Післяслово

Микола Жарких

Нынче уж партикулярные люди о таких предметах берутся рассуждать, о которых прежде и генералам не всегда рассуждать дозволялось.

М. Е. Салтыков-Щедрин

Але хто такий Микола Жарких і як він наважився розмірковувати про такі високі предмети, як українська література? Він же не фахівець!

Що я не фахівець – я повністю згоден. Фахівець має наступні обов’язкові й неодмінні ознаки:

1, він живе зі свого фаху, отримує з нього гроші на прожиття;

2, він займається своїм фахом більшу частину робочого часу;

3, він займається своїм фахом упродовж усього життя;

4, він пише статті під назвою «Когнітивно-дискурсивна модель діахронної множинності часово віддаленої ретрансляції».

Нічого із цього у мене мена. Я – спенсіонований фізик-теоретик, і Климом Поліщуком займався максимум дві години на добу. Те, що я займався ним упродовж цілого року (від грудня 2022 до листопада 2023 р., хоча і не щодня) – це в моїй практиці вийняток; я би точно сказився, якби займався одним і тим самим довший час.

І ніде правди діти – я не вмію писати так «науково», як справжні фахівці. Вважав і вважаю, що прості речі треба пояснювати простими словами.

Я вперше почав читати Клима Поліщука улітку 2014 року. На моє щастя, мені трапилась збірка «Червоне марево». Читаючи її, я час від часу переключався на поточні новини з російсько-української війни (тоді вона звалась «антитерористична операція») і відчував, що між цими зовсім різними текстами дуже мало різниці. Далі я ще прочитав першу главу із «Гуляйпільського «батька» і вирішив для себе: Клим Поліщук – це дуже цікаво, і треба ним зайнятись, тобто опублікувати його твори на сайті «Мислене древо».

До зайняття дійшло в грудні 2022 року, коли москалі гатили по нашій енергетиці і світло в Києві часто вимикалось. Найдовше його не було 14 годин поспіль, на щастя, тільки один раз; і найкоротше його увімкнули на 30 хвилин – на щастя, теж тільки один раз. Щоби щось зробити в таких умовах, треба було постійно тримати зарядженими акумулятори для настільних ламп і ще – акумулятор у планшеті, якого вистачало на 2.5 години безперервної роботи.

І отак – при світлі мініатюрної світлодіодної лампи я на планшеті вичитував твори Поліщука, а потім у години, коли вмикалась електрика, переносив зроблене на основний комп’ютер і верстав для сайту (на планшеті це робити було неможливо).

Далі виник спортивний інтерес – зібрати якнайбільше творів Клима Поліщука. Наслідком стало далеко не повне, але найповніше на сьогодні (30 листопада 2023 р.) е-перевидання його творів.

Перечитуючи написане про К. Поліщука, я побачив: «противоречья есть, и многое не дельно». І я подумав, що можу сказати про цього мало відомого письменника дещо нове, таке, чого ще не було про нього сказано.

Ну, сам себе не похвалиш – то ні одна біда не здогадається це зробити.