Ланнуа Жильбер де

Микола Жарких

Ланнуа Жильбер де (Ghillebert (Guillebert, Gilbert) de Lannoy, 1390, Фландрія – 22 квітня 1462 р., Лілль) – фламандський рицар на службі у герцогів Бургундії.

Від 1403 р. Ж. Л. брав участь у різних війнах на території Франції, Англії, Іспанії. Від 1408 р. він служив бургундським герцогам – спочатку Жану Безстрашному, а після його загибелі в 1419 р. – його сину Филипу Доброму. В 1413 р. він як доброволець брав участь у поході тевтонських рицарів на Мазовію. Під час цього походу він був пораненій і висвячений у рицарі (в різний час він мав не менше семи поранень). Взимку 1413 – 1414 рр. він відвідав Великий Новгород та Псков, повертаючись до Франції, зустрівся з литовським великим князем Вітовтом, польським королем Ягайлом та чеським королем Вацлавом 4-м.

В 1415 р. Ж. Л. брав участь у битві при Азенкурі й потрапив до англійського полону (звільнений за викуп). В 1416 р. він був призначений губернатором міста Еклюз (нині – Слейс на крайньому південному заході Голландії) і обіймав цю посаду наступні 30 років.

В 1421 – 1423 рр. Ж. Л. здійснив поїздку «на Схід», відвідав Тевтонський орден, Польщу, Литву, Молдавію, Крим, Візантію, Єгипет, Сінайський півострів, Палестину. Мета поїздки невідома, припускають навіть, що Ж. Л. мав розвідати стан оборони Палестини для майбутньої воєнної експедиції. Це був другий візит Ж. Л. до Палестини (перший – 1403 – 1404 рр., третій – 1446 р.)

Опис Святої землі (Les rapports) був укладений Ж. Л. невдовзі після поїздки. В 1423 р. один примірник рукопису був переданий уряду Англії, другий – герцогу Филипу Доброму.

В 1430 р. Ж. Л. став одним із 24 перших рицарів новозаснованого Филипом ордену Золотого руна. Ж. Л. входив до складу бургундської делегації на Базельському соборі (1431 – 1449; Ж. Л. був там у 1431 – 1433 рр.).

У травні 1445 р. Ж. Л. купив будинок у Ліллі, у якому жив до самої смерті. У 1446 р. Ж. Л. став членом новозаснованої герцогом Филипом Великої ради, продовжуючи виконувати дипломатичні доручення.

У 1439 р. Ж. Л. написав перший начерк проекту реформ, який у наступному році був перетворений на великий трактат «Повчання молодому принцу» (відомо 7 рукописів), в якому виклав уявлення про добре правління і роль правителя держави. В рукописах автор твору не зазначений, натомість згідно з літературним етикетом того часу вказано, що ці повчання у давньому часі давав король Норвегії своєму сину. (Нещодавно зроблена спроба переглянути традиційну атрибуцію на користь старшого брата Жильбера – Гуго де Ланнуа.)

Після 1450 р. Ж. Л., відійшовши від активної участі в дипломатії, зайнявся упорядкуванням книги спогадів «Поїздки і посольства», збереженого у 2 рукописах. Мемуарний характер видно уже з того, що автор помилився із датуванням першого епізоду своєї біографії, поставивши його під 1399 роком, хоча насправді ця подія мала місце в 1403 р. (відповідно до цього скоригована й дата народження Ж. Л.). До складу твору включено складений давніше опис Святої землі, котрий виступає логічним центром твору. Таким чином, джерельна вартість різних частин тексту різна.

Ж. Л. був сучасником, свідком, а подекуди й учасником важливих воєнних і політичних подій 1 пол. 15 ст. і міг би розповісти про них дуже багато. Але на ділі він дуже мало й неохоче писав про справи політики та релігії, налягаючи більше на описи прийомів, обідів та подарунків, які він роздавав і отримував.

Територією сучасної України Ж. Л. проїхав у 1421 р. Із Данцига, де він зустрівся з великим магістром Тевтонського ордену, він приїхав у село Озимину (нині Самбірського району Львівської області), де зустрівся із польським королем Ягайлом. Далі він через Львів і Белз поїхав до Кам’янця (Берестейська область Білорусії), де мав зустріч з литовським великим князем Вітовтом.

Далі Ж. Л. через Львів проїхав до Кам’янця-Подільського, де його приймав литовський староста Гедигольд. У Молдавії він мав зустріч з воєводою Олександром, після якої прибув до Білгорода-Дністровського, який він назвав Mancastre ou Bellegard, що є важливим раннім свідченням побутування назви Білгород.

До перебування Ж. Л. у Білгороді механічно додано коротку згадку про побудову «Гедигольдового замку». Цю згадку не можна приточити до якогось певного часу та місця. Запропоновані гіпотези непереконливі або прямо суперечать сказаному в тексті. Згадку можна вважати літературною фікцією.

Із Білгорода Ж. Л. проїхав через Татарію до Кафи, а звідти морем – до Константинополя.

У ціх записах є принаймні два місця, котрі виразно показують, що текст має характер спогадів, а не щоденника. Під час зустрічі із Вітовтом згадано як одночасні посольства до нього посковичів (котре справді мало місце в 1421 р.) і новгородців (котре відбулось в 1414 р.). Повідомлення про війну в Туреччині, отримане нібито від воєводи Олександра (орієнтовно) у серпні 1421 р., містить згадки про події 1422 і 1423 років, тобто складено пізніше.

Ці записи Ж. Л., хоч і не багаті змістом, мають значення як свідчення самовидця 1 половини 15 ст.

Література

: voyageur, diplomate et moraliste. – Louvain: 1878. – 91, 551 p.

Sterchi B. , auteur de l'Enseignement de vraie noblesse, de l'Instruction d'un jeune prince et des Enseignements paternels. – Le Moyen Age, 2004, t. 110, No. 1, p. 79 – 117.

Черкасов Д. Н. и его «Voyages et ambassades». – Исследования по истории восточной Европы (Минск), 2015 г., т. 8, с. 195 – 241.

Жарких М. І. Де був і що бачив Жильбер де Ланнуа у 1421 році. – К.: 2020 р. (мережеве публікація).

Київ, 20 – 22 серпня 2020 р.