Радикальний пацифізм

Микола Жарких

Про свій пацифізм К. Поліщук відверто писав в автобіографії: «Війну Клим ненавидів і старався всіми способами якось вирватися» (Аб-25). Це підтверджується і наступними цитатами із його творів:

А я бажала б всесвітнього спокою і загального добра. ( 1912 р.)

Станеться надзвичайне чудо, коли гармати розсиплються на порох, а рушниці перетворяться в пастуші палиці, з якими підуть додому всі знесилені війною сірі люди і понесуть до рідних хат радісну вість про мир на землі. ( 6 січня 1917 р.)

Мені хочеться кудись утекти. Встати і потай пройти туди, де сидять сміливі люди в залізних касках, і сказати їм:

– Ось я сам прийшов до вас. Ми ж не гладіатори, щоб різатись для чиєїсь утіхи, а боронити я не маю кого. Все, що лише було в мене дорогого, вже зневажено й розбито. ( 26 лютого 1917 р.)

Я вирішив утворити своєю особою протест проти всього божевільства. ()

Ось він, чоловік і добрий християнин, який любить ближнього свого і душу складає за друзів своїх, скрадається диким звіром на такого самого, як і сам, чоловіка. ()

Вони, подібно гадам, плазували в грязюці, де цілими днями пролежували в засідках на інших, таких же самих людей, і все задля того, щоб своє життя зберегти, щоб не полягти даремне. (Злочинна тьма 10 вересня 1917 р.)

Був він парубок розумний, скінчив якусь художньо-промислову школу, вважав себе гуманістом і християнином, а через те рішуче повставав проти війни. ( 10 січня 1918 р.)

Долоня рупором : «Гов!… Гов !.. Спиніться там!.. Не лийте кров!..» (З весняного Травень 1919 р.)

Живіть спільно і ніколи не сваріться між собою. (Бог чорних клобуків 26 червня 1921 р.)

… Перші гарматні вибухи першої «власної» війни. Будучи противником усяких воєн, я зовсім не тішився цим. (Великого бажайте! 1 грудня 1921 р.)

Скажіть їм, щоб замирилися. Скажіть їм, що війни не треба. Скажіть, що я також… помилявся… (Одне Різдво 22 грудня 1921 р.)

Ти не повинен більше воювати! Хай ті воюють, що вигадують ту війну!

– Ні! – думав. – Не треба війни! Я робив добре, коли агітував проти неї. (Світ червоний Лютий – квітень 1922 р.)

Я не хочу й не можу бути розбійником! Я не знаю, як можна вбивати таких, як сам, виснажених і вимучених горем людей. Я тоді вже, ліпше, запалив би всю землю і хай горить. (Отаман Зелений Літо 1922 р.)

Скажіть їм, щоб замирилися. Скажіть їм, що не треба війни. Скажіть, що всяка війна – злочинство. (Гуляйпільський «батько» 1925 р.)

Пацифізм К. Поліщука логічно випливав із його зневіри. Раз боротьба не може принести нічого доброго не тільки громаді в цілому, але навіть самому борцю, то не й не треба боротися, воювати.

Як видно із наведених цитат, він був радикальним пацифістом, сказати б, фундаменталістом від пацифізму. Ніякої класифікації війн (справедливі / несправедливі, загарбницькі / визвольні і т. д.) він не знав і не хотів знати.