Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Низький замок (Львів)

Микола Жарких

Низький замок – зруйноване середньовічне укріплення у Львові (обласному центрі України).

Розташування

Н. з. знаходився у північно-західному куті середмістя, розпланованого в час правління польського короля Казимира 3-го (1349 – 1370). Оскільки його план прив’язано до плану середмістя, думка про давніше існування Н. з. не може бути прийнятною.

В давнину його територія мала природний захист із західного боку, де протікала у багнистому руслі річка Полтва, та з північного боку, де протікав безіменний і теж багнистий струмок – доплив Полтви.

Н. з. займав територію, котра нині обмежена із заходу проспектом Свободи, з півночі – вулицею Лесі Українки, зі сходу – вулицею Театральною. На його місці нині розташовані площа вернісажів (яка не має офіційної назви) і будинки по просп. Свободи № 22 та 20. Між цими будинками проходить сучасна вулиця Низький Замок (вона прокладена трохи північніше давньої південної границі Н. з.).

Історія

Перші історичні згадки про Н. з. йдуть «у парі» з першими звістками про Високий замок. У пролозі до хроніки Яна з Чарнкова (кін. 14 ст.) зазначено, що з ініціативи короля Казимира 3-го збудовано місто Львів (сучасне середмістя) та два замки.

У привілеї 1372 р. князя Владислава Опольського для львівських францисканців зазначено, що місце для їх кляштору відведено у середмісті поруч із замком. (Цей кляштор знаходився на місці сучасного будинку по вул. Театральній, 15, зруйнований в 1848 р.)

Вважається, що зразком для побудови Н. з. був столичний краківський замок Вавель.

Наступна згадка датована березнем 1382 р. – йдеться про купівлю колишнього будинку Гобеля, розташованого на вулиці перед маленьким замком (in plathea ante parvum castrum).

Від кінця 14 ст. Н. з. служив помешканням для польських королів під час їх приїздів до Львова.

В акті 24.07.1416 р. згадано Якова – священика каплиці св. Катерини, розташованої у меншому львівському замку (dominis Iacobo prebendario capelli beate Katharine in castro minori Leopolensi syte).

Н. з. зазнав руйнувань від пожежі 1381 р. Він уцілів під час великої пожежі 1527 року, але пожежа у квітні 1565 р. завдала нових руйнувань. Під час відбудови первісна готична архітектура Н. з. набула ренесансних рис.

Забудова

Вигляд Н. з. можна уявити за описами 1570, 1765 років, гравюрою А. Пассаротті – А. Гогенберга 1618 р. та серією планів 18 ст. (починаючи від 1704 р.).

У плані замок мав форму п’ятикутника (з переломом західного муру, зумовленим поворотом русла річки Полтви). Його північний та західний мури складали частину Високого (внутрішнього) муру середмістя, ззовні вони були прикриті стінами й півбаштами Низького (зовнішнього) муру. На стику південного й західного мурів Н. з. знаходилась кругла башта (Судова, або Шляхетська) – одна з численних башт Високого муру. В’їзд до замку був зі східного боку, з вул. Гродської (сучасної Театральної).

Двір Н. з. мав щільну периметральну забудову. У північно-західному куті знаходився двоповерховий палац (Великі покої) із наріжною баштою (Великих покоїв) та каплицею св. Катерини (досить подібною до готичної каплиці Вавельського замку), уздовж північного та східного мурів йшли суцільні пристінні корпуси, а уздовж південного і частково західного мурів – окремі будинки. На території Н. з. була своя криниця.

Після захоплення Львова шведами (1704 р.) Н. з. упродовж усього 18 ст. невпинно занепадав. Після переходу Львова під владу Австрії (1772 р.) перебудови або нової забудови його місця, але вони не були реалізовані. В серпні 1802 р. територія Н. з. була викуплена міською владою, залишки забудови були знесені і на їх місці влаштовано торговельний майданчик.

Використання

Н. з., хоча й знаходився на території «самоврядного» міста із магдебурзьким правом, належав королю і служив резиденцією королівської адміністрації – львівського старости та установ державного управління (старостинський, земський та гродський суди). Він мав захищати владу не від зовнішнього ворога, а від повстання міщан. Таких повстань за весь час існування Н. з. не було. Коли в листопаді 1848 р. львівські поляки справді повстали проти австрійського уряду і середмістя стало головним осередком подій, Н. з. давно був знесений.

В історії вивчення архітектури Н. з. найважливіше значення має стаття Ф. Марковського (1972 р.).

Слід знати, що грамота князя Льва Даниловича для церкви св. Миколи у Львові з датою 8 жовтня 1292 р. є фальсифікатом кінця 16 ст. Її топографічні реалії, в тому числі згадка про криницю в Н. з., належать до кінця 16 ст.

Література

Атлас українських історичних міст. Том 1: Львів. – К.: Картографія, 2014 р.

Зіморович Б. Потрійний Львів. – Львів: «Центр Європи», 2002. – 248 с. + 50 іл.

Ісаєвич Я. “Альтана посеред раю”: Львів у 1582-1602 рр. – «Львів: історичні нариси», Львів, 1996 р., с. 29 – 44 [фрагменти опису М. Груневега].

Козицький А. Низький замок. – «Енциклопедія Львова», Льв., 2008 р., т. 2.

Купчинський О. А. Акти та документи Галицько-Волинського князівства 13 – 1 пол. 14 ст. – Льв: 2004 р., ч. 31, док. № 11 (грамота 1292 р.).

Akta grodzkie i ziemskie. – Lw. : 1875, t. 5, № 7 (привілей кн. Владислава Опольського); № 29 (акт 1416 р.).

Jana Długosza Roczniki czyli kroniki sławnego królestwa Polskiego. – Warszawa: 2009, ks. 9, s. 269, 441.

Markowski F. Niski zamek we Lwowie. – Kwartalnik architektury i urbanistyki, 1972, t. 17, № 3, s. 177 – 209.

Monumenta Poloniae historica. – Lw.: 1878, t. 2 (хроніка Яна з Чарнкова – с. 626).

Najstarsza księga miejska 1382-1389 / Wydał A. Czołowski. – Lwów: 1892. – s. 1 (згадка 1382 р.).

24 – 28.12.2019 р.

Зображення Низького замку та додаткова інформація про нього є на сайті «Прадідівська слава».