Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Равич Іван

Микола Жарких

Равич Іван (1677–1762) – відомий київський ювелір. Народився в сім’ї київського міщанина Андрія Равича і майже все життя прожив у Києві у парафії церкви св. Миколи Притиска на Подолі. Р. був членом київського магістрату і 30 років обіймав посади лавника та райці. В 1740 він відвідав Німеччину (Аугсбург, Нюрнберг), де купував книги для Києво-Печерської лаври.

Як ювелір він працював майже 60 років, його датовані вироби охоплюють період 1703–1760. Коло побутування його творів – Гетьманщина. Серед його замовників – гетьмани І.Мазепа та К.Розумовський, представники козацької старшини і православного духовенства. Для світських осіб від робив столовий посуд, для церкви – різноманітні богослужбові речі (потири, напрестольні хрести, дарохранильниці, свічники, оправи на Євангелія тощо). Найвизначнішим його твором вважається дарохранильниця, зроблена в 1743 для Києво-Печерської лаври, з великою кількістю дрібних деталей і надзвичайно пишним декором, характерним для пізнього бароко.

Нині відомо понад 70 виробів, приписуваних Р. Вони зберігаються в музеях України і (невелика частина) Росії. Із них 17 вважаються безспірно належними Р.; атрибуція частини виробів викликає сумніви фахівців.

Література

Петренко М.З. Українське золотарство 16-18 ст. К., 1970.

Мішнєва О.І. Іван Равич – видатний український золотар доби бароко // Лаврський альманах. Вип. 3. К., 2001.

На маргінезі

На маргінезі цієї статті була написана моя більша стаття «Іван Равич». Там я дозволив собі навіть висловити побажання створити каталог усіх його творів. Але коли я завів розмову про такий каталог у Музеї історичних коштовностей України, де зберігається більша частина творів Равича, я почув у відповідь, що Музей може підготувати каталог тільки тих творів, які зберігаються в ньому, а до решти їм немає діла.

Отже, такого каталогу ми ніколи не побачимо. Хіба би трапився такий щасливий випадок, що німці чи англійці закатологізували би твори Равича так, як вони каталогізують твори Праксителя і Скопаса… Зрештою, враховуючи масштаби діяльності Google в музейній сфері, це не виглядає фантастикою.

Київ, 11 квітня 2011 р.