Рубрук Гійом
Микола Жарких
Рубрук Гійом де (Guillaume de Rubrouck, нар. між 1215 і 1220, помер бл. 1270) – фламандець з роду, чернець ордену францисканців. Супроводжував французького короля Людовіка 9-го у 7-му хрестовому поході. Після поразки від єгипетських мамлюків (1250) король і Р. перебували в м. Акра – останньому оплоті хрестоносців у Палестині. Людовік 9-й, шукаючи союзників у боротьбі проти мамлюків, намагався встановити контакти з Монгольською імперією. У 1252 Людовік доручив Р. очолити посольство до хана. Враховуючи неудачу попереднього посольства, Р. мав представлятись не послом короля, а місіонером, який проповідує християнство серед монгольської політичної еліти.
7 травня 1253 місія Р. відпливла з Константинополя. Висадившись в м. Судак, мандрівники вступили на землю, підвладну монголам. Р. відвідав ставку Сартака (сина Батия) у міжріччі Дону і Волги, потім – ставку Батия у Заволжі. Батий спрямував Р. до великого хана Мунке, у ставку якого Р. прибув 27 грудня 1253. Разом з табором Мунке він 5 квітня 1254 прибув до Каракорума (столиці Монгольської імперії), де залишався до 9 липня 1254. В Каракорумі з наказу Мунке Рубрук узяв участь у богословському диспуті, в якому змагалися також представники несторіан, мусульман та буддистів. Але цей диспут мало допоміг римській церкві – вплив несторіан при ханському дворі виявився значно більшим. Політична ж співпраця з французами, на думку Мунке, була можлива лише за умови, що французький король визнає зверхність монгольського хана. На зворотньому шляху 16 вересня – 16 жовтня 1254 Р. перебував у ставці Батия, а далі через Дербент прибув 15 серпня 1255 до Тріполі (Палестина) і потім до Акри. Тут він написав докладний звіт про свою місію у формі послання до короля.
Книга складається з 53 розділів. Вона містить опис маршруту посольства, географічних умов тих країн, через які проходила подорож (у т.ч. Криму і причорноморських степів), дані з економіки, політичного устрою, релігійних вірувань, звичаїв народів, серед яких побував Р. (зокрема, половців). Основна увага приділена панівному народу – монголам, яких Рубрук називає також татарами. Книга містить також деякі дані з географії Русі та згадки про руських людей в Монгольській імперії. Твір Рубрука, написаний латинською мовою, зберігся у кількох списках і вперше був надрукований в 1600 році. Він багато разів перевидавався в перекладах різними мовами, з яких найприступнішим є російський переклад О.Ю.Малеїна (1911, 1957 і численні веб-передруки). Він є цінним першоджерелом з історії і географії Євразії 13 ст.
Літ.: Джованни дель Плано Карпини. История Монгалов. Гильом де Рубрук. Путешествие в восточные страны. М., 1957.
На маргінезі
На маргінезі цієї енциклопедичної статті виникла моя «велика» стаття «Гійом де Рубрук», опублікована в трьох паралельних мовних варіантах (українському, російському та англійському). Разом це виноситься на 20 цифрових аркушів.
Київ, 7 травня 2011 р.