Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Школа мертвих душ

Микола Жарких

Освіта наша перебуває у кризовому стані. Освічених, ба просто грамотних людей меншає на очах. Випускники Київського університету не в змозі грамотно писати “мовою міжнаціонального спілкування” і пишуть “постояный” з однією літерою “н”, а “длинна” (іменник) – з двома. З цим багажем вони вступають в нашу науку і… І результати більш-менш відомі: комп’ютерна революція розвивається на тамтому боці калабані, високотемпературна надпровідність, генна інженерія, поступ у боротьбі зі СНІДом, безпечні атомні реактори, аеробуси і “Вояджери”, що долітають до Нептуна, не ламаючись – все там. Все там, а у нас – м’ясорубки, що не крутяться, тому що не можуть відлити корпус з круглим отвором, кольорові телевізори, які мають зображення тільки одного певного кольору, комбайни, що розвалюються, не доїжджаючи до полів, на яких васильків більше за пшеницю. На тамтому боці – хліб і до хліба (ще й нам дещиця перепадає), а у нас самі картки, які скоро будуть заміняти товари. Їхнє начальство покладається на закони, а наше – на саперні лопатки. Там розуміють, що життя людини є самодостатньою і до того ж найвищою цінністю, а у нас такою самою цінністю вважаються керівні вказівки (плани, директиви, ідеологічні настанови, “соціалістичний вибір” і т.ін.).

Не скажу, що всі наші біди – від поганої освіти (навпаки, значна частина ґанджів освіти – від загальних бід суспільства), але тверджу і наполягаю, що суспільство, в якому зневажають освіту, приречене на загибель. Тверджу і наполягаю, що головний наш дефіцит – це не ковбаса і не галантерейний крам, а високоосвічені, сумлінні, прогресивно настроєні люди. Тверджу і наполягаю, що висока освіта, правдива інтелігентність нерозривно пов’язані з високою сумлінністю і патріотизмом.

Доводити, що освіта наша стоїть на вкрай низькому рівні, і цей рівень продовжує знижуватись, вважаю зайвим. Все, що можуть мені протиставити, – це довгі колони чисел шкіл, учнів, вчителів, процентів середньої освіти і т.ін., – чисел, які абсолютно не стосуються до проблеми освіти. Так само, як ми випередили весь світ по валовому виробництву примітивних продуктів (сталі, цементу тощо), так і в освітній галузі ми ведемо перед по валу примітивних показників і не звертаємо уваги на те, що є власне освітою.

В чим же біди нашої школи? Чому учні її ненавидять, починаючи з середини першого класу? Чому в диктанті на 180 слів роблять по 35 помилок? Чому плутають Тараса Шевченка із Тарасом Бульбою? Перш ніж відповідати на ці питання, скажу, що до нинішньої освітньої системи я не маю ніякого відношення і тому в очах відповідного міністерства є людиною некомпетентною. Але освіта – це річ, що стосується всіх, і я вважаю, що не треба бути дегустатором, щоб висловлюватись про якість хліба. “Ныне уж партикулярные люди о таких предметах рассуждают, о которых в прежние времена и генералам не всегда рассуждать дозволялось” (М.Є.Салтиков-Щедрін). Отже, буду називати ті ґанджі, які впадають мені в очі, може, не в порядку їхньої ваги.

17 листопада 1989 р.

Опубліковано: Спадщина, 1990 – 2000 рр., т. 4, с. 46 – 58.