четвер 4-го тижня поста, тільки з ЛЛ ми знаємо, що це – дата битви на Сіті, а не дата загибелі Василька, як вийшло внаслідок перекомпоновки оповідання.]
В лето 6751 [1243]. Преставися раб божии Варлам, а мирьскыи Вячеслав Прокшиничь, на Хутине у святого Спаса месяца маия в 4 день, а погребен бысть заутра в 5 день, на память святыя мученици Ерины. [Цей запис повторює запис Н1ЛСІ.]
В лето 6752 [1244]. Преставися княгини великая Феодосия Ярославля, постригшеся у святого Георгия в монастыре, и ту же и положена бысть посторонь сына своего князя Феодора месяца маия в 4 день, на память святые Ерины, и наречено бысть еи имя Еуфросиния. [За винятком виділеної екстраваганції, запис текстуально співпадає з Н1ЛСІ. Ця екстраваганція далі була розвинута у Тверському літописі. Оскільки її немає в давньому авторитетному списку Н1ЛСІ – вважаємо її вигадкою автора С1Л.]
В лето 6754 [1246]. Тое же осени месяца семтябрия в 30 день преставися великии князь Ярослав Всеволодичь в Орде нужною смертью.
В лето 6759 [1251]. Під цим роком розказано всю історію князя Андрія Ярославича. «Бысть время неколико во Свейскои земли, последи же на рати убъен бысть от немец».
В лето 6759 [1251]. Того же лета преставление великаго князя Александра; напреди чти преставление великаго князя Александра. [Далі йде оплакування Олександра.] Святое же тело его понесоша ко граду Володимирю. митрополит же Кирил с чином церковным, вкупе же князь и боляре, и весь род малыи и великии сретоша его у Боголюбова со свещами и с кандилы. От множества же народа и разгнетахуся людие, хотяще прикоснутися честнем теле его. Бысть же плач велии и кричание и туга, яко несть такова бывала, токмо и земли трястися. И положиша же его в Володимере в Рожестве святыя богородица месяца нояврия в 23 день, на память святого Анфилохия. [Далі – чудо з грамотою].
Це оповідання поставлене зовсім не на місці, але так, як у Н1ЛМІ, і дуже близько текстуально. Вказівка редактора «напреди чти» (тобто переставити далі по тексту) так і не була виконана.
В лето 6770 [1262]. Тогды же поиде великый князь Александр в Орду к царю Беркаю, и удержа и царь, не пусти его в Русь, и зимова в Орде, и тамо разболеся, и доиде Новагорода Нижняго, и пребыв ту мало, и прииде на Городець, и в болшии недуг впаде, и пострижеся в черньци месяца ноября в 14 день, тое же нощи и преставися, и положен бысть в Володимере в церкви святыя Богородица. [Виділено екстраваганцію проти Н1ЛМІ.]
В лето 6771 [1263]. Преставление бысть великаго князя Александра. [В Н1ЛМІ відмінність та, що заголовок 6771 року вставлено після слів про початок хвороби.]
В лето 6777 [1269]. Того же лета преставися князь Дмитреи, сын Святославль, постриглся в черньци и в скиму от епископа ростовьскаго. Ту же сущу князю Глебу и матери его Марии, седящим у него, оному уже язык связася, и возрев на епископа Игнатия, и рече: «Господине отче владыко, исполнии бог труд твои в царствии небесном, се мя еси покрутил на долгыя путь и на вечная лета». И по сем предасть душу свою господеви, и погребоша его в Юрьеве манастыри у святого Михаила. [Запис виглядає скороченням більш докладного запису ТЛ.]
В лето 6780 [1272]. Преставися великии князь Ярослав Ярославичь новогородьскыи в Орде, и привезоша его в Русскую землю, и положиша его во Тфири у святую чудотворцу Козмы и Демияна. И преставися сын его князь Михаил Ярославич. [Запис виглядає як перифраза запису Н1ЛСІ. Запис ТЛ більш докладний. В РогЛ та Сим1Л відзначено народження в цьому році Михайла Ярославича, а тут це повідомлення помилкою перетворилось на його смерть – і так стоїть у пізніших літописах.]
В лето 6784 [1276]. Того же лета на зиму преставися великии князь Василеи Ярославич и положен бысть у святого Феодора на Костроме. [Запис є скороченням ТЛ.]
В лето 6787 [1279]. Того же лета преставися великии князь Юрьи Александровичь Суждальскыи. [Помилка – замість Андрійович.]
В лето 6802 [1294]. Того же лета великии князь Дмитрии Александрович на Волоце постриглся в черньци и преставися, и везоша его в Переяславль, и положиша его у святого Спаса. [Запис є перифразою ТЛ.]
В лето 6807 [1299]. Того же лета преставися князь Феодор Ярославьскыи семтября в 19. [Докладніше – в ЛЛ, Сим1Л, але точна дата – тільки тут.]
В лето 6810 [1302]. Преставися князь Иван Переяславьскыи месяца маия в 15.
В лето 6811 [1303]. Преставися князь Борис Андреевич февраля в 26.
В лето 6811 [1303] Того же лета преставися великии князь Данило Ярославич Московьскыи марта в 4. [Може бути, що це – невдале скорочення ТЛ, де Данило правильно названий онуком Ярослава, а при скороченні помилково став його сином.]
В лето 6812 [1304]. Преставися великии князь Андреи Александрович, внук великого князя Ярослава Всеволодича, месяца июля в 27, н память святого мученика Пантелеимона, пострижеся в черньци и в скыму, положен бысть на Городьце. [Запис дуже подібний до запису Н1ЛСІ; натомість запис ТЛ є дуже скороченими і не міг бути джерелом запису С1ЛСІ.]
В лето 6813 [1305] Того же лета преставися князь Александр Даниловичь.
В лето 6827 [1318] Повість про вбивство князя Михайла Ярославича в Орді. 6 вересня він приїхав в Орду біля гирла Дону. 26 днів його тримали у путах. Загинув він
за рекою Терком на реце на Сеньце под городом Тетяковым, минувше все горы Ясьскые и Черькаскыя близ ворот Железных […] И тако предасть святую и блаженную свою душю в руце господни месяца ноябрия в 22 день в среду в 7 час дне и причтеся с ликы святых […] Великии же князь Юрьи повеле своим покрыти тело его котыгою своею […] и привезоша и за реку, рекомую Аджь, еже зовется горесть […] И оттоле посла тело блаженнаго во Можджьчары […] и оттоле повезоша его к Бездежу […] И оттоле повезоша его в Русь […] и довезши Москвы, и положиша в церкви святаго великаго Спаса в монастыри.
Для нас важливо, що 22 листопада припадало на середу саме в 1318 (6827 ультра-березневому) році.
В лето 6829 [1321]. Преставися князь Борис Данилович.
В лето 6830 [1322]. Преставися князь Афанасеи, брат великаго князя Юрья Даниловича, постриглся в черньци, и положиша его у святого Спаса в Нередичах. [В Н1ЛСІ – церква Спаса на Городищі. Церква та сама, але названа по-різному.]
В лето 6833 [1325]. Того же лета уби князь Дмитрии великаго князя Юрья Даниловича Московьского в Орде, и привезоша и на Москву. [Скорочення Сим1Л.]
В лето 6834 [1326]. Того же лета уби царь в Орде за великого князя за Юрья Даниловича князя Дмитрия Михаиловича Тферскаго на Кондракле. [Запис значно відрізняється від ТЛ, РогЛ, Сим1Л.]
В лето 6840 [1332]. Того же лета преставися князь Александр Васильевич Суждальскыи.
В лето 6947 [1339]. Того же лета месяца октябрия в 29 день убиша в Орде окааннии татарове великаго князя Александра Михаиловича Тферскаго и сына его князя Феодора повелением безбожнаго царя Озбяка.
В лето 6849 [1341]. Преставися велики князь Иван Данилович месяца марта в 31, княжив лет на великом княженьи 18, и положен бысть в церкви святого великаго архааггела Михаила на Москве, а преставися в черньцах и в скиме. [Запис виглядає значно скороченим проти Сим1Л.]
В лето 6853 [1345]. Того же лета преставися князь Василии Давыдович Ярославскыи.
В лето 6853 [1345]. Того же лета преставися князь Василии Ярославич Муромьскыи.
Під 6860 [1352] роком вписано «Рукописание Магнуша, свейского короля» [стб. 429 – 431]. Докладніше про нього – в коментарі.
В лето 6861 [1353]. Преставися великии князь Семен Иванович, княжив лет 13, и исходя с сорочин его, преставися брат его князь Андреи Иванович. [Цей запис значно відмінний від докладнішого запису Сим1Л.]
В лето 6863 [1355]. Преставися князь Костянтин Васильевич Суждальскыи в черньцех и в скыме месяца ноябрия в 21 и положен бысть в Новегороде в Нижнем в церкви святого великаго Спаса. [Запис є незначним скороченням Сим1Л.]
В лето 6867 [1359]. Преставися великии князь Иван Иванович, княжив лет 6. [Запис значно відмінний від докладнішого запису Сим1Л. Зокрема, випало повідомлення про постриження.]
В лето 6873 [1365]. Преставися князь Андреи Костянтинович в Нижнем Новгороде месяца июня 2. [Запис значно відмінний від докладнішого запису Сим1Л. Зокрема, випало повідомлення про постриження.]
В лето 6892 [1384]. Преставися князь великии Дмитрии Костянтинович Суждальскы. [Запис є кардинальним скороченням запису, наявного в ТЛ та Сим1Л. Випало і повідомлення про постриження.]
Важливими для нашої теми є дві повісті про смерть великих князів, включені в С1ЛСІ.
Перша з них – сказання про московського князя Дмитра Івановича (Донського), записана під 6896 (1388) роком [С1, стб. 491 – 507]. Повість – прекрасний зразок стилю плетіння словес, але серед рясних славословій подає й багато реальних подробиць від початку життя князя до його смерті.
В ній надзвичайно докладно описано його останні дні і смерть 19 травня [С1, стб. 501], але не згадано про його постриження. Оскільки повна компетентність автора повісті поза всяким сумнівом, ми не можемо сумніватись, що постригу не було. Більше того, автор не забув відзначити, що Дмитро
Царский убо сан держаша, а аггельски живяше […] царскую багряницу и венец ношаша, а во чернечские ризы по вся дни желаше облещися [С1, стб. 497 – 498].
Тобто, на думку автора, князь хотів стати ченцем, але, як відомий персонаж Котляревського, не знайшов для цього нагоди. Якби постриження мало місце, автор сміливо міг би написати: «Хотів стати ченцем – і став ним».
Друга повість присвячена великому князю тверському Михайлу Олександровичу. Софійський 1-й літопис згадує його смерть двічі, причому в одній статті 6906 (1398) р. Перший запис короткий:
Того же лета преставися благоверный и христолюбивый князь великий Михайло Александрович Тферский, в черньцех и положен бысть в святем Спасе (С1, стб. 515).
Цей запис є скороченням запису Н1ЛМІ (опущено вказівку на місяць події), натомість додано епітети «благоверный и христолюбивый».
Після цього наведена простора повість (на відміну від повісті про Дмитра, вона зосереджена виключно на останніх днях життя Михайла та його смерті) [С1, стб. 518 – 521]. Там читаємо:
Он же поиде в лавру святого Афанасия, они же вси проводише его с плачем. И в том часе повеле пострищи себе в мнишский чин, и пострижен бысть рукою преподобного Арсения, епископа Тферского, августа в 20, и наречено бысть имя ему во мнишском чину Матфей. И пребы в монастыри 7 дней, и в тои день преставися благоверный и христолюбивый Михайло, сын Александров, внук Михайлов, правнук великого Ярослава Ярославича. Бысть всех дней жития его лет 60 и 6. И отиде от жития сего к богу августа 26, в вторник на ночь, в куроглашение, а во гроб положен бысть в середу, того же месяца 27, в своей отчине, в граде Тфери, во зборний церкви в святом Спасе.
І знову бачимо – автор повісті подав нам таку масу дрібних деталей, що його компетентність поза всяким сумнівом. Можливо, що повість ця була написана за особистим наказом єпископа Арсенія (тим самим автором, який в 1406 р. склав Арсеніївську редакцію Києво-Печерського патерика?).
В Сим1Л наведено зовсім іншу повість тверського походження, ще довшу й розволіклішу, проте біднішу фактичними даними.
Цікаву статтю присвятив цій повісті М. Граля [Marcin Grala Książę-mnich. Wizerunek swiętego władcy prawosławnego na przykładzie Michala Aleksandrowicza. – «Rurykowicze w świecie powiązań dynastycznych: polityka, obyczajowość, kultura, religia (X – XVI w.)», Kraków, 2014, s. 199 – 208].
Він розглянув обидва варіанти повісті – як С1ЛСІ, так і СимЛ / РогЛ. Питання про їх походження і взаємний зв’язок М. Г. не торкався, натомість подав ряд цінних спостережень над розбіжностями змісту та ідейного спрямування цих варіантів. Найважливішою є різниця у у формулюванні заповіту князя михайла – чи один старший син Іван має наслідувати князівство (як у РогЛ), чи кожен син отримує свій уділ (С1ЛСІ). М. Г. відзначив помітну особливість повісті РогЛ – ставлення до князя Михайла майже як до святого.
Загальних міркувань про звичай постриження правителів М. Г. не подав, зазначив тільки ряд випадків, які мали місце в близькому часі (с. 201; всі вони зазначені в моїй зведеній таблиці).
Таким чином, на тлі майже повної відсутності спеціального інтересу до звичаю постриження стаття М. Г. є значним кроком у дослідженні одного з двох найдокладніше описаних випадків постриження князя (другий – великий князь Василь 3-й, 1534 р.).
Доповнено 15 квітня 2017 р.
В лето 6901 [1393]. Преставися князь Борис Костянтинович.
В лето 6912 [1404]. Того же лета преставися князь Василии суждальскыи. [Це кн. Василь Дмитрович Кирдяпа; скорочено проти ТЛ.]
В лето 6913 [1405]. И поеха с Москвы князь Семен и со княгинею и с детьми на Вятку, но болен сыи, пребыв на Вятке 5 месяц. И разболеся и преставися князь Семен Дмитреевич суздальскии на память преставления новаго чюдотворца и святителя преосвященнаго Петра митрополита.
З днів, коли пригадують Петра, мабуть, найкраще нам підходить 21 грудня.
В лето 6915 [1407]. Преставися князь Юрий Смоленский, на Воздвижение честного креста [14 сентября], не в своей отчине, но в чужой стране, в изгнании, в Рязанской земле, в монастыре у некого христолюбца игумена Петра, и ту неколико дней поболе и скончася, и проводиша его честно. [Цей запис текстуально збігається з ТЛ.]
В лето 6918 [1410]. Преставися князь Володимир Андреевич и положен бысть на Москве во святом Михаиле.
В лето 6925 [1417]. Преставися князя великого сын Василя Дмитриевича князь Иоан на Москве и положен бысть в церкви святаго архааггела Михаила.
Літопис закінчується на подіях 1418 року. Список М. А. Оболенського містить ще деякі приписки:
В лето 6989 [1481] месяца иуля 5 день, на память преподобнов отца Афанасия Афоньского, в четверг на четвертом часу дни, преставися благоверны князь Андреи Васильевичь Меньшеи во своеи отчине во граде на Москве и погребен бысть того же дни 11 час в церкви архангела Михаила, а положен бысть возле брата своего князя Юрья Васильевича. [Пам’ять св. Афанасія Афонського – справді 5 липня. 5.07.1481 р. – дійсно четвер. Хронологічні показники збігаються.]
Лета 7014 [1505], месяца октября 27 день, преставися князь великии Иван Васильевичь во фторник на другом чясу ночи. [27.10.1505 р. – понеділок, не вівторок.]
В лето 7016 [1508]. Преставися князь велики Дмитреи Ивановичь, внук великаго князя Ивана Васильевичя всея Руси, а положен бысть на Москве в Архангеле подле отца своего великого князя Ивана Ивановича.
Вибіркове співставлення текстів С1ЛСІ з Н1ЛМІ дозволяє зробити наступні висновки:
1. За період до 1304 року включно Н1ЛМІ показує досить значну подібність до С1ЛСІ.
2. Починаючи від 1322 р. і до кінця (1418 р.) Н1ЛМІ відходить від С1ЛСІ.
Отже, взаємний зв’язок цих текстів можна уявити собі так:
Перша частина С1ЛСІ походить від зводу 1305 р. (від якого походять також Лаврентіївський, Троїцький та Симеонівський 1-й літописи). Від цього ж зводу походять розглянуті нами загальноруські записи Н1ЛМІ, чим і пояснюється близькість С1ЛСІ та Н1ЛМІ в цій частині.
Друга частина С1ЛСІ є самостійним твором, який ліг в основу відповідної частини Н4Л. Оскільки Н4Л продовжено на 30 років після закінчення С1ЛСІ, ми мусимо розглядати його як продовження С1ЛСІ. [Докладніше про це – Бобров А. Г. Новгородские летописи 15 века. – Спб.: Д. Буланин, 2001 г.]
З цих міркувань ми повинні вважати записи С1ЛСІ більш авторитетними за аналогічні записи Н1ЛМІ та Н4Л.