Ігнатій митрополит
Микола Жарких
Ігнатій, Ігнатій Маріупольський (в миру – Газадінов Іаков; ? – 3 (16) лютого 1786) – митрополит Готський і Кафінський, святий.
Дані про ранній період його життя містяться лише у пізніх наративних джерелах (і тому не викликають довіри). У 1771 був призначений митрополитом Готської єпархії і прибув до Криму, майже вся територія якого було на той час зайнята російськими військами (в ході російсько-турецької війни 1768–1774). 15 серпня 1771 І. прибув до Кафи (Феодосії). 29 вересня написав в Святійший Синод прохання про прийняття його єпархії в юрисдикцію Руської церкви. 8 грудня 1772 направив Катерині II листа з проханням прийняти греків Криму в російське підданство (оригінали цих листів не знайдені, немає й свідчень про їх розгляд урядовими інстанціями в Санкт-Петербурзі).
1778 р. за рішенням Катерини II почалося переселення християн Кримського ханату до Північного Приазов’я 1778–1780). Особливе місце в організації переселення відводилося І. 16 липня 1778 командувач рос. військами в Криму і на Кубані генерал-поручик О. Суворов прийняв складену І. «Постанову кримських християн», в якій були сформульовані їхні умови щодо переселення: поселення окремо від інших народів, громадянська і церковна автономія, дозвіл загальними вільними виборами визначати свою адміністрацію, збереження за І. титулу митрополита до кінця його життя. 17 липня 1778 І. просив надати монаршу грамоту, яка гарантуватиме виконання умов, оскільки через невизначеність майбутнього багато хто з християн відмовлявся від переселення (грамота, підписана імператрицею 25 травня 1779, була вручена І. в листопаді 1779). Переселення розпочалось 28 липня і 18 вересня 1778 було в основному завершено. У цей день І. вирушив з Криму разом з останньою партією переселенців. 24 жовтня він приїхав в Олександрівську фортецю (нині м. Запоріжжя), де прибулі проходили реєстрацію. Російська влада високо оцініла заслуги І.: Суворов виплатив йому 6550 рублів.
14 березня 1779 указом Катерини II І. був прийнятий в російське підданство. І., оселившися в Самарському Пустинно-Миколаївському монастирі, відвідував греків, які тимчасово були поселені уздовж річок Оріль та Самара у вкрай скрутних умовах, писав прохання та скарги в різні інстанції. При цьому переселенці звинувачували митрополита у своїх бідах. Після звернення до кн. Г. Потьомкіна І. був запрошений в Санкт-Петербург, де брав участь в узгодженні місць проживання переселених християн (його поїздка тривала з липня до грудня 1779). Завдяки наполегливості І. для греків був створений Маріупольський повіт. У квітні 1780 почалося його заселення, будувався Маріуполь, було утворено Маріупольський грецький суд – орган, що виконував адміністративні, поліцейські і судові функції в повіті. Уже в 1780 І. вибудував в Маріуполі кілька церков, в одній з яких – Успенській – була поміщена старовинна ікона Божої Матері «Одигітрія», привезена з Криму. Брав участь в будівництві і освяченні сільських церков повіту.
Через голод і нові людські втрати напружені відносини між І. і частиною грец. громади зберігалися і в Маріуполі. У вересні 1780 стався конфлікт, в ході якого противники І. знесли огорожу і знищили сад на заміській дачі митрополита. Конфлікт тривав аж до смерті І. і вплинув навіть на церемонію його поховання.
11 червня 1997 рішенням Свящ. Синоду УПЦ І. був зарахований до лику місцево шанованих святих.
Літ.: Серафимов С.А. Крымские христиане (греки) на северных берегах Азовского моря // Херсонские епархиальные ведомости. Приб. 1862. Ч. 5. № 3; Гедьо А.В. Переселення греків з Криму до Приазов’я у 1778 р. // УІЖ, 2001, № 1; Документы по истории греков Приазовья. Т. 1. От Крыма до Мариупольского греческого округа. Донецк, 2008; Калоеров С.А. Игнатий (Газадини, Гозадино) // Православная энциклопедия. Т. 21. М., 2009; Жарких М.І. Виведення християн з Криму в 1778 р. К., 2016 (у друці).