Готська єпархія
Микола Жарких
Готська єпархія (митрополія) – церковно-адміністративна одиниця, яка існувала в Криму у 8 – 18 ст. (з перервами).
Готи з’явились в Криму ще в 3 ст. н. е. Частина їх оселилась в південно-західному Криму, поблизу Херсонеса. З ними пов’язують «печерні міста» Ескі-Кермен та Мангуп (самі ці назви – пізнішого часу, не раніше кін. 15 ст.). В цей час територія готів мала назву країни Дорос (Дорі). Про поширення християнства серед готів свідчать великі тринавні базиліки, споруджені в 6 ст. на Ескі-Кермені та Мангупі (збережені в археологічних рештках). Але в цей час ми не маємо даних про окрему церковну організацію готів.
У 754 р. невідомий на ім’я готський єпископ підписав рішення собору в Константинополі, на якому були присутні виключно іконоборці. Але про це повідомляє тільки Житіє Іоана Готського, складене орієнтовно в 815 – 842 рр., тобто значно пізніше події.
Більш надійними є звістки про участь представника готського єпископа у 7-у вселенському соборі (787 р.). Цей єпископ двічі названий Никитою і один раз – Іоаном. Згадка Іоана вважається пізнішим доповненням актів собору.
Іоан Готський діяв у 4-й чв. 8 ст. (помер орієнтовно між 788 та 807 р.) в умовах хозарського панування в Криму і боротьби іконоборців на іконошанувальників у Візантії. Він належав до партії шанувальників ікон і після смерті був оголошений святим. Його житіє виступає головним джерелом історії Криму того часу, хоча не до кінця зрозумілим.
Можна думати, що утворення Готської єпархії було пов’язано з переходом Криму під владу Хозарії і надіями на поширення християнства по всій території Хозарії (але ці надії не справдилися).
В 9 – 12 ст. Готська єпархія згадується у переліках епархій Константинопольського патріархату. Найскільки реальним було її існування упродовж 9 – 1 пол. 11 ст. – залишається дискусійним. Пізніше, від 1066 до 1170 р., ми маємо сім звісток про участь готських єпископів у константинопольських соборах.
Наступна значна перерва у джерелах тягтеться до 1292 р., коли на черговому константинопольському соборі був присутній Софроній з титулом готського митрополита, і рідкісні згадки про цю митрополію проходять через все 14 ст., закінчуючись на 1427 році (митрополит Даміан).
Хоча з початком 15 ст. в південно-західному Криму утворилось князівство Феодоро, пожвавлення релігійного життя на цій території не відбулось, і наступна безспірна згадка ієрарха з титулом «Готський» належить до 1587 року. Для 17 – 18 ст. ряд імен кримських митрополитів називає загадковий перелік, опублікований в 1867 р. Ф. Хартахаєм – пізній текст невідомого походження. Ці імена вимагають підтвердження з незалежних джерел. Перелік не називає конкретних титулів ієрархів, іменування їх «готськими» (наприклад, у переліку О. О. Бертьє-Делагарда) – не більше як припущення.
Починаючи від 2 пол. 16 ст. з’являються згадки про митрополитів кафинських, які перебували в Кафі – адміністративному центрі турецьких володінь в Криму. У 18 ст. відомо два митрополити, які безсумнівно титулувались готсько-кафинськими (Гедеон, 1725 – 1769; Ігнатій, 1771 – 1786). Тут «кафинський» є вказівкою на резиденцію митрополита, а «готський» слід вважати даниною історичній традиції.
В 1778 р. митрополит Ігнатій переселився разом з більшістю кримських греків до Росії, до новоутвореного міста Маріуполя. При цьому російський уряд гарантував йому збереження його титулу. Після смерті Ігнатія титул «митрополит готський» остаточно зникає.
Література
Айбабин А. И. Готская епархия. – Православная энциклопедия, 2006 г., т. 12, с. 214 – 217.
Бертье-Делагард А. Л. Исследование некоторых недоумённых вопросов средневековья в Крыму. – Известия Таврической учёной архивной комиссии, 1920 г., № 57, с. 2 – 134.
Виноградов А. Ю. Иоанн [Готский]. – Православная энциклопедия, 2010 г., т. 23, с. 243 – 246.
Жарких М. І. Митрополити доби Кримського ханства. – К.: 2016 р. (веб-видання)
Хартахай Ф. Христианство в Крыму. – “Памятная книжка Таврической губернии на 1867 г.”, Сф., 1867 г., т. 1, с. 82.